ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.08.2019Справа № 910/11241/19
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактурний двір»
до1. Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 2. Державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровської Ірини Петрівни
провизнання дій протиправними та скасування реєстрації права власності
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
не викликалися
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактурний двір» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та Державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровської Ірини Петрівни про визнання дій протиправними та скасування реєстрації права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним реєстратором відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровською Іриною Петрівною було неправомірно здійснено реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер якої 3220886401010130008 , загальною площею 1,3893 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів (за номером запису про право власності 29592895) та державну реєстрацію права власності на майно, що передано в іпотеку за іпотечним договором №030.29-50/190-С від 09.10.2006, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстроване в реєстрі №4883, а саме будівлі швейної фабрики, загальною площею 2 690,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а (за номером запису про право власності 29590771), які належать позивачу.
Позивачем разом з позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- заборонити АТ «Укрсоцбанк» вчиняти дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності, відчуження будь-яким способом, здійснення продажу та/або продажу на електронних торгах, інших майданчиках, що створені для реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, призначеної для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер якої 3220886401010130008 , загальною площею 1,3893 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів ;
- заборони АТ «Укрсоцбанк» вчиняти дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності, відчуження будь-яким способом, здійснення продажу та/або продажу на електронних торгах, інших майданчиках, що створені для реалізації нерухомого майна, а саме: будівлі швейної фабрики, загальною площею 2 690,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а .
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Заявник вважає, що факт незаконного заволодіння нерухомим майном є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може спричинити подальше відчуження спірного нерухомого майна.
За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В той же час, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Зокрема, заявник не надав суду належних обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.
Суд відзначає, що розміщення на вебсайтах з продажу нерухомого майна оголошень, роздруківки яких додані позивачем до заяви, не свідчить про вчинення саме АТ «Укрсоцбанк» дій, пов'язаних з відчуженням спірного майна, оскільки з них неможливо встановити ким саме вони розміщувались.
Подана заява мотивована припущеннями про можливе порушення прав позивача у майбутньому та імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактурний двір» про забезпечення позову відмовити повністю.
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.
Суддя В.П. Босий