22.08.2019 року Справа № 904/541/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Кощеєва І.М., Антоніка С.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі №904/541/19 (суддя Загинайко Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго - металургійна компанія", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 20804, 61 грн
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго-металургійна компанія" (надалі позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (надалі відповідач) та просила стягнути борг - 15894,72 грн, 3% річних - 971,00 грн, інфляційні - 3938,89 грн, посилаючись на невиконання умов договору №59/04 від 27.09.2016 щодо оплати поставленого товару.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що спірна заборгованість виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, не відноситься до вимог поточних кредиторів, тому не підлягає стягненню з огляду на положення п. 4-3 розділу 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі №904/541/19 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго-металургійна компанія" - 15894,72 грн - основного боргу, 979,14 грн - інфляційних нарахувань, 203,80 грн - річних та 1576,87 грн - витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості та порушення строків її оплати, перерахував інфляційні втрати та річні з врахуванням часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і в цій частині вимоги задовольнив частково.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду скасувати у повному обсязі, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не взято до уваги про порушення відносно відповідача 23.03.2017 справи про банкрутство та протягом дії на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка, не застосовується індекс інфляції та три відсотки річних, тощо. З посиланням на положення п. 4-3 розділу 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стверджує, що вимоги позивача є конкурсними, відповідача включено до переліку об'єктів приватизації на 2018 рік, тому відсутні законодавчі підстави для стягнення цього боргу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2019 після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги було відкрито апеляційне провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В. та ухвалено справу розглядати в порядку письмового провадження без виклику сторін.
В зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В. та в подальшому - відпусткою судді-доповідача Широбокової Л.П., задля дотримання строків розгляду апеляційної скарги, у справі здійснено повторний автоматизований розподіл, за наслідками якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів Кощеєва І.М., Антоніка С.Г. та означеною колегією справа прийнята до свого провадження ухвалою від 22.08.2019.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго - металургійна компанія", як постачальником, та Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", як покупцем, було укладено договір поставки №59/04 2018 від 27.09.2016р. (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передавати у власність підшипники в асортименті (надалі Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.
Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів покупцем на рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу терміном на 20 (двадцять) календарних днів від суми, визначеної в рахунку згідно з раніше поданої заявки покупця (пункт 2.2 Договору).
Сторонами була укладена Специфікація до договору щодо поставки продукції на суму 49 995,00 грн на умовах поставки DDP - склад покупця, з умовою оплати - відстрочка платежу до 20 календарних днів.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 15894,72 грн, що підтверджується видатковою накладною №1515 від 26.12.2016р., квитанцією про прийом вантажу №0330282568 від 26.12.2016р., рахунком на оплату №1780 від 26.12.2016р. та податковою накладною № 112 від 26.12.2016р. (а.с.32-35). Відповідач отримання товару не заперечує.
Виходячи з умов договору, суд дійшов вірного висновку, що поставлений товар повинен бути оплачений до 15.01.2017р.
Доказів оплати отриманого товару відповідачем не надано, заборгованість становить 15 894,72 грн.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018р. у справі №904/128/17 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017р. порушено провадження у справі №904/128/17 про банкрутство Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Позивач звертався в межах справи про банкрутство із заявою щодо спірного боргу (ухвала від 20.04.2017 у справі №904/128/17 щодо призначення до розгляду цих вимог у попередньому судовому засіданні).
Втім, 30.10.2018р. ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області закрито провадження у справі №904/128/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1; код ЄДРПОУ 00130850), скасовано мораторій, введений ухвалою суду від 23.03.2017.
Провадження у справі №904/128/18 про банкрутство відповідача закрито на підставі положень п. 4-3 розділу 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в зв'язку із включенням відповідача до переліку об'єктів приватизації на 2018 рік.
Спірні вимоги позивача не задоволені.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, відповідач порушив визначені договором строки оплати отриманого товару, його вимоги є законними та обґрунтовано задоволено судом першої інстанції в сумі 15894,72 грн.
Крім стягнення боргу, позивачем заявлена вимога про стягнення 3% річних - 971,00 грн, інфляційні - 3938,89 грн за період прострочення платежу з 17 січня 2017 року по 30 січня 2019 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Також відповідно до п. 43 розділу Х цього Закону провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Відтак, вказана норма не забороняє розглядати справи про стягнення заборгованості та проводити стягнення боргу, оскільки міститься заборона тільки щодо стягнення за виконавчими документами, тому доводи відповідача про необґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо стягнення суми основного боргу апеляційним судом відхиляються, як такі, що не відповідають вище наведеним положенням закону.
Суд першої інстанції також врахував положення частини 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та відмовив позивачу в стягненні інфляційних втрат та 3% річних за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, стягнувши інфляційні нарахування в сумі 979,14 грн (з врахуванням індексу інфляції за січень 2017р. - березень 2017р., листопад 2018р. - грудень 2018р.), 3% річних - 203,80 грн (за періоди прострочення з 17.01.2017р. по 22.03.2017р. та з 31.10.2018р. по 30.01.2019р.), з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі №904/541/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі №904/541/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі №904/541/19.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя С.Г. Антонік
Суддя І.М. Кощеєв