21.08.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1306/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
За участю представників сторін:
від позивача: Курилін В.О.-адвокат., ордер серія АР № 1002044 від 21.08.2019;
від відповідача: Нікогосян Л.В.-представник, довіреність №-8-0.62-2/62-19 від 02.01.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ», м. Вільнянськ Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 у справі №908/1306/19 (колегія суддів у складі головуючого судді Проскурякова К.В. (доповідач), суддів Смірнова О.Г., Азізбекян Т.А.) за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову
у справі
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ», м. Вільнянськ Запорізької області
до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про поновлення договору оренди землі
Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду.
У травні 2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вільнянськ» (надалі позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (надалі відповідач), в якій просило визнати поновленим договір оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за №040926000008, на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди у викладеній ним редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області, як орендодавцем, права якого відповідно до положень чинного законодавства на даний час належать відповідачу, та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Вільнянськ», як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки від 03.02.2009 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запоріжської області, строком на десять років. Орендар належним чином виконував всі умови договору оренди, вчасно з дотриманням вимог законодавства звернувся до відповідача із заявою про поновлення дії договору на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», втім отримав від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області безпідставну відмову в поновленні цього договору.
11.07.2019 позивачем до Господарського суду Запорізької області подана заява про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру, відповідної до якої позивач просив заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області, ЄДРПОУ 39820689, адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,4791 га кадастровий номер: 2321583000 НОМЕР_2 , а саме:
- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 13, 4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1 , до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);
- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13, 4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1 ;
- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13, 4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1 .
Заява обгрунтована тим, що в разі вчинення відповідачем вище означених дій буде неможливим задоволення його позову та/або виконання судового рішення.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 у справі №908/1306/19 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником належними та допустими доказами не доведено обставин, які б унеможливлювали в подальшому виконання рішення суду в разі задоволення позову, а наведені ним доводи є лише припущеннями заявника, які не можуть бути підставою для забезпечення позову.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із зазначеною ухвалою, СВК "Вільнянськ" звернулось з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просило ухвалу суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву та вжити зазначених ним заходів забезпечення позову.
Узагальнення доводів апеляційної скарги :
- ухвала суду не містить мотивів, з яких суд прийшов до висновків, викладених в резолютивній частині ухвали, суд не надав оцінки доводам позивача про те, що відповідач зняв в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обмеження щодо речових прав на це майно та вказане надає йому право та можливість до вирішення спору по суті розпорядитися цією земельною ділянкою;
- судом не враховані норми матеріального права, які в сукупності прямо передбачають можливість відповідача скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (скасування кадастрового номеру) шляхом її поділу на інші менші за площею з присвоєнням нових кадастрових номерів, та в подальшому розпорядитися ними на власний розсуд шляхом передачі їх у власність певним особам для ведення особистого селянського господарства по 2,0 га, та законом не передбачено можливість відновлення вже скасованої державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (відновлення кадастрового номеру);
- у зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання питання щодо отримання будь-якою зацікавленою особою інформації про початок процедури поділу земельної ділянки, позивач не має змоги дізнатися про здійснення відповідачем таких дій аж до моменту її закінчення та внесення цих відомостей до Державного земельного кадастру та їх одночасної передачі у власність чи користування іншим особам, що підтверджується обставинами справи №908/2503/18, чому не було надано оцінку судом першої інстанці;
- посилається на те, що відмова в забезпеченні позову унеможливить в подальшому ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних прав) та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, що не відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо права на справедливий суд та обов'язковість виконання судових рішень.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вважає, що заявляючи клопотання про забезпечення позову, СВК "Вільнянськ" не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів ст. 136 ГПК України. Обгрунтування позивача щодо необхідності забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, не доводяться належними та допустимими доказами, а тому у суду були відсутні законні підстави для ухвалення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.
09.08.2019 позивачем до канцелярії суду апеляційної інстанції подано лист, в якому він просив при розгляді справи врахувати висновки та правову позицію, які містяться у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Орєшкіної Е.В. від 06.08.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Вільнянськ” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/1306/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.08.2019 на 12:20.
У зв'язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду №1488/19 від 21.08.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 21.08.2019 визначено колегію судді у складі: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),суддів: Антоніка С.Г.,Березкіної О.В.
Ухвалою суду від 21.08.2019 визначеною колегією суддів справа прийнята до свого провадження.
В судовому засіданні 21.08.2019 оголошено вступну і резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Дослідивши матеріали оскарження ухвали, вислухавши пояснення представника апелянта, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
Як зазначено колегією суддів вище, в провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа №908/1306/19 за позовом СВК «Вільнянськ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009 на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди у викладеній ним редакції.
Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали, між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області, як орендодавцем, права якого відповідно до положень чинного законодавства на даний час належать відповідачу, та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Вільнянськ», як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки від 03.02.2009 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запоріжської області, строком на десять років.
Орендар стверджує, що належним чином виконував всі умови договору оренди, вчасно з дотриманням вимог законодавства звернувся до відповідача із заявою про поновлення дії договору на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», та має переважне право на його поновлення.
Відповідач в свою чергу вказує, що з дотриманням вимог чинного законодавства заперечив проти поновлення цього договору та позивач втратив переважне право на його поновлення і договір є припиненим.
Тобто між сторонами існує спір про речове право на земельну ділянку площею 13,4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1 .
Позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що станом на час подання позову інформація про зареєстроване речове право оренди СВК «Вільнянськ» на дану земельну ділянку містилася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.11.2018р. Однак, станом на 10.07.2019р. згідно «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна», інформація про право оренди СВК «Вільнянськ» на земельну ділянку, що є предметом Договору у даному спорі вже відсутня, тобто була виключена. Підставою для скасування уповноваженими особами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у Державному реєстрі речових прав зареєстрованого за СВК «Вільнянськ» право оренди на вище зазначену земельну ділянку став лист Головного управління Держгеогадастру у Запорізькій області №32-8-0.1-1963/2-19 від 16.04.2019, яким доводилось до відома про відсутність укладення в порядку передбаченому п.30 договору акту прийому-передачі, без повідомлення тих обставин, що земельна ділянка використовується позивачем та у провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває спір щодо поновлення договору.
Також посилається на те, що на даний час існують об'єктивні підстави того, що відповідач вчинить дії направлені на здійснення поділу земельної ділянки в порядку передбаченому ст. 56 ЗУ «Про землеустрій», яка визначає вид та склад технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об'єднання земельних ділянок (чим змінить предмет договору шляхом скасування існуючого кадастрового номера та присвоєння нових таких номерів) та в подальшому здійснить їх передачу у власність (як розпорядник) іншим ним самостійно визначеним особам, без врахування існування в суді спору, що в свою чергу унеможливіть прийняття судом рішення про задоволення позову (у разі наявності таких підстав для його прийняття). При цьому, позивач звертав увагу на те, що такий розвиток подій і такі дії відповідача вже мали місце під час розгляду спору у справі №908/2503/18
Заявник вказував, що у разі включення відповідачем земельної ділянки, що є предметом договору, до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах та безпосередньо організація таких торгів, та/або внесення змін до Державного земельного кадастру щодо даної земельної ділянки, у разі задоволення даного позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У відповідності до положень частини третьої та четвертої ст. 135 ЗК України, саме відповідач, як організатор земельних торгів має право приймати рішення (накази) щодо їх проведення. Відповідно до частини 8 положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. № 333, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Посилаючись на положення ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про державний земельний кадастр", п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012, Земельного кодексу України, стверджує, що на даний час існують об'єктивні обставини вважати що відповідач Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вчинить дії направлені на здійснення поділу земельної ділянки в порядку передбаченому ст. 56 ЗУ "Про землеустрій" та в подальшому здійснить їх передачу у власність (як розпорядник) іншим ним самостійно визначеним особам.
На думку позивача такі дії відповідача, унеможливлять прийняття судом рішення про задоволення позову про поновлення договору оренди землі від 03.02.2009 щодо земельної ділянки площею 33,0507 га кадастровий номер: 2321585000 НОМЕР_3 0033, або виконання рішення суду у разі задоволення позову.
На підтвердження своїх доводів позивачнадав копію листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.04.2019 за №32-8-0.1-1963/2-19, адресованого суб'єкту державної реєстрації прав, в якому було повідомлено про припинення договорів оренди землі, укладених між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Вільнянськ», зокрема і спірного, угоди про поновлення (продовження) договорів оренди землі не укладалися, вище зазначені земельні ділянки на сьогоднішній день в оренду третім особам не передавалися, та як вказує позивач, на підставі вказаного листа з реєстру було видалено запис про його речове право на земельну ділянку, що підтвердив Інформацією з Державного реєстру речових прав станом на 10.07.2019. Також зазначив, що дії по виключенню земельної ділянки як об'єкта цивільних прав з Державного земельного кадастру відповідач вчинив у справі №908/1287/19, користуючися тим, що суд першої інстанції відмовив позивачу у забезпеченні позову.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість апеляційної скарги та часткове її задоволення з огляду на таке.
Предметом цього судового розгляду є заява позивача про забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. У ч. 7 ст. 137 ГПК України встановлено, що не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Виходячи зі змісту позовних вимог та визначених СВК «Вільнянськ» підстав позову, позивачем оспорюється відмова відповідача в поновленні договору оренди земельної ділянки та позов направлений на встановлення права позивача щодо поновлення такого договору. Отже, об'єктом спірних правовідносин у цій справі є речове право оренди на земельну ділянку.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що в межах своїх дискреційних повноважень Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, має право передавати їх в оренду, зокрема, і шляхом проведення аукціону, формувати земельні ділянки, здійснювати їх об'єднання та поділ, передавати у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства по 2,0 га землі та вчиняти інші розпорядчі дії щодо землі, зокрема і спірної земельної ділянки. Вказані повноваження відповідача визначені Земельним кодексом України, Законами України "Про державний земельний кадастр", «Про землеустрій».
Як підтверджено позивачем Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вчинило дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна про припинення речового права позивача, незважаючи на наявність спору в суді. Також, у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач повністю заперечує право позивача, тому припущення позивача про те, що відповідач може вчиняти дії зі спірною земельною ділянкою до вирішення спору в суді є обгрунтованими.
Як вірно зазначає апелянт, законом не передбачено обов'язку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо повідомлення орендаря чи особи, з якою наявний спір про право, щодо наміру вчинення дій зі спірними земельними ділянками або про самі факти вчинення таких дій.
Тобто, має місце існування обставин, відповідно до яких, здійснення відповідачем за час вирішення даного спору дій із спірною земельною ділянкою, фактично порушить принцип ефективного судового захисту прав і інтересів позивача в обраний ним спосіб в межах даного спору, адже зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав звертатися до набувачів речових прав на цю земельну ділянку з інших підстав.
Поділ чи об'єднання земельної ділянки призведе до припинення цієї земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, що також унеможливить ефективний спосіб захисту у даній справі.
З метою збереження стану справ з цим майном, який був на час порушення провадження у справі, та можливості у майбутньому використання ефективного захисту порушеного права в межах однієї справи, та враховуючи реєстраційні дії про припиненню прав на це майно, колегія суддів доходить до висновку, що зазначені позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 13,4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1 , до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах); вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання цієї земельної ділянки є належними та адекватними суті спору, не суперечать вище наведеним положенням процесуального закону та його заява в цій частині підлягає задоволенню.
Вимогу заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,4791 га кадастровий номер: 2321583000 НОМЕР_3 0045, апеляційний суд вважає такою, що не відповідає предмету спору і способу захисту свого права, який обраний позивачем, оскільки в межах своїх повноважень Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області має право видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.
Позивач в своїй заяві не конкретизує, які саме накази щодо спірної земельної ділянки суд повинен заборонити видавати відповідачу, а зазначає «будь-які». Втім, такі накази можуть і не стосуватися предмету спору - поновлення права оренди, суд не може заборонити відповідачу повністю виконувати свої функції щодо спірної ділянки, тому в цій частині заяви слід відмовити.
Апеляційний суд зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 13,4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1 , до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та внесення до Державного земельного кадастру будь-якої інформації щодо поділу чи об'єднання цієї земельної ділянки включає в себе і етап видання наказів організаційно-розпорядчого характеру саме з цих питань.
З огляду на вище встановлене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо недоведеності позивачем підстав для забезпечення позову та безпідставно відмовив у задоволенні заяви.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за її розгляд покладаються на сторони порівну.
Керуючись ст. ст. 140, 144, 234, 255, 269, 271, 277 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ», м. Вільнянськ Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 у справі №908/1306/19 за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 у справі №904/1306/19 скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення.
Заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» від 11.07.2019 про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру задовольнити частково.
Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39820689, адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) до моменту прийняття остаточного рішення у справі №904/1306/19 вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запоріжської області, а саме:
- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 13,4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);
- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13, 4791 га кадастровий номер: НОМЕР_1
В решті в задоволенні заяви відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39820689, адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» (ЄДРПОУ 00428471, адреса: вул. Пушкіна,13-А, м. Вільнянськ Запорізької області, 70002) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 960,50 грн, про що видати наказ.
Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Ця постанова є виконавчим документом в частині вжиття заходів забезпечення позову.
Стягувач: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вільнянськ» (ЄДРПОУ 00428471, адреса: вул. Пушкіна,13-А, м. Вільнянськ Запорізької області, 70002).
Боржник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39820689, адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в строки визначені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.08.2019
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В.Березкіна