вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" серпня 2019 р. Справа№ 910/2975/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Пашкіної С.А.
Мартюк А.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду міста Києва
від 13.05.2019
у справі №910/2975/19 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого
органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн
"Київпідземшляхбуд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київекспертиза"
про стягнення 29 394,00 грн.
Комунальне підприємство «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд» (надалі - відповідач) про стягнення 29 394, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київекспертиза» (третя особа) проведено перевірку вартості виконаних обсягів робіт, у тому числі за договором №172/14-5 від 31.10.2014. За результатами перевірки комісією встановлено завищення відповідачем вартості робіт за договором на суму 29 394, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/2975/19 в позові Комунального підприємства «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Аудиторський звіт №070-5-13/30 від 22.05.2018, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.
Висновок перевірки вартості виконаних обсягів робіт не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому висновку в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання щодо повернення грошових коштів, у зв'язку з чим посилання позивача на статтю 224 Господарського кодексу України не є правомірним.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/2975/19, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача у справі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд проігнорував докази позивача у вигляді акту та висновку третьої особи, не визнавши його належним доказом, чим порушив принцип змагальності господарського судочинства.
В обґрунтування скарги позивач зазначав, що відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, висновок та аудиторський звіт є належними та допустимими письмовими доказами, що спростовують складений між сторонами акт здачі - приймання виконаннях робіт, на підставі якого Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти за договором. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження необґрунтованості вказаного акту. Отже, суд першої інстанції, проігнорувавши докази позивача, та відмовивши за таких обставин у задоволенні позову, порушив принцип змагальності господарського судочинства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019.
На підставі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2019, для розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019, справу №910/2975/19 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Інженерний центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 прийнято до провадження вказаної вище колегії суддів.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, головним управлінням капітального будівництва міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» 03.08.2009 укладено договір № 270, відповідно до якого останній зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи в межах договірної ціни по об'єкту: «Реконструкція прохідного колектора водопроводу Д=1400мм від станції метро «Дніпро» до вулиці Кіровоградської у місті Києві».
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1591 від 11.09.2012 передано позивачу функції замовника, всі наявні документи, які засвідчують права замовника, обсяги незавершеного будівництва на момент передачі, проектно-кошторисну, договірну, бухгалтерську документацію, пов'язану з проведенням процедур закупівель, обладнання та матеріали, що придбані для комплектації об'єктів та інформацію, яка є важливою для їх здійснення відповідно до чинного законодавства по об'єктах згідно з додатком.
Головним управлінням капітального будівництва міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), товариством з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» та позивачем 30.11.2012 укладено додаткову угоду №15 до договору № 270 від 03.08.2009, відповідно до якого преамбулу договору викладено в новій редакції, замовником за договором визначено позивача.
В подальшому, позивачем та відповідачем 31.10.2014 року укладено договір № 172/14-5 на виконання робіт з коригування проектної документації стадії «Робочий проект» в частині перерахунку кошторисів по об'єкту «Реконструкція прохідного колектора водопроводу Д=1400 мм від станції метро «Дніпро» до вулиці Кіровоградської у місті Києві».
Відповідно до означеного договору позивач доручив, а відповідач прийняв зобов'язання за плату, на підставі завдання на коригування та відповідно до умов договору виконати роботи з коригування проектної документації стадії «робочий проект» в частині перерахунку кошторисів по об'єкту «Реконструкція прохідного колектора водопроводу Д=1400 мм від станції метро «Дніпро» до вулиці Кіровоградської у місті Києві».
Загальна вартість робіт, передбачених пунктом 1.1 договору №172/14-5, відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №1) та кошторису № 01-14 (додаток № 2), що є невід'ємними частинами договору склала 29 394, 00 грн. та є твердою на весь період виконання робіт, крім випадків, передбачених договором (пункт 2.2 договору).
Строк дії договору №172/14-5 відповідно до пункту 5.1 сторони узгодили з моменту підписання до 31.12.2014, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 3.2 договору №172/14-5 від 31.10.2014 відповідач зобов'язався виконати роботи відповідно до умов даного договору та вимог чинного законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, відповідач виконав, а позивач прийняв роботи згідно договору № 172/14-5 від 31.10.2014 на суму 29 394, 00 грн., що підтверджується актом №38 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.12.2014.
В подальшому, позивачем та відповідачем 30.12.2014 укладено додаткову угоду №1 та додаткову угоду №2 від 15.05.2015 до договору № 172/14-5 від 31.10.2014, відповідно до яких на момент підписання даних додаткових угод виконано роботи з коригування проектної документації «Робочий проект» в частині перерахування кошторисів на суму 29 394, 00 грн. Згідно актів виконаних робіт за грудень 2014 року кредиторська заборгованість за договором склала 29 394, 00 грн. Фінансування робіт з підтримання об'єкта в належному стані за договором становить на 2014 рік нуль гривень, на 2015 рік 29 394, 00 грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №386 від 13.11.2015, позивач оплатив виконані відповідачем роботи на суму 29 394, 00 грн.
Таким чином, позивачем у повному обсязі були виконані роботи за Договором №172/14-5 від 31.10.2014, а відповідачем вказані роботи були прийняті, що підтверджується вище вказаним актом здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції №38 від 16.12.2014.
Разом з тим, комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київекспертиза» (третя особа) було проведено перевірку вартості виконаних обсягів робіт, у тому числі за договором № 172/14-5 від 31.10.2014.
За результатами проведеної перевірки складено висновок перевірки вартості виконаних обсягів робіт та аудиторський звіт № 070-5-13/30 від 22.05.2018 для підтвердження відповідності обсягів та вартості фактично виконаних робіт. Комісією встановлено, що внаслідок виявлених завищень вартості фактично виконаних робіт на об'єкті «Реконструкції прохідного колектору водопроводу діаметром 1400 мм від станції метро «Дніпро» до вулиці Кіровоградської у місті Києві» позивачем завищено видатки на утримання служби замовника за грудень 2009 - грудень 2014 року в загальній сумі 356 661, 00 грн.
Оскільки комісією встановлено завищення відповідачем вартості робіт за договором № 172/14-5 від 31.10.2014 на суму 29 394, 00 грн., позивач направив відповідачу претензії від 30.05.2018 №172/566/1 та від 06.07.2018 №172/765/1, в яких вимагав від відповідача повернути вказані вище кошти.
З огляду на те, що вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, грошові кошти у сумі 29 394, 00 грн. не було повернуто позивачеві, останній, посилаючись на норми 224, Господарського кодексу України, звернувся з позовом до суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Інженерний центр», а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання вищевказаних договорів, місцевий господарський суд правильно зазначив, що такі за своєю правовою природою є договорами підряду, за якими, відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Отже, укладення КП «Інженерний центр» та ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» вищевказаних договорів було спрямоване на отримання останнім результатів виконаних робіт і одночасного обов'язку по здійсненню їх оплати.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною четвертою статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із статтею 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
При цьому статтею 853 ЦК України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач у повному обсязі виконав роботи, передбачені умовами договору №172/14-5 від 31.10.2014, що підтверджується відповідним актом №38 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.12.2014, а також визнається обома сторонами у справі.
Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що позивач прийняв роботи без будь-яких зауважень та застережень місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що КП «Інженерний центр» погодилося як з обсягом таких робіт, так і з їх вартістю, яка погоджена сторонами умовами договору та додаткових угод до них.
При цьому, суд першої інстанції правомірно вказав про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання щодо повернення грошових коштів, у зв'язку з чим посилання позивача на статтю 224 Господарського кодексу України не є правомірним. Оскільки позивачем не надано суду належних доказів щодо неправомірності перерахованих грошових коштів в розмірі 29 394, 00 грн., суд правильно дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими та вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання визначені ст.ст. 599-609 ЦК України. Так, зокрема, відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови договору №172/14-5 від 31.10.2014 сторони виконали повністю.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, складу господарського правопорушення зі сторони відповідача, як підстави для стягнення збитків, а також того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/2975/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни рішення не вбачається, відповідно, апеляційна скарга КП «Інженерний центр» має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253, 255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/2975/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/2975/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунальним підприємством «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
4. Матеріали справи №910/2975/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 22.08.2019.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.А. Пашкіна
А.І. Мартюк