іменем України
13.08.2019 Справа № 910/4636/19
Суддя Говорун О.В.
Секретар судового засідання Коновалова А.І.
Позивач - Державне підприємство "Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування".
Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго".
Про стягнення грошових коштів.
Справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Державне підприємство "Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення залишку суми авансу у розмірі 53979,84 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 3354,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення відповідачем грошових коштів перерахованих позивачем як переплати за теплову енергію за договорами постачання №24-0185 від 28.07.1999 та №240672 від 14.11.2016 на теплову енергію у гарячій воді.
Ухвалою суду від 10.06.2019 вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.
Учасники розгляду справи були повідомлені належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Станом на момент прийняття рішення у справі, від сторін будь-яких заяв, клопотань та документів до суду не надходило.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встанови наступні факти та відповідні ним правовідносини.
28.07.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (нині - Акціонерне товариство “Київенерго”, далі - Енергопостачальна організація) та Державним науково-інженерним центром систем контролю та аварійного реагування (Абонент) було укладено договір №24-0185 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Відповідно до п.1.1 договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п.2.2.1 договору Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.
В свою чергу, з огляду на положення п.2.3.1 договору абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Згідно з п.7.1 договору спори сторін, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням та розірванням цього договору, регулюються правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше, ніж за 30 днів до початку кварталу.
Сторони зобов'язуються розглянути претензію іншої сторони, та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі (п.7.2 договору).
За умовами п.7.3. договору сторони передбачили, що після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та при не досягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в Арбітражний суд м.Києва.
Відповідно до п.8.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999.
Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п.6.4.1.Договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 договору).
Крім того, 14.11.2016 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (нині - Акціонерне товариство «Київенерго», далі - Енергопостачальна організація) та Державним науково-інженерним центром систем контролю та аварійного реагування (Абонент) було укладено договір №240672 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Відповідно до п.1.1 договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п.2.2.1 договору Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.
В свою чергу, з огляду на положення п.2.3.1 договору абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Згідно п.7.1 договору спори сторін, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням та розірванням цього договору, регулюються правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше, ніж за 15 днів до початку розрахункового періоду.
Сторони зобов'язуються розглянути претензію іншої сторони, та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі (п.7.2 договору).
За умовами п.7.3. договору сторони передбачили, що після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та не при досягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в Господарський суд м.Києва.
Відповідно до п.8.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2016.
Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін; прийняття рішення господарським судом; передбачених п.6.4.1.Договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 договору).
На підтвердження обсягу та вартості спожитої теплової енергії позивачем додано до матеріалів справи акти приймання-передавання товарної продукції:
акт №1/2018-240672 (за договором №240672 від 14.11.2016) за січень 2018 у розмірі 39333,20 грн.;
акт №1/2018-240185 (за договором №240185 від 28.07.1999) за січень 2018 у розмірі 17635,91 грн.;
акт №2/2018-240672 (за договором №240672 від 14.11.2016) за лютий 2018 у розмірі 35176,46 грн.;
акт №2/2018-240185 (за договором №240185 від 28.07.1999) за лютий 2018 у розмірі 17925,94 грн.;
акт №3/2018-240185 (за договором №240185 від 28.07.1999) за березень 2018 у розмірі 20152,99 грн.;
акт №3/2018-240672 (за договором №240672 від 14.11.2016) за березень 2018 у розмірі 41821,10 грн.;
акт №4/2018-240185 (за договором №240185 від 28.07.1999) за квітень 2018 у розмірі 16794,16 грн.;
акт №4/2018-240672 (за договором №240672 від 14.11.2016) за квітень 2018 у розмірі 10441,58 грн.;
Відповідно до листа №01/566-18 від 26.10.2018 ДП «Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування» повідомив, що з 30.11.2018 на підставі п.п.8.2, 8.4, підприємство припинило дії договору №240672 від 14.11.2016.
Відповідно до листа №01/567-18 від 26.10.2018 ДП «Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування» повідомив, що з 30.11.2018 на підставі п.п.8.2, 8.4, підприємство припинило дії договору №240185 від 28.07.1999.
Разом з тим, 31.03.2018 сторонами було складено, підписано та скріплено печатками акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №240672 від 14.11.2016, відповідно до якого, станом на 01.04.2018, залишок на рахунку позивача складає 13800,42 грн.
Вартість спожитої теплової енергії в квітні 2018 року склала 10441,58грн.
Таким чином, сума передплати підприємства за теплову енергію становить 3358,84 грн. (13800,42 грн. - 10441,58 грн.).
Також, 31.03.2018 сторонами було складено, підписано та скріплено печатками акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №240185 від 28.07.1999, відповідно до якого, станом на 01.04.2018, залишок на рахунку позивача складає 16794,16 грн.
Вартість спожитої теплової енергії в квітні 2018 року склала 16415,16грн
Таким чином, сума передплати підприємства за теплову енергію становить 50621,00 грн. (67415,16 грн. - 16794,16 грн.).
25.10.2018 за №01/562-18 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути надмірно сплачені (переплачені) кошти у розмірі 53979,84 грн., у зв'язку з тим, що з 01.05.2018 виконавцем послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води є Комунальне підприємство «Київтеплоенерго».
Крім зазначеного вище, 18.12.2018 за №06/669-18 позивачем направлена на адресу відповідача претензія, у якій було зазначено щодо повернення невикористаних коштів на рахунок позивача. Зазначена претензія була отримана відповідачем 24.12.2018.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи припинення договірних відносин між сторонами у справі та наявністю переплаченої суми грошових коштів позивачем, відповідач мав би повернути цю суму.
На час прийняття судом рішення у справі, відповідач не надав доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості перед позивачем за зазначеними вище договорами.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 53979,84 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3354,14 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як зазначено у постанові Великої палати Верховного Суду у справі №910/10156/17 від 10.04.2018 термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК України.
Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому, відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України, до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами ст. 1048 ЦК України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання та відповідач неправомірно не сплачував заборгованість позивачу, то застосування статті 536 ЦК України є неможливим. В цьому випадку до відповідача можливе застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України.
Отже, підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3354,14 грн відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
В И Р I Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька область, м.Кухарове, вул.Енергетиків, 34, ідентифікаційний код юридичної особи - 00131305) на користь Державного підприємства "Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування" (04213, м.Київ, проспект Героїв Сталінграду, 64/56, ідентифікаційний код юридичної особи - 24249112) залишок суми авансу за постачання теплової енергії в гарячій воді в розмірі 53979 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 84 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.08.2019.
Суддя О.В. Говорун