номер провадження справи 15/112/19
12.08.2019 Справа № 908/1300/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Чернетенко А.С. розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт», 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, б-р Тінистий, 12
про стягнення коштів
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Остапенко В.М., довіреність № 14-201 від 17.05.2019; у попередньому судовому засіданні: Піун С.П., довіреність № 14-194 від 17.05.2019;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору
28.05.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до відповідача Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт”, Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення боргу у розмірі 311 410,36 грн за договором постачання природного газу № 6182/1718-БО-13 від 27.09.2017, з яких: основний борг у сумі 260 779,85 грн, пеня у розмірі 21 045,09 грн, 3% річних у розмірі 8449,35 грн, інфляційні витрати у розмірі 21 136,07 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019, справу № 908/1300/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 31.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1300/19, присвоєно справі номер провадження 15/112/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 01.07.2019 о/об 11 год. 00 хв.
27.06.2019 на електронну адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання в якому позивач повідомив суд, що позивач не отримував жодних заяв по суті зі сторони відповідача та в зв'язку із зайнятістю представників позивача в інших судових засіданням позивач не в змозі забезпечити явку свого представника 01.07.2019 до господарського суду Запорізької області, просить суд закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 01.07.2019 підготовче засідання відкладено на 16.07.2019.
Ухвалою суду від 16.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1300/19 до судового розгляду по суті на 12.08.2019.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу «Оберіг».
Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено несвоєчасне (неналежне) виконання відповідачем зобов'язань за договором № 6182/1718-БО-13 від 27.09.2017 про постачання природного газу. Позивач, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Обґрунтовуючи позов посилається на ст. ст. 11 - 16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216 -217, 231, 264 -265 Господарського кодексу України. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача присутній у судовому засіданні 12.08.2019 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у призначені судові засідання 01.07.2019, 16.07.2019 та 12.08.2019 не з'явився, правом надати відзив не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 176 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
В судому засіданні 12.08.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
27.09.2017 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Приазовкурорт», Запорізька область, м. Бердянськ (споживач, відповідач) уклали договір постачання природного газу № 6182/1718-БО-13 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетним установам/організаціям.
Пунктом 2.1. договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 22.11.2017) сторони узгодили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року газ обсягом 100,130 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень 2017 - 0,130 тис. куб. м., листопад 2017 - 12,0 тис. куб. м., грудень 2017 - 18,0 тис. куб. м., січень 2018 - 24,0 тис. куб. м., лютий 2018 - 25,0 тис. куб. м., березень 2018 - 21,0 тис. куб. м.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показниками комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимого, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.
Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 договору, зокрема в п. 5.1.- 5.5. Так, п. 5.1. договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природній газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природній газ становить 4942,00 грн за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з гране порту ванни та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних умов.
Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб.м гачу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 гривень, крім тою податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 12 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач, у відповідності до умов договору, протягом жовтня 2017 - березня 2018 поставив на користь відповідача природний газ на загальну суму 801 714,16 грн, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати фактично отриманого газу за вказаний позивачем період, як то встановлено в п. 6.1 договору, не виконав, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних та компенсаційних санкції у відповідності ст. ст. 661, 625 ЦК України, а також звернення з позовом до суду за їх стягненням.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Спеціальним законом, що регулює відносини сторін є Закон України «Про ринок природного газу» № 329-VIІІ від 09.04.2015.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" передбачений обов'язок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати за фактично прийнятий природний газ, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 260 779,85 грн підлягають задоволенню.
За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 8.2 договору, позивач нарахував до стягнення пеню в розмірі 21 045,09 грн за період прострочення оплати з 28.11.2017 по 02.05.2019.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 21 045,09 грн є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені судом задовольняється.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 8449,35 грн за період з 28.11.2017 по 02.05.2019 та інфляційні втрати у розмірі 21 136,07 грн за період з квітень 2018 по березень 2019.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказів належного виконання зобов'язань за договором постачання природного газу № 6182/1718-БО-13 від 27.09.2017 в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу за вказаний позивачем період, безпідставного або невірного нарахування компенсаційних санкцій або оплати 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, б-р Тінистий, 12; ідентифікаційний код юридичної особи 02647763) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) основного бору за договором поставки природного газу № 6182/1718-БО-13 від 27.09.2017 у розмірі 260 779,85 грн (двісті шістдесят тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 85 коп.), пені у розмірі 21 045,09 грн (двадцять одна тисяча сорок п'ять гривень 09 коп.), 3% річних у розмірі 8449,35 грн (вісім тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 35 коп.), інфляційних втрат у розмірі 21 136,07 грн (двадцять одна тисяча сто тридцять шість гривень 07 коп.), судового збору у розмірі 4671,16 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят одна гривня 16 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 22 серпня 2019 року.
Суддя І. С. Горохов