вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.08.2019м. ДніпроСправа № 904/1775/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 218 609,70 грн.
Суддя Крижний О.М.
Секретар судового засідання: Солом'яний С.С.
Представники:
Від позивача: Фурманюк І.В., довіреність № 55/12 від 12.03.2019 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5385 від 27.02.2019, адвокат
Від відповідача: Шляєв І.В., довіреність № 2116 від 29.10.2018 року, представник
Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця " Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 218 609,70 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у листопаді 2018 року відповідачем до станції призначення Терни Придніпровської залізниці здійснено перевезення вантажу, одержувачем якого є позивач.
Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 52392420, 52313079, 52504800, 52498979, 52499076, 52536430, 40632853, 40632887, 45589314, 52594157, 52596756, 4577762, 45677770, 45677796, 45677804, 45677820, 45680113, 52701067, 52701083, 52791647, 34097451, 52817574, 52838885, 52855723, 52864535, 52864543, 52906799.
Однак, вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку з чим сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у період з 01.11.2018 по 30.11.2018 складає 218 609,70 грн.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафу до 50%. Клопотання обґрунтоване відсутністю збитків у позивача та відсутністю негативних наслідків для позивача у зв'язку із затримкою доставки вантажу. У клопотанні відповідач посилається на те, що те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, вказує про неналежність розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян, зменшення обсягу перевезень та обігових коштів та про необхідність здійснення військових перевезень.
Щодо суті позовних вимог та розрахунку штрафу заперечень від відповідача не надійшло.
Позивач заперечує щодо клопотання про зменшення штрафу та зазначає, що АТ "Укрзалізниця" є професійним перевізником, у зв'язку з чим має можливість здійснювати загальне планування руху по залізничних шляхах за напрямком до конкретної станції призначення на предмет технічної і технологічної можливості здійснення перевезення. Крім того, відповідач, як перевізник, у разі затримки вантажу в процесі перевезення має право зробити відмітку у перевізних документах про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки. Своїм правом АТ "Укрзалізниця" не скористалась. Спори між АТ "Укрзалізниця" та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" виникають постійно через систематичне порушення перевізником терміну доставки вантажів які прямують на адресу позивача за повними перевізними документами.
Також позивач зазначив, що відповідач у своєму клопотанні посилається на відсутність вини АТ "Укрзалізниця" в порушені терміну доставки вантажу, проте не зазначає поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку (не надано сертифікату Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання у Відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Стосовно фінансового стану, то згідно інформації розміщеної на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця" підприємство отримало прибуток у 2017 році (114 549 тис.грн.) та у 2018 році (203 854тис.грн.), а також здійснило виплати дивідендів за 2017 рік.
Позивач вважає, що відповідачем у клопотанні про зменшення штрафу не зазначено жодних обставин, які мають істотне значення та які суд повинен врахувати при зменшенні розміру штрафу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено перше судове засідання на 03.06.2019.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2019.
У судовому засіданні 20.08.2019 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -
У листопаді 2018 року до станції призначення Терни Придніпровської залізниці Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (з 27.11.2018 в зв'язку зі зміною типу товариства найменування змінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажу, одержувачем якого є Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Під час здійснення вказаних перевезень відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних №№ 52392420, 52313079, 52504800, 52498979, 52499076, 52536430, 40632853, 40632887, 45589314, 52594157, 52596756, 4577762, 45677770, 45677796, 45677804, 45677820, 45680113, 52701067, 52701083, 52791647, 34097451, 52817574, 52838885, 52855723, 52864535, 52864543, 52906799, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Позивач посилається на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі статті 116 Статуту залізниць України, у зв'язку з чим нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 218 609,70 грн., з чим не погоджується відповідач, що і є причиною спору.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст. 916 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
16.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) укладено договір №02076/Пр3-2018/183 про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 8.2 договору для організації електронного документообігу використовуються інформаційні системи, в тому числі: АС Клієнт УЗ, АС Месплан, ПАК АЕДО (програмно-апаратний комплекс "Архів електронного документообігу залізничного транспорту" з комплексною системою захисту інформації у відповідності до вимог законодавства України).
Електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає оформлення наступних документів з накладанням електронного цифрового підпису (ЕЦП): замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12; накладна та супроводжувальні документи при перевезенні у внутрішньому сполученні; накладена УМВС при перевезенні порожніх власних вагонів між Україною, Російською Федерацією та республікою Білорусь; податкова накладна; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно статті 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до статті 41 Статуту, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно статті 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
Згідно пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1. Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1. Правил).
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (п. 2.10. Правил).
Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (п. 8 Правил).
Згідно статті 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.
Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів" зазначено, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних №№52392420, 52313079, 52504800, 52498979, 52499076, 52536430, 40632853, 40632887, 45589314, 52594157, 52596756, 4577762, 45677770, 45677796, 45677804, 45677820, 45680113, 52701067, 52701083, 52791647, 34097451, 52817574, 52838885, 52855723, 52864535, 52864543, 52906799 вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Відповідно до частин 1 ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заперечень щодо суті позовних вимог та розрахунку штрафу відповідач не надав, доказів, наведених в обґрунтування позову не спростував.
Перевіривши розрахунок штрафу, судом помилок не виявлено.
За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 218 609,70 грн. - підлягають задоволенню повністю.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.
У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 зазначеної постанови пленуму вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен, зокрема встановити винятковість даного випадку, майновий стан сторін та оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, врахувати інтереси обох сторін.
Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.
При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи клопотання відповідача, слід зазначити, що посилання заявника на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності.
При цьому, суд наголошує, що організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.
Питання неналежності розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. При цьому відповідачем не надано жодного доказу до матеріалів справи, який би пояснював чому допущено несвоєчасне перевезення за спірними накладними, як таких доказів не містять залізничні накладні. Слід звернути увагу, що відповідач у клопотанні зазначав, що вказані кошти (некомпенсовані державною кошти за пільгові перевезення) витратив би на відновлення та поліпшення інфраструктури, що б покращило виконання зобов'язань перед клієнтами, втім, доказів, що за сполученнями, якими здійснювалось перевезення за спірними накладними були здійснені аварійні затримки через неможливість подальшого слідування не надавав.
Також, при посиланні на зменшенні обсягу перевезень, заявник не пояснює чому продовжуються затримки у перевезенні вантажів, навіть, з урахуванням строків, на які продовжувався строк доставки, з урахуванням часу, зазначеного у п.49 накладної (яка заповнена на підставі п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Зменшення обігових коштів відповідача не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Щодо посилання відповідача на необхідність здійснення військових перевезень, то відповідач не зазначив яким чином це вплинуло на своєчасність доставки вантажу у договірних відносинах з позивачем (зайнятість рухомого складу для військових потреб тощо).
Також суд наголошує, що визначення значності суми штрафу з розміром передплаченого податку на прибуток за 2018 рік, оскільки розмір штрафу за нормами матеріального права, які підлягають застосуванню в даному випадку, а саме ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України може порівнюватись лише з розміром збитків кредитора.
Доводи заяви про зменшення розміру штрафу стосовно того, що вказаними порушеннями позивачу не завдано збитків та посилання на необхідність врахування економічного ефекту для відповідача від здійсненої господарської операції не приймаються судом, оскільки принцип зменшення неустойки до економічно обґрунтованого, на думку відповідача, рівня (з урахуванням прибутковості господарської операції), та можливість його застосування в будь-якому випадку, взагалі нівелює застосування такої відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 №910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 №904/3988/18, від 29.05.2019 №904/5943/18, від 05.06.2019 №904/116/19, від 19.06.2019 №908/2703/18.
Зважаючи на викладене, підстави для зменшення розміру штрафу відсутні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3 279,16 грн.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 218 609,70 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, б.5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191023) штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 218 609,70 грн. (двісті вісімнадцять тисяч шістсот дев'ять грн. 70 коп.) та судовий збір в розмірі 3 279,16 грн. (три тисячі двісті сімдесят дев'ять грн. 16 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.08.2019
Суддя О.М. Крижний