21.08.2019 року Справа № 904/9569/13
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Кощеєва І.М., Кузнецової І.Л.
секретар судового засідання Грачов А.С.
за участю представників сторін:
від відповідача: Домбровська Є. В., довіреність №2 від 02.01.2019, адвокат;
від позивача: представник не з'явився;
від Відділу примусового виконання рішень - представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 у справі №904/9569/13 за результатами розгляду скарги Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушева Є.П. (суддя Манько Г.В., повна ухвала складена 20.06.2019)
за позовом Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості
У травні 2015 року Позивач у справі - ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргами на дії ДВС, в яких просило:
- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушева Є.П. щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.01.2018 ВП №43035858 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2014 у справі №904/9569/13 неправомірними. Визнати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.01.2018 ВП №43035858 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2014 у справі №904/9569/13 неправомірною;
- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушева Є.П. щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.05.2018 ВП №43035858 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2014 у справі №904/9569/13 неправомірними. Визнати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.05.2018 ВП №43035858 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2014 у справі №904/9569/13 неправомірною.
Скарги обґрунтовані тим, що у державного виконавця не було підстав для винесення постанов про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.01.2018 та 24.05.2018, бо відповідно до Закону України №1730 були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 21.02.2014 у справі №904/9569/13, оскільки заборгованість виникла згідго договору реструктуризації заборгованості №14/12-220 від 28.05.2012. Отже, виконавцем вчинені дії, а постанови винесені з порушенням норм ст.ст. 5, 18, 28, 34 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організації та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті егергоносії».
Відповідач проти задоволення скарг в суді першої інстанції заперечував. Вважає дії державного виконавця правомірними з огляду на положення ч. 6 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» та те, що перебуває в Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії». Також зазначив, що доводи Позивача про обізнаність з оскаржуваними ухвалами державного виконавця 23.05.2019 спростовуються відомостями про виконавче провадження, які отримані ним з автоматизованої системи виконавчого провадження 21.05.2019, що міститься в матеріалах аналогічної справи. Оскаржувана ухвала вже не діє, бо 30.10.2018 виконавче провадження було поновлено, а пізніше знову зупинено (30.10.2018).
Орган державної виконавчої служби участі у розгляді скарги не приймав, відзив на скаргу не надав.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 у справі №904/9569/13 (суддя Манько Г.В.) скарги задоволені.
Визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушева Є.П. щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.01.2018 ВП №43035858 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2014 у справі №904/9569/13 неправомірними. Визнано постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.01.2018 ВП №43035858 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2014 у справі №904/9569/13 неправомірною.
Визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушева Є.П. щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.05.2018 ВП №43035858 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2014 у справі №904/9569/13 неправомірними. Визнано постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.05.2018 ВП №43035858 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2014 у справі №904/9569/13 неправомірною.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що заборгованість є раніше реструктуризованою, тому відповідно до перехідних положень Закону України «Про заходи, спямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» підстави для зупинення виконавчого провадження були відсутні.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій, посилаючись на неправильно встановлені судом обставини, які мають значення для справи, незаконність та необґрунтованість ухвали, просив її скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарг Позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- суд залишив поза увагою те, що вчинення дій, винесення постанов тощо державним виконавцем регламентовано спеціальним законом - Законом України «Про виконавче провадження»;
- суд дійшов помилкового висновку про неправомірність вчинення дій старшим державним виконавцем;
- судом не надано аналізу нормам права та аргументам, на які посилався Відповідач;
- державним виконавцем правомірно були застосовані положення п.10 ч.1 ст. 34, ч.6 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», обов'язок державного виконавця встановлювати факти виконання учасниками процедури певних вимог Закону 1730 не передбачений;
- Відповідач перебуває у Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії», питання про виключення з нього уповноваженим органом не розглядалося;
- відомості про виконавче провадження були отримані Позивачем з Автоматизованої системи виконавчого провадження 21.05.2019, чому судом не надано оцінки;
- оскаржувана постанова вже не діє, оскільки 30.10.2018 виконавче провадження було поновлено, а вже постановою від 30.10.2018 зупинено, що не є предметом оскарження;
- заборгованість у справі №904/9569/13 є такою, що виникла до 01.07.2016, а отже відносини сторін підпадають під приписи ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»;
- суб'єктивний склад у виконавчому провадженні №41399870 відповідає приписам п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів: Подобєда І.М., Кузнецової І.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 у справі №904/9569/13. Розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 21.08.2019.
13.08.2019 від Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшло клопотання про проведення розгляду справи №904/9569/13 у режимі відеоконференції, обґрунтоване територіальною віддаленістю суду.
Заявник просив забезпечити проведення відеоконференції з будь-яким з господарських судів м. Києва.
14.08.2019 у зв'язку з відпусткою судді Подобєда І.М. по справі здійснений автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу для розгляду зазначеного клопотання передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кощеєва І.М., Кузнецової І.Л.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2019 справу №904/9569/13 прийнято до свого провадження зазначеною колегією суддів. Відмовлено Дочірньому підприємству "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у задоволенні клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 21.08.2019 о 10:30 год. у справі №904/9569/13 в режимі відеоконференції з підстав відсутності технічної можливості через зайнятість залу судового засідання.
У судовому засіданні 21.08.2019 повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду від 18.06.2019 скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарг на дії державної виконавчої служби.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 21.08.2019 не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №490007485138).
16.08.2019 від Позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який апеляційний суд враховує при розгляді даної справи.
Згідно наданого відзиву Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що заборгованість щодо суми основного боргу, пені, інфляційних та річних, що стягуються на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2014 у справі №904/9569/13 є такою, що виникла до 01.07.2016, а отже підпадає під приписи ч.4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Заборгованість виникла згідно договору реструктуризації заборгованості №14/12-220 від 28.05.2012, тому підлягає застосуванню ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1730.
Від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області представник не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло, про час та місце розгляду справи орган ДВС був повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4900074804557), та його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка повноважного представника Позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014 у справі №904/9569/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість у сумі 894 717,22 грн, пеню в сумі 41 364,07 грн, штраф у сумі 39 715,10 грн, 3% річних у сумі 26 377,24 грн та 24 465,06 грн судового збору.
В частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 140 000,00 грн провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
В іншій частині позову відмовлено.
На виконання вказаного рішення 21.02.2014 був виданий наказ про примусове виконання (а.с. 52).
Під час виконавчого провадження №43035858 з примусового виконання наказу №904/9569/13 від 21.02.2014 державним виконавцем Макушевим Є.П. за результатами розгляду заяви КПТМ «Криворіжтепломережа» від 17.01.2018 №169/07 були прийняті постанови від 24.01.2018 та 24.05.2018 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання до «закінчення строку зазначених обставин» на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 64-65, 91-92). Під обставинами - включення КПТМ «Криворіжтепломережа» до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожити енергоносії.
Не погодившись із діями державного виконавця та вважаючи, що вони суперечать положенням ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1730, бо заборгованість є раніше реструктуризованою та виконавче провадження не підлягало зупиненню, Позивач звернувся із даними скаргами на дії ДВС.
Порядок оскарження дій або бездіяльності державного виконавця визначено у розділі VІ Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діє з 15.12.2017), зокрема відповідно до ст. 341 ГПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до приписів ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Позивачем зазначено, що про винесення постанов про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.01.2018 та 24.05.2018 йому стало відомо 23.05.2019, що підтверджується відміткою представника стягувача на супровідному листі органу ДВС від 24.01.2018 №04.1-47/872 (а.с. 63, 90) та після отримання представником на особистому прийомі у органі ДВС ідентифікатора та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що, за твердженням Позивача, підтверджується відміткою на супровідному листі органу ДВС від 24.05.2018 №04.1-47/872.
Сторонами не надано інших доказів надсилання Позивачу постанов про зупинення виконавчого провадження. Згідно листа №02/33/11218 від 17.08.2018 інформація про здійснення виконавчих дій була надана ДВС після зупинення виконавчого провадження, втім у цьому листі про такі зупинення не зазначено (а.с. 96).
Зі скаргами на дії ДВС Позивач звернувся 30.05.2019 та 31.05.2019. Таким чином, строк на оскарження дії державного виконавця не є пропущеним.
Твердження Відповідача, що відомостями про виконавче провадження, які отримані ним з Автоматизованої системи виконавчого провадження 21.05.2019, спростовується вказана позиція Позивача, не підтверджені жодними доказами.
Тому, строк, визначений п.а) ч.1 ст. 341 ГПК України, є дотриманим.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Засадами виконавчого провадження згідно зі ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" є: верховенство права, обов'язковість виконання рішень, законність, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців тощо.
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому пунктом 1 частини 2 ст. 18 цього Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 №1730-VІІІ, яким внесені зміни до статей 27, 34, 35, 39, 59 Закону України "Про виконавче провадження". Внесені зміни передбачають умови щодо зупинення виконавчих дій та зняття арештів з майна та коштів боржників, що включені до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 25.10.2017 №279 Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (а.с. 111, 115).
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) в редакції станом на вчинення державним виконавцем оспорюваних дій виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема:
включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) - п.10 ч.1 Закону;
Відповідно до ч.4 ст. 34 Закону виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
У випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з цих підстав не підлягає (ч.6 ст. 35 Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014 у справі №904/9569/13 встановлено, що заборгованість виникла згідно договору реструктуризації заборгованості №14/12-220 від 28.05.2012, яка виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу №06/10-1138-БО-5 від 14.10.2010. Графік погашення заборгованості було складено на період з травня 2012 по квітень 2032.
Тому, до спірних відносин підлягала застосуванню ч.4 ст. 34 Закону.
Отже, державним виконавцем неправомірно зупинено виконавче провадження постановами від 24.01.2018 та 24.05.2018 на підставі п.10 ч.1 ст. 34 Закону, оскільки наявність реструктуризованої заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ) виключає зупинення виконавчого провадження на підставі включення підприємства боржника до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Вказане, як правильно зазначив суд першої інстанції, є підставою для визнання відповідних дій державного виконавця та постанов від 24.01.2018 та від 24.05.2018 ВП №43035858 недійсними.
Крім того, як вбачається з постанов державного виконавця від 24.01.2018 та від 24.05.2018 ВП №43035858 вчинення виконавчих дій за наказом №904/9569/13 від 21.02.2014, за яким підлягає стягненню і сума судового збору - 24465,06 грн, зупинено в цілому.
Однак частиною 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу зупиняється лише в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ).
Тобто, цією статтею встановлено вичерпний перелік вимог, в якій саме частині має бути зупинено вчинення виконавчих дій, при цьому судовий збір не віднесено до вказаного переліку.
Тому, постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.01.2018 та від 24.05.2018 ВП №43035858 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.02.2014 у справі №904/9569/13 у частині стягнення судового збору у сумі 24465,06 грн є недійсними (подібного висновку дійшов Верховний Суд у справі №5023/3166/12, постанова від 19.06.2018).
Згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Отже, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 № 2-рп/2011.
Таким чином, у результаті неправомірного зупинення вчинення виконавчих дій постановами від 24.01.2018 та від 24.05.2018 ВП №43035858 порушуються права стягувача на отримання належних йому за рішенням суду коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд зазначає, що у справі, що розглядається, скаржник звернувся з двома різними скаргами на різні дії ДВС, тому кожна скарга мала розглядатися судом окремо із прийняттям відповідного процесуального документу за результатами розгляду кожної з них.
Суд першої інстанції без об'єднання скарг в одне провадження прийняв за результатами їх розгляду одну оскаржувану ухвалу, що є порушенням норм процесуального права, та не може бути виправлено в апеляційній інстанції.
Втім, враховуючи, що таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи, судом в повному обсязі з'ясовані обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права, апеляційний суд не вбачає підстав для її скасування.
Тому, ухвала суду від 18.06.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Доводи апеляційної скарги спростовані вище встановленими фактичними обставинами та положеннями чинного законодавства, та апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної сарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 271, 275, 276, 282, 287, 288, 349, 343 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 у справі №904/9569/13 за результатами розгляду скарги Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушева Є.П. залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 у справі №904/9569/13 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 22.08.2019.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І. М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова