проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" серпня 2019 р. Справа № 905/1371/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - адвокат Хоміч А.А., свідоцтво ДН №5237 від 31.10.2018 року, довіреність від 22.10.2018 року;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства “ШИК”, м. Горлівка, Донецька область (вх. № 2203 Д/1-18)
на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.06.2019 року у справі №905/1371/18, постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Матюхін В.І.) повний текст якої складено 06.06.2019 року.
за позовом Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк”, м. Київ
до Приватного підприємства “ШИК”, м. Горлівка, Донецька область
про відстрочення виконання рішення
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.06.2019 року у справі №905/1371/18 у задоволенні заяви Приватного підприємства “ШИК” про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2018 на один рік, відмовлено.
Приватне підприємство “ШИК” з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 06.06.2019 року у справі №905/1371/18 та ухвалити постанову, якою відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2018 року у справі №905/1371/18 на один рік.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.
Господарським судом першої інстанції не було враховано, що заборгованість за кредитними договорами виникла після початку проведення антитерористичної операції; місцезнаходженням Приватного підприємства «ШИК» є Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, буд.89; Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», визначений перелік населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включене м. Горлівка; скрутний фінансовий стан відповідача, що підтверджується Довідкою АТ «УКРСИББАНК» вих.№571-09/32/21 від 13.02.2019 року; відсутність у відповідача майна і грошових коштів, за рахунок яких можливо погасити заборгованість; наявність інших судових рішень про стягнення грошових коштів з відповідача; той факт, що виконання судових рішень може призвести до порушення справи про банкрутство відповідача та до катастрофічних наслідків для нього, що унеможливить виконання рішень суду про стягнення коштів як у даній справі так і у інших справах.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2019 року апеляційну скаргу Приватного підприємства “ШИК” на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.06.2019 року у справі №905/1371/18 залишено без руху; Приватне підприємство “ШИК” зобов'язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз'яснено Приватному підприємству “ШИК”, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
23.07.2019 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№6841), а саме: надання доказів сплати судового збору, яке долучено до матеріалів справи.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою,одночасно апелянт просив поновити пропущений строк для подання апеляційної скарги, оскільки оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції було ним отримано лише 19.06.2019 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 року з урахуванням ухвали Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 року клопотання Приватного підприємства “ШИК” про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “ШИК” на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.06.2019 року у справі, позивачу встановлено строк до 16.08.2019 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду на "21 серпня 2019 року.
21.08.2019 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№7890), в якому останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату та завчасно повідомити його про місце, дату і час нового судового засідання по справі, яке долучено до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202, ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку за клопотанням учасника справи, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В обґрунтування клопотання представник відповідача посилається на те, що не має можливості з'явитися в судове засідання Східного апеляційного господарського суду 21.08.2019 року, так як цього ж дня приймає участь в судовому засіданні, яке відбудеться в господарському суді м. Києва по справі №910/1088/19, де буде представляти інтереси ТОВ «САВІТАР ГРУТ».
Разом з тим, посилаючись на неможливість з'явитися в судове засідання Східного апеляційного господарського суду 21.08.2019 року, представник відповідача не зазначив в чому полягає необхідність саме його участі в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду; доказів в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України в підтвердження вказаних в клопотанні обставин до матеріалів справи також не надходило.
Отже, заявником не обґрунтовано об'єктивної необхідності у відкладенні розгляду даної справи та підстав вважати його неявку в судове засідання поважною немає.
Окрім того, з огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав.
За таких обставин, для недопущення затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу господарського суду Донецької області від 06.06.2019 року у справі залишити без змін.
В судове засідання 21.08.2019 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.
На підтвердження направлення копії ухвали суду від 31.07.2019 року відповідачу у справі додано витяг із сайту УДППЗ "Укрпошта": №6102229019251 з якого вбачається, що відповідач отримав копію ухвали суду 08.08.2019 року (а.с.56, том 1).
Крім того, вказану ухвалу суду від 31.07.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.10.2018 року позовні вимоги задоволено частково у сумі 2 396 418,82 грн. та стягнуто з Приватного підприємства “ШИК” на користь Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк” 2 309 715,59грн. - заборгованість за кредитом, 38 591,03 грн. - заборгованість по процентам, 222,07грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 47 890,13грн. - пеня, 35 946,29грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору; в іншій частині відмовлено.
На примусове виконання рішення господарським судом Донецької області 08.11.2018 року видано відповідний наказ.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019р. рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2018 року залишене без змін.
18.02.2019 року до господарського суду Донецької області від Приватного підприємства “ШИК” була подана заява про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2018 року на один рік.
Заява обґрунтована тим, що до початку проведення антитерористичної операції ПП «ШИК» належним чином сплачувало заборгованість за кредитними договорами; на даний час все майно підприємства, місцезнаходженням якого є м. Горлівка Донецької області, втрачено в результаті проведення антитерористичної операції, а підприємство не здійснює господарську діяльність і перебуває на межі банкрутства.
06.06.2019 року господарським судом Донецької області прийнято оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Господарський суд першої інстанції вірно зазначив на те, що наведені відповідачем в заяві обставини не підтверджують наявність виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності у нього майна та грошових коштів, а також перебування останнього у скрутному матеріальному стані.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що надана позивачем довідка АТ «УКРСИББАНК» вих. №571-09/32/21 від 13 лютого 2019 року, відповідно до якої на поточному рахунку ПП «ШИК» станом на дату видачі довідки знаходиться 1 170,78грн., не може стверджувати наявність важкого майнового та фінансового стану відповідача та не виключає наявності у нього майна, тощо.
Разом з тим, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Тільки відсутність (недостатність) коштів на рахунках юридичної особи не є поважною причиною для відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
А тому, господарський суд першої інстанції вірно зазначив на недоведеність та необґрунтованість викладених в заяві обставин та дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, при цьому врахувавши і ту обставину, що відповідач не пояснив яким чином використані ним кошти, отримані від банку та не надав відповідних доказів на підтвердження втрати майна підприємства в результаті проведення антитерористичної операції.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі №904/1209/18 та від 15.03.2018 року у справі №910/8153/17.
Між тим, положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК Україниневиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012 вказано на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Далі-Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43).
Згідно п.1 ст.6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати ( рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством так і на практиці (рішення від 7.06.2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
За таких обставин, не приймаються аргументи апелянта на те, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що заборгованість за його кредитними договорам виникла після початку проведення антитерористичної операції; його місцезнаходженням є населений пункт, на території якого здійснювалась антитерористична операція, до якого включене м. Горлівка; його скрутний фінансовий стан, що підтверджується Довідкою АТ «УКРСИББАНК» вих.№571-09/32/21 від 13.02.2019 року; відсутність у нього майна і грошових коштів, за рахунок яких можливо погасити заборгованість; наявність інших судових рішень про стягнення з нього грошових коштів та той факт, що виконання судових рішень може призвести до порушення справи про його банкрутство, тощо.
Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства “ШИК” про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2018 на один рік відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “ШИК” залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 06.06.2019 року у справі №905/1371/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.08.2019 року.
Головуючий суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя М.М. Слободін