22.08.2019 року м.Дніпро Справа № 904/127/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О.
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства “Сокол” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019р., повний текст рішення складено 23.04.2019, суддя Мілєва І.В., у справі №904/127/19
за позовом Селянсько-фермерського господарства "Сокол", Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Левадки
до відповідача-1: Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Дніпропетровська область, м. Павлоград
до відповідача-2: Головного Управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, м.Дніпро
про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади у розмірі 10 000,00 грн.
Селянсько-фермерське господарство "Сокол" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади у розмірі 10 000,00 грн.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області були порушені права та законні інтереси позивача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.19 у справі у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду обґрунтоване тим, що, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду належних, достовірних та достатніх доказів порушення його прав, які б свідчили про приниження честі, гідності, ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок дій відповідача. Натомість з пояснень позивача вбачається, що погрози та психічний тиск здійснювався саме на фізичну особу - представника СФГ “Сокол”. Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги в даній справі спрямовані на захист немайнових прав та інтересів не позивача, а представника юридичної особи як фізичної особи. Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди, господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На думку скаржника, висновки суду, які викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ґрунтується на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які місцевий суд неправомірно визнав встановленими.
Так, апелянт в апеляційній скарзі, зазначає, що неправомірність дій державного виконавця Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ в Дніпропетровський області при вчинені ним виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2/587/2009 року, виданого 09.07.2009 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, яке набрала законної сили 11 вересня 2018 року, що є підставою для цивільно - правової відповідальність відповідача Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області і відповідно підставою для відшкодування шкоди.
Як зазначено скаржником, моральну шкоду, завдану юридичній особі, можна охарактеризувати як втрату немайнового характеру, що настала у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а так само вчинення інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
За твердженням скаржника, факт неправомірність дій державного виконавця на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди вже встановлений судовим рішення, яке набрало законної сили, і в цій частині має преюдиційне значення для вирішення даного спору. Враховуючи, що рішенням суду встановлено неправомірність дій державного виконавця, між протиправними діями державного виконавця та завданою шкодою існує причинно-наслідковий зв'язок, а відтак і наявність правових підстав для стягнення спірної суми шкоди.
На думку скаржника, дії державного виконавця були направлені на позбавлення права власності позивача на належне йому майно. Сам факт порушення права власності на майно вже є негативними наслідками для позивача і підставою для відшкодування завданої шкоди юридичній особі.
У відзиві на апеляційну скаргу Головного Управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області зазначає, що у апеляційній скарзі відсутні будь- які докази, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв'язків. Таким чином, на підставі вищезазначеного, на думку Головного управління, апелянтом, Селянським фермерським господарством “Сокол” не доведено саме факт завдання йому шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Разом з тип апелянтом не надано належних, достовірних та достатніх доказів порушення його прав, які б свідчили про приниження честі, гідності, ділової репутації апелянта або наявності втрат немайнового характеру , що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації внаслідок дій відповідача - Павлоградського міськрайонного управління відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що за твердженням позивача, в провадженні Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження № 16865176 з примусового виконання виконавчого листа № 2/587/2009, виданого 09.07.2009 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з СФГ “Сокол” на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 190 000,00 грн. та примусового виконання наказу № 11-319-09, виданого 28.12.2009 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення 103 943,75 грн. основного боргу, 1 708,66 грн. пені, 1 779,86 грн. відсотків річних, 1 074,32 грн. витрат по сплаті державного мита - 22 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з СФГ “Сокол” на користь Приватного підприємства “Багатопрофільна фірма “Вінко”.
08.05.2018 державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Панасенко А.Л. винесено постанову у виконавчому провадженні № 16865178 про передачу стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-587/2009, виданим Павлоградським міськраионним судом 09.07.2009, майна боржника: колісного транспортного засобу марки СК-5М-1, модель “Нива”, тип - комбайн зернозбиральний, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без документів та номерних знаків.
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, до Павлоградського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування постанови.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/4797/18 від 09.08.2018 (а.с. 15-17) адміністративний позов Селянського фермерського господарства “Сокол” до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю. Відповідно до відмітки, що міститься на останній сторінці рішення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/4797/18 від 09.08.2018 набрало законної сили 11.09.2018.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/4797/18 від 09.08.2018 встановлено наступне.
“08.12.2005 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (заставодержатель) та СФГ “Сокол” (заставодавець) було укладено договір застави, відповідно до умов якого, в забезпечення виконання зобовязаннь СФГ “Сокол” передано у заставу комбайн з реєстраційним номером АА28236, 1988 року випуску, заводський номер 04-03754, двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 від 24.10.2005. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округ 08.12.2005 та зареєстрований у реєстрі за № 6039. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 16 Закону України “Про заставу” право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Таким чином, право застави виникло у Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з моменту укладення договору. Підставою для відкриття виконавчого провадження про стягнення з СФГ “Сокол” заборгованості у сумі 190000 грн. стало прийняття у 2009 році Павлоградським міськраионним судом Дніпропетровської області рішення у справі № 2-587/2009. Отже, право застави виникло до прийняття судом рішення про стягнення з СФГ “Сокол” на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 190000 грн., з метою погашення якого 08.05.2018 року державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Панасенко А.Л. прийнято постанову у виконавчому провадженні № 16865178 про передачу ОСОБА_1 колісного транспортного засобу марки СК - 5М - 1, модель “Нива” тип - комбайн зернозбиральний, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 без документів та номерних знаків. Відповідачем не надано доказів того, що вартість зазначеного комбайну перевищує суму боргу боржника заставодержателю, а також доказів надання заставодержателем письмової згоди. За встановлених обставин, суд по справі № 804/4797/18 вважає, що передача колісного транспортного засобу марки СК - 5М - 1, модель “Нива” тип - комбайн зернозбиральний. 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 є неправомірною, оскільки державним виконавцем не дотримано порядок задоволення вимог стягувача за рахунок заставленого майна.”
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/4797/18 від 09.08.2018 адміністративний позов Селянського фермерського господарства “Сокол” до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Панасенко Анатолія Леонідовича від 08.05.2018 у виконавчому провадженні № 16865178 про передачу стягувачу у рахунок погашення боргу колісного транспортного засобу марки СК - 5М-1 модель “Нива” тип - комбайн зернозбиральний, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 без документів та номерних знаків, що належить боржнику Фермерському господарству “Сокол”.
Крім того, рішенням Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 27.01.2010 по справі № 4-с-6-10 (а.с. 18) визнано незаконними дії державного виконавця із вилучення майна та складання акту вилучення майна, а саме комбайну марки СК - 5М - 1, модель “Нива” тип - комбайн зернозбиральний, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та скасована постанова про вилучення майна від 27.10.2009 та акт вилучення майна від 29.10.2009.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.08.2012 (а.с. 19) апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.01.2010 залишено без змін.
Вказаними судовими рішення встановлено, що державному виконавцю було відомо, що комбайн марки СК - 5М - 1, модель “Нива” тип - комбайн зернозбиральний, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є предметом застави договору від 08.12.2005 року, його не можна вилучати, оскільки заставодавець не дав згоди на відчуження заставленого майна, тому вилучення комбайну є незаконним.
Рішенням Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 27.01.2010 по справі № 4-с-6-10 встановлено, що державному виконавцю було повідомлено, що вказаний комбайн є предметом застави та його неможна вилучати, але доводи голови СФГ “Сокіл” державним виконавцем були проігноровані і заставлене майно - вилучено.
Отже, як зазначає позивач, внаслідок протиправних дій державного виконавця Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області були порушені права та законні інтереси СФГ “Сокол”. Моральна шкода, завдана неправомірними діями державного виконавця полягає у наступному. 25.05.2018 державний виконавець відповідно до постанови від 08.05.2018 про передачу комбайна марки СК - 5М - 1, модель “Нива” тип - комбайн зернозбиральний, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 прибув за місцем знаходження позивача в АДРЕСА_1 Левадки АДРЕСА_2 разом зі стягувачем ОСОБА_1 , нарядом поліції, понятими - фізичними особами та став вимагати передачі комбайну стягувачу ОСОБА_1 , при цьому надав постанову від 08.05.2018, вимогу про передачу комбайну та вже складений акт про передачу комбайну. При цьому державний виконавець ігнорував всі заперечення представника СФГ “Сокол”, що передача є незаконно, що СФГ “Сокол” згідно умов договору застави від 08.12.2005 зобов'язаний зберігати предмет застави, створити належні умови для його зберігання, не має права відчужувати предмет застави, а саме передавати його іншій особі без згоди застоводержателя Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств, що на постанову про передачу комбайну подана скарга до суду. Державний виконавець у присутності працівників поліції, інших фізичних осіб, залучених до передачі комбайну принижував ділову репутацію позивача; незаконно вимагав з застосуванням психічного тиску на представника СФГ “Сокол” із погрозами притягнути до кримінальної відповідальності голову СФГ “Сокол” віддати комбайн, належний СФГ “Сокол”. Вказані дії тривали довгий час, протягом трьох годин, і тільки після втручання Урядової гарячої лінії дії державного виконавця були припиненні. Отже, державний виконавець намагався забрати майно, належне СФГ “Сокол” як власнику та застоводавцю за умовами договору застави у спосіб, який не відповідав вимогам закону та з перевищенням своїх повноважень, діючи умисно, грубо порушуючи права СФГ “Сокол”, чим заподіяв моральну шкоду позивачу. З урахуванням встановленого факту невідповідності дій державного виконавця щодо винесення постанови про передачу майна, належного СФГ “Сокол” вимогам закону, протиправності та скасування постанови державного виконавця від 08.05.2018 про передачу майна стягувачу судовим рішенням від 09.08.2018 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює в 10 000 грн. з урахуванням обставин, за яких завдано шкоди та тривалістю протиправних дій державного виконавця.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Як встановлено ч. 1 ст. 16, п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав гарантоване ст. 56 Конституції України та ст. 23 ЦК України особа. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із Конституцією та законами України, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди (п. 1 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”).
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ч. 4, ч.5 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз.1,3 п. 3 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”).
Відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою та вини заподіювача шкоди. Законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір.
Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати (ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України).
Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Я встановлено ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
В даному випадку право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, не заперечується, проте насамперед позивач повинен довести сам факт завдання йому шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів поділяє висновки місцевого суду щодо недоведення позивачем належними доказами порушення його прав, приниження ділової репутації, встановлення чого згідно з чинним законодавством може бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду належних, достовірних та достатніх доказів порушення його прав, які б свідчили про приниження честі, гідності, ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок дій відповідача. Натомість з пояснень позивача вбачається, що погрози та психічний тиск здійснювався саме на фізичну особу - представника СФГ “Сокол”.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства “Сокол” - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019р. у справі №904/127/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Повний текст постанови складений 22.08.2019р.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.О. Вечірко
Суддя В.О. Кузнецов