ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.08.2019Справа № 910/11192/19
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши заяву Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" м. Києва (02089, місто Київ, Броварський проспект, будинок 2, код ЄДПРОУ 05446166) до Фізичної особи-підприємця Подостроєць Ірини Адольфівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за Договором № 29/TP від 20.09.2016 на вивіз відходів у розмірі 7 677, 75 грн.,
Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" м. Києва (заявник) звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Подостроєць Ірини Адольфівни заборгованості за Договором № 29/TP від 20.09.2016 на вивіз відходів у розмірі 7 677, 75 грн., з яких 5 407, 20 основного боргу, 1 620, 76 грн. пені, 162, 00 грн. 3 % річних, 487, 79 грн. інфляційних втрат.
Розглянувши подану Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" м. Києва заяву про видачу судового наказу, суд вирішив задовольнити її в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Подостроєць Ірини Адольфівни суми заборгованості за Договором № 29/TP від 20.09.2016 на вивіз відходів у розмірі 5 407, 20 грн., 162 грн. 3 % річних, 487, 79 грн. інфляційних втрат.
Проте, щодо видачі судового наказу в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Подостроєць Ірини Адольфівни 1 620, 76 грн пені суд відмовляє з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності).
Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 Господарського процесуального кодексу України).
Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Договором № 29/TP від 20.09.2016 на вивіз відходів.
Як передбачено у п. 3.4. Договору розрахунки між Замовником і Виконавцем проводяться згідно акту виконаних робіт не пізніше п'яти банківських днів після закінчення календарного місяця.
Таким чином, виходячи зі змісту укладеного між сторонами правочину прострочення виконання зобов'язання зі сплати заявнику щомісячного обслуговування за спірний період виникало з 6 банківського дня наступного місяця.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного Кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
За змістом вказаної вище норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Положеннями ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання такого зобов'язання.
Разом з цим, суд встановив, що згідно з викладеним у заяві розрахунком заявником нараховано пеню в сумі 798, 72 грн. за період з 08.07.2017 по 08.07.2018, а також пеню в сумі 822, 04 грн. за період з 08.08.2017 по 08.08.2019.
Водночас, як було вказано вище, сума щомісячного обслуговування сплачується не пізніше 5-го банківського дня після закінчення кожного календарного місяця.
Таким чином, заявник має право на стягнення пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а саме за кожним (простроченим) платежем щомісячного обслуговування за Договором в межах визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України періоду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що за вказаними у розрахунку сумами пені, за заявлений період з 08.07.2017-08.08.2018 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно зі ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
За таких обставин, суд відмовляє Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" м. Києва у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Подостроєць Ірини Адольфівни 1 620, 76 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за Договором № 29/TP від 20.09.2016 на вивіз відходів.
Водночас, суд роз'яснює заявнику про його право на звернення до суду з тими самими вимогами в порядку ч. 2 ст. 148 ГПК України у спрощеному позовному провадженні.
Керуючись ст. ст. 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" м. Києва» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Подостроєць Ірини Адольфівни 1 620, 76 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за Договором № 29/TP від 20.09.2016 на вивіз відходів.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ломака В.С.