вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" серпня 2019 р. Справа№ 910/14857/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Зубець Л.П.
при секретарі Гуцал О.В.
за участю представників
від позивача: Мошківський В.А. довіреність № 18-0014/5436 від 30.01.19
Лантух Є.С. довіреність № 18-0014/37686 від 22.07.19
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 р.
у справі № 910/14857/18 (суддя - Р.Б. Сташків)
за позовом Національного банку України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція
комплексного захисту бізнесу "Дельта М";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська
компанія "Гарант"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
ОСОБА_1
про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його
недійсності
Національний банк України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- визнати недійсним договір №026 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за Кредитним договором № 27/10-834П від 19.06.2007;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно акта приймання-передачі до Договору № 026 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за Кредитним договором №27/10-834П від 19.06.2007, а саме: оригінал кредитного договору №27/10-83411 від 19.06.2007 з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року по справі № 910/14857/18 позов задоволено. Визнано недійсним Договір від 30.09.2015 № 026 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за Кредитним договором від 19.06.2007 № 27/10-834П. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно з актом приймання-передачі до Договору від 30.09.2015 № 026 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за Кредитним договором від 19.06.2007 № 27/10-834П, а саме: оригінал Кредитного договору від 19.06.2007 № 27/10-834П з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" на користь Національного банку України 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року по справі № 910/14857/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Власов Ю.Л., Зубець Л.П..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору, в сумі 5 286 грн.
22.04.2019 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" надійшла заява про усунення недоліків, а саме, докази доплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" та розгляд справи призначено на 29.05.2019 року.
10.05.2019 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року по справі № 910/14857/18 без змін.
29.05.2019 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надійшли пояснення по справі №910/14857/18 та заява про перенесення розгляду справи.
Розпорядженням № 09.1-08/1500/19 Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 р., у зв'язку з призначенням судді Власова Ю.Л. суддею Верховного Суду, відповідно до Указу Президента № 195/2019 від 07.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14857/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/14857/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф, Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року справу № 910/14857/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського року від 29.05.2019 року розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року по справі № 910/14857/18 відкладено на 08.07.2019 року.
Розпорядженням № 09.1-08/1919/19 Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 р. для розгляду справи № 910/14857/18 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді:, Зубець Л.П., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року прийнято справу № 910/14857/18 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Дідиченко М.А. та розгляд справи №910/14857/18 призначено на 14.08.2019 року.
Розпорядженням № 09.1-08/2881/19 Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М. А. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2019 р. для розгляду справи № 910/14857/18 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді:, Зубець Л.П., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 року справу № 910/14857/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Встановлено, що 14.08.2019р. представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з'явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідачів та третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
02.12.2009 постановою правління Національного банку України № 713 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" прийнято рішення з 07.12.2009 відкликати банківську ліцензію у АБ "Банк регіонального розвитку" та ініційовано процедуру ліквідації банку.
20.11.2013 між НБУ, АБ "Банк регіонального розвитку" в особі ліквідатора Євсієнка Ігоря Савелійовича (установник управління) та ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (управитель), укладено договір про передання в управління непроданих активів (договір про управління).
Пунктом 1.1. договору про управління визначено, що установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (далі - активи), а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (далі - вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. Вигодонабувачами за договором про управління є кредитори установника управління, які на дату підписання договору про управління внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (далі - перелік вигодонабувачів) та розрахунки з якими не проведені. Перелік вигодонабувачів із визначеною черговістю задоволення їх вимог наведено в додатку 2 до цього договору.
Згідно з пп. д) п. 2.2. договору управління управитель у своїй діяльності зобов'язується дотримуватися вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ.
Підпунктом б) п. 2.5 договору про управління визначено, що НБУ зобов'язується приймати рішення щодо погодження продажу управителем активів у двотижневий термін із дня надходження до НБУ відповідного звернення управителя.
Відповідно до п. 2.6 Договору управління НБУ має право: вимагати від управителя будь-яку інформацію, потрібну для здійснення контролю за виконанням умов цього договору; здійснювати контроль за діяльністю управителя щодо проведення процедури управління активами і задоволення вимог вигодо набувачів та з цією метою проводити перевірки його діяльності відповідно до нормативно-правових актів НБУ.
Відповідно до п. 4.1. договору про управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із НБУ.
У додатку № 1 до Договору управління сторонами було погоджено перелік непроданих активів, що передаються в управління іншій юридичній особі, відповідно до якого визначено передачу управителю прав кредитора за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб - боржників банку у кількості 88 договорів загальною сумою вимог у розмірі 87731589,17 грн., зокрема, за Кредитним договором від 19.06.2007 № 27/10-834П, укладеним між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Третьою особою.
Листом від 06.06.2014 №06/06-2014 відповідач-1 звернувся до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, переданих в управління за Договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою, ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеним ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 14.05.2014.
У відповіді від 01.07.2014 № 55-013/34115 позивач зазначив, що продаж активів банку, зокрема майнових прав за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному главою 10 розділу VI Положення № 369, у зв'язку з чим повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження порядку продажу активів банку, наданий листом від 06.06.2014 № 06/06-2014.
18.07.2014 відповідач-1 звернувся з листом № 18/07-2014 щодо одержання попереднього погодження на продаж активів до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду, в якому зазначив, що визначений главою 10 розділу VI Положення № 369 порядок продажу активів встановлює відповідні вимоги до їх продажу ліквідатором, а не управителем, у зв'язку з чим повторно просив надати попереднє погодження на відчуження активів.
Листом від 22.08.2014 № 55-012/46775 позивач повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження відчуження майна та повідомив, що для погодження Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем відчуження майна активів Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" управителю необхідно подати до Національного банку України документи відповідно до вимог глави 10 розділу VI Положення № 369.
Відповідач-1 листом від 13.11.2014 № 10/825-Д направив начальнику Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України на погодження порядок продажу переданих в управління відповідачу-1 майнових прав, боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами в кількості 88 одиниць, до якого було додано: висновок управителя про порядок, склад, умови та строки продажу; інформацію про майно (активи), яке пропонується для продажу; звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 88 одиниць; рецензію на звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 88 одиниць.
Відповідач 1 звернувся до позивача із заявою від 27.01.2015 щодо уточнення кількості активів та погодження способу продажу активів, в якій просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним, договорам) у наступному порядку: здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом, через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 2 802 119, 00 грн (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору, визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014); у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться - провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 483, 30 грн (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014); у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться - надати управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по коленому з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014).
TOB "Приват-Консалтинг" було проведено повторну оцінку вартості майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць станом на 31.03.2015, вартість яких склала 1 961 476, 00 грн.
29.04.2015, у зв'язку з виготовленням нового звіту про оцінку активів, відповідач 1 звернувся до позивача із заявою від 28.04.2015 щодо внесення змін до погодження способу продажу активів у зв'язку з проведенням нової оцінки, в якому просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку: здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 476,00 грн (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору, визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015); у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться, - провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 373 033,20 грн (враховуючи зменшення вартості коленого кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015); у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться, - надати управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни, визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015).
25.05.2015 НБУ прийнято рішення № 255 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", яким, зокрема, вирішено:
" 1. Погодити Управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", за ціною не нижчою, ніж ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015 на загальну суму 1.639.013,00 грн (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом, проведення аукціону.
У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.
Відмовити у погоджені відчуження майнових прав за кредитними договорами: ОСОБА_2 договір від 05.12.2006 № 27/10-7211, ОСОБА_3 договір від 15.12.2003 № 27/10-7101, ОСОБА_4 договір від 01.11.2007 № 27/10-912П та договір від 25.12.200 7 № 2 7/10-93 0А, ОСОБА_5 договір від 29.12.2006 № 27/10-746А, ОСОБА_6 договір від 31.07.2008 № 27/10-997П, ОСОБА_7 договір від 20.12.2005 № 11/02-814-КІ, ОСОБА_8 договір від 22.06.2007 № 11/03-28, ОСОБА_9 договір від 12.03.2007 № 20/Б.в., ОСОБА_10 договір від 14.12.2006 № 14/10-191".
Як вбачається із матеріалів справи, 10.06.2015 між Відповідачем-1, як замовником, та Українською універсальною товарною біржею, як виконавцем, укладено Договір-доручення № 100 на проведення аукціону, відповідно до якого сторони зобов'язалися здійснити ділове співробітництво з використанням організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів по продажу майна, що належить Акціонерному банку "Банк регіонального розвитку", а саме: лот №1 - майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 76 одиниць, з початковою ціною продажу у розмірі 1639013 грн. (без урахування ПДВ), у т.ч. за Кредитним договором від 19.06.2007 №27/10-834П із Третьою особою, за яким розмір заборгованості останньої становив 794632,65 грн.
У газеті "Голос України", випуск за 13.06.2015 № 104 (6108), та в газеті "Експрес об'ява", випуск за 12.06.2015 № 22 (5079), було опубліковано оголошення щодо проведення 30.06.2015 аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1639013 грн.
30.06.2015 Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1, відповідно до якого торги по лоту №1 не відбулися у зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
У подальшому, у газеті "Голос України", випуск за 03.07.2015 №117 (6121), та в газеті "Експрес об'ява", випуск за 03.07.2015 №25 (5082), було опубліковано оголошення щодо проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1147309,10 грн., за результатами яких 20.07.2015 Українською універсальною товарною біржею було складено протокол №1, відповідно до якого торги по лоту №1 не відбулися у зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
30.09.2015 між відповідачем-1, як управителем, та відповідачем-2, як новим кредитором, було укладено договір № 034 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором від 19.06.2007 № 27/10-834П, за п. 1.1 якого управитель передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги і стає новим кредитором за Кредитним договором від 19.06.2007 № 27/10-834П, що був укладений між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Третьою особою, як позичальником, згідно з яким банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом 90000 дол. США та 80000 грн.
Відповідно до п. 1.2.1 Договору на день укладення даного договору розмір зобов'язань позичальника за Кредитним договором складає 60272,81 грн. та 128084,03 дол. США, що є еквівалентом 2757334,59 грн. за офіційним курсом НБУ.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що за цим договором новий кредитор одержує право замість банку (управителя) вимагати від позичальника виконання всіх зобов'язань за кредитним договором,в тому числі, але не виключно: з повернення суми кредиту в повному обсязі; із сплати процентів в розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором; із сплати комісії у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором; із сплати неустойки (штрафів, пені) у випадках, розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором, а також виконання позичальником будь-яких інших зобов'язань за кредитним договором.
Згідно із п. 1.6 Договору відступлення права вимоги за Кредитним договором здійснюється на платній основі за ціною 21700 грн. Після підписання цього договору відповідач-2 протягом одного місяця перераховує відповідачу-1 грошові кошти в сумі 21700 грн. на накопичувальний рахунок № НОМЕР_1 в Головному управління НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору. Право вимоги до позичальника за кредитним договором виникає у нового кредитора одразу після укладення даного договору.
На виконання вказаного Договору відступлення сторонами було складено та підписано акт від 30.09.2015 приймання-передачі до Договору відступлення, відповідно до якого відповідачем-1 передано, а відповідачем-2 прийнято документи по Кредитному договору від 19.06.2007 № 27/10-834П, укладеному між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Третьою особою, а саме: оригінал Кредитного договору від 19.06.2007 № 27/10-834П з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями; договори забезпечення, а також додаткові угоди до вказаних договорів; усі інші документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до ч. 1 ст. 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.
Приписами п. 13.11 Положення № 369 визначено, що управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: відкриває в Національному банку накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку; набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку; задовольняє вимоги кредиторів банку.
Відповідні умови передбачені п. 4.1 Договору управління, згідно з яким продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.
Тобто, ціна продажу активу є істотною умовою для погодження його відчуження, внаслідок чого Відповідач-1 сам звертався до Позивача із листами щодо надання погодження на продаж активів за певною ціною та у визначених об'ємах.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства та Договору управління, відчуження таких прав могло бути здійснено виключно на умовах, погоджених позивачем. Рішенням НБУ № 255 відчуження відповідачем-1 активів було обмежені погодженими порядком, умовами та ціною, а саме: шляхом продажу одним лотом на аукціоні із стартовою ціною у розмірі 1639013 грн. та, виключно, у випадку якщо такий аукціон не відбудеться - шляхом безпосереднього продажу майна фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону, а НБУ не було надано (погоджено) можливості зміни визначеної в рішенні ціни продажу спірного майна.
Як вбачається зі звіту від 31.03.2015 ТОВ "Приват-Консалтинг" про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", вартість майнових прав окремо за спірним Кредитним договором, права за яким відступлено за оскаржуваним договором, становила 30870 грн.
Однак, погодження уцінки спірних активів на 30% від ринкової ціни, визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті, та здійснення продажу активів окремо по кожному кредитному договору, рішення НБУ № 255, 414 не містять, та в матеріалах справи відсутні жодні докази надання позивачем відповідного погодження.
Таким чином, вчинення відповідачем-1 оспорюваного договору щодо відчуження прав за Кредитним договором від 19.06.2007 № 27/10-834П окремо та за нижчою ціною, ніж визначено у звіті від 31.03.2015, здійснено з перевищенням своїх повноважень у порушення положень ст. 1037 ЦК України та п. 4.1 Договору управління та всупереч рішенню НБУ № 255, що свідчить про недодержання при укладенні Договору відступлення встановлених ст. 203 ЦК України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним у силу приписів ст. 215 ЦК України.
Доводи апелянта щодо можливості прийняття за приписами Глави 10 Положення № 369 рішення про повторний продаж активу на аукціоні, якщо актив не було продано на попередніх торгах, зі зменшенням його початкової ціни не більше ніж на 30 відсотків, без повторного погодження з НБУ, оскільки відповідні повноваження належать ліквідатору банку та не були передані за Договором управління, при цьому рішенням НБУ № 255 було встановлено певні обмеження щодо реалізації активів банку, судом не приймаються до уваги.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 (п. 1) ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що передані відповідачу оригінали документів за актом до Договору підлягають поверненню позивачу, оскільки у відповідача відсутні правові підстави утримувати у володінні спірні документи, а тому позовна вимога щодо зобов'язання відповідача-2 повернути такі документи відповідачу-1 є обґрунтованою.
Посилання відповідача-2 щодо наявності правових підстав у НБУ на звернення з даним позовом про визнання недійсним договору відступлення з огляду на принцип здійснення судочинства, який презюмує необхідність наявності порушених прав та інтересів суб'єкта звернення, суд виходить з такого.
За змістом ст. 4, 5 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено ст. 15 Цивільного кодексу України.
Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Суд відзначає, що в даному випадку звернення з позовом до суду обумовлюється позивачем як порушенням його права вигодонабувача, метою задоволення вимог в т.ч. якого і було вчинення договору управління, так і порушенням прав особи, уповноваженої на здійснення контролю за діяльністю управителя, до повноваження якої приписами глави 14 Положення №369 та розділу 7 договору управління віднесено право застосування заходів відповідальності до управителя за неналежне виконання покладених на нього таким договором обов'язків.
З огляду на викладене вбачається, що існування незаконного правочину відчуження спірного активу, що позбавляє можливості задоволення вимог вигодонабувачів за його рахунок, безумовно свідчить про існування порушених прав і інтересів НБУ, які підлягають судовому захисту в обраний згідно приписів чинного законодавства України спосіб - шляхом визнання договору відступлення недійсним за зверненням зацікавленої особи.
До того ж, суд враховує, що в даному випадку позивач також виступає особою, наділеною правом контролю за належним виконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за Договором управління, а відтак, і правом на застосування визначених законодавством способів відновлення законності у випадку порушення управителем відповідних обов'язків.
При цьому, посилання відповідачів на встановлення в положеннях договору управління порядку застосування відповідальності до управителя за збитки, завдані вигодонабувачам унаслідок неефективного управління активами, а також вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень - шляхом пред'явлення НБУ вимоги до управителя про відшкодування завданих ним збитків, як на правову підставу відсутності у нього права на звернення з даним позовом до суду судом відхиляється з огляду на наступне.
Так, за змістом п. 7.2 договору управління управитель несе відповідальність за збитки, завдані вигодонабувачам унаслідок неефективного управління активами, а також вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі Національний банк України вимагає від управителя відшкодування завданих ним вигодонабувачам збитків.
В той же час, положеннями ст. 1043 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду. Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.
Тобто, врегульовуючи в положеннях ст. 1043 Цивільного кодексу України порядок застосування відповідальності до управителя у вигляді стягнення збитків у разі вчинення ним правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень законодавцем вставним словом "може" були вказано на альтернативність відповідного способу захисту, що не може свідчити про обмеження права особи на захист своїх прав внаслідок наведених порушень у інший спосіб ніж стягнення збитків.
Отже, в силу принципу нікчемності угод про відмову від права на звернення до суду, складовою частиною якого є самостійний вибір способу захисту порушених прав, визначення сторонами в положеннях п. 7.2 договору управління іншого ніж встановлено Законом порядку застосування до управителя відповідальності за вчинення відповідного порушення не може бути правовою підставою для обмеження НБУ у виборі інших способів захисту порушених прав, адже таке обмеження є нікчемним.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.08.2019р. у справі № 910/13317/18.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду від 27.02.2019 р. у справі № 910/14857/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2019 р. у справі № 910/14857/18 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант".
3. Матеріали справи № 910/14857/18 повернути до Господарського суду м. Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді С.А. Пашкіна
Л.П. Зубець