проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про залишення апеляційної скарги без руху
"22" серпня 2019 р. Справа № 917/353/19
Східний апеляційний господарський суд у складі судді - доповідача Шутенко І.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області (вх. №2589 П/2) на рішення, ухвалене Господарським судом Полтавської області у складі судді Кльопова І.Г. 18.07.2019 (дата складання повного тексту судового рішення 24.07.2019 час проголошення рішення 10 година 42 хвилини) у справі № 917/353/19
за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 24388300, місцезнаходження: площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область 39600)
до ТОВ "Приватофис" (код юридичної особи 33546549, місцезнаходження : узвіз Крутогірний, б.14, м. Дніпро, Дніпровська область, 49044)
про стягнення грошових коштів,
Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про стягнення збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства у розмірі 407 822,30грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на використання земельної ділянки без право установчих документів.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з наступного: виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
З урахуванням наведеного, за висновком місцевого господарського суду відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин у справі, яка розглядається, приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. На підтвердження зазначеної правової позиції, місцевий господарський суд послався на судову практику та правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17
За таким обставин, враховуючи вищевикладені положення, суд прийшов до висновку, що позивач помилково як на матеріально-правову підставу свого позову посилається на ст. 22 ЦК України, яка регулює відшкодування шкоди (збитків).
Позивач не погодився з ухваленим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з ТОВ "Приватофис" на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області кошти у розмірі 407822,30 грн.
На думку апелянта при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права і не в повній мірі досліджені обставини справи. Так, апелянт зазначає про те, що позивач як в позовній заяві, так і в уточненій позовній заяві (про зміну предмету позову) від 05.04.2019 за № 06-13/558 обґрунтовує свою позицію положеннями статей 1212-1214 ЦК України. Вказані обставини не враховані місцевим господарським судом.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про відстрочення судового збору за звернення зі скаргою Клопотання обґрунтовано тим, що у Казначейській службі м. Кременчука Полтавської області на розгляді реєстрів бюджетних та фінансових зобов'язань надається 3 дні, а фінансування відбувається у строк 7-10 днів, тому профінансувати даний платіж можливо лише через 14 днів. Апелянт вважає, що зазначені обставини свідчать про об'єктивну неможливість додати до апеляційної скарги документ, що підтверджує сплату судового збору за звернення зі скаргою. Однак, апелянт вказує про те, що відповідний платіж міською радою розпочато.
Апеляційним господарським судом встановлено, що скарга подана в межах строків, встановлених процесуальним законом.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшла висновку, що додані до апеляційної скарги документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 258 цього Кодексу визначено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921, 00грн.
Апелянтом судовий збір у встановленому законом порядку і розмірі не сплачено. Натомість, надано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суддя-доповідач зазначає таке.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі лише за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити апелянту сплату судового збору лише за умов, передбачених законодавством.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, обставини, які зазначив апелянт в клопотанні про відстрочення судового збору не є такими, які передбачені Законом України "Про судовий збір" для відстрочення сплати збору.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що у пункті 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), було зазначено, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У свою чергу, відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою без дотримання вимог закону, може бути витлумачено як надання апелянту переваг, що не відповідає вимогам закону.
Враховуючи наведене, клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Отже, дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач доходить висновку, що додані до апеляційної скарги документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, оскільки апелянтом до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у встановленому законом порядку і розмірі.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 407882,30 грн.
Отже, судовий збір за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду у даній справі становить : 9177,35 грн (407882,30/100х1,5х150%).
Реквізити для сплати судового збору до Східного апеляційного господарського суду :
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях
Отримувач коштів УК Шевченкі/мХар Шевченківс/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача 34319206082002
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Східний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа)
При заповненні платіжного документа у графі "Код платника" платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що апелянтом в якості доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів іншій стороні у справі надано фіскальний чек та список згрупованих поштових відправлень.
Однак, опису вкладення до поштового відправлення апелянтом не додано, що позбавляє можливості встановити які саме документи направлені відповідачу та є порушенням вимог статті 259 ГПК України.
Відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, відповідно, апеляційну скаргу слід залишити без руху.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційна скарга позивача залишається без руху з наданням апелянту 10 денного строку з моменту отримання копії ухвали апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених судом недоліків скарги, а саме надати суду:
- докази сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду у розмірі 9177,35 грн;
- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу у справі листом з описом вкладення.
Згідно ч. 6 ст.260 Господарського процесуального кодексу України питання про залишення апеляційної скарги без руху вирішує суддя-доповідач.
Керуючись ст. 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу позивача Кременчуцької міської ради Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 року у справі № 917/353/19 залишити без руху.
2. Апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази сплати судового збору за звернення зі скаргою у встановленому законом порядку та розмірі та докази направлення копії апеляційної скарги відповідачу листом з описом вкладення протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити апелянту, що невиконання вимог даної ухвали може мати наслідки, передбачені статтями 260,261 ГПК України
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач І.А. Шутенко