13.08.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2406/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Чус О.В., Вечірка І.О.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 (повний текст складений 22.03.2019, суддя Мірошниченко М.В.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія", м. Запоріжжя
про стягнення суми
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" 924 702,24 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 183 209,84 грн. пені, 15 715,66 грн. 3 % річних та 18 193,35 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справі №908/2406/18 позов задоволений частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 783 167,28 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 182 146,62 грн. пені, 15 622,53 грн. 3% річних, 18 193,35 грн. втрат від інфляції, 14 900,76 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено; закрито провадження у справі щодо стягнення суми 141 534,96 грн. основного боргу.
Зазначене рішення обґрунтовано посиланням на невиконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №14428 від 01.11.2017 щодо своєчасного розрахунку за активну енергію.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" про призначення судово-економічної експертизи; скасувати рішення господарського суду та ухвалити нове, яким в задоволення позовних вимог відмовити повністю; витрати по сплаті судового збору покласти на Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» вважає, що при винесенні рішення від 18.03.2019 року Господарський суд Запорізької області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені, допустив порушення норм процесуального права - що, відповідно до ст. 277 ГПК України, є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.
Скаржник зазначає про невідповідність виставленим рахункам позивача з фактичними обсягами споживання електроенергії відповідачем, а також надавав до суду докази звернення до позивача, що підтверджують не відповідність даних, які містяться в виставлених рахунках позивача.
На підтвердження вказаного відповідачем було надано до суду акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за оскаржувані періоду (березень - серпень 2018 року), а також акт звірки спожитої активної електричної енергії, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року між ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" та ПАТ "Запоріжжяобленерго" в тому числі і по договору № 14428 від 01.11.2017.
Однак судом першої інстанції при винесенні рішення по справі не було належним чином досліджено надані докази.
На думку апелянта, господарським судом безпідставно відхилено усне клопотання відповідача про призначення судової експертизи з приводу здійснених відповідачем нарахувань за договором та фактичної поставки електроенергії.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги заперечення відповідача проти позову щодо відмови позивача вилучити з договору № 14428 багатоквартирні будинки АДРЕСА_1 № 1-65 АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , внаслідок чого відповідач несе збитки, оскільки співвласники вказаних будинків відмовилися від послуг ТОВ «Керуюча компанія «Мрія».
Скаржник вважає, що суд задовольняючи позовні вимоги позивача в частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат невірно встановив обставини справи внаслідок неправильного дослідження доказів, а саме розрахунку суми заборгованості наданого позивачем.
Що стосується описаної в рішенні суду заяви позивача про збільшення позовних вимог апелянт зазначає, що відповідно до п.2. ч.2 ст.46 ГПК позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судовогозасідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Справа розглядається за правилами загального позовного провадження, тому норма цієї статті позивачем не може бути застосована у даному провадженні.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.
Позивач зазначає, що відповідач не скористався своїм правом бути присутнім при знятті показань розрахункових приладів обліку, які встановлені на підстанції позивача, що свідчить про його згоду з виставленими рахунками за період з березня 2018 року по серпень 2018 року.
Так, споживачем не наведено жодного конкретного аргументу, які саме відомості, надані відповідачем, не прийняті позивачем при підбитті підсумків за розрахунковий період, зокрема, стосовно якого об'єкту електропостачання, періоду або рахунку. Відповідач висловлює лише свої міркування та припущення, без надання конкретних доказів, які б спростовували правильність здійсненого позивачем розрахунку вартості спожитої електричної енергії.
Також звертає увагу суду, що починаючи з червня 2018 року споживач взагалі перестав надавати акти про спожиту електричну енергію за об'єктами, які підключені до ТП-2203.
Враховуючи, що відповідач не навів поважності причин, з яких він не міг заявити клопотання про призначення судової експертизи у підготовчому засіданні, судом було правомірно відмовлено у задоволенні такого клопотання, як таке, що заявлено після закриття підготовчого засідання, що є грубим порушенням приписів ст.207 ГПК України.
Станом на день розгляду справи багатоквартирні будинки по АДРЕСА_4 Військбуд є об'єктом постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №14428, що зобов'язує відповідача здійснювати 100-відсоткову оплату вартості обсягів спожитої електричної енергії за даними об'єктами.
За недотримання термінів сплати рахунку №14428/5а від 31.05.2018 відповідачу було нараховано пеню за кожний день прострочення починаючи з 20.06.2018 по день фактичної оплати.
Позивачем у строки, які визначені ст.46 ГПК України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме, до закінчення підготовчого засідання, а відповідач невірно трактує приписи цієї статті, оскільки підготовче засідання не передбачене у спрощеному позовному провадженні.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В., суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019, розгляд справи призначено на 16.05.2019.
Відповідно до інформаційної довідки розгляд справи, призначеної на 16.05.2019 не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Пархоменко Н.В. на лікарняному.
Розпорядженням керівника апарату суду від 10.06.2019 №628/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи з підстав тимчасової непрацездатності судді-доповідача Пархоменко Н.В.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2019 зазначену справу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є., справу призначено до розгляду на 09.07.2019.
Розпорядженням керівника апарату суду від 08.07.2019 №843/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з відпусткою судді Коваль Л.А.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чус О.В., Чередко А.Є.
09.07.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.08.2019.
Розпорядженням керівника апарату суду від 12.08.2019 №1342/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з відпусткою судді Чередка А.Є.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чус О.В., Вечірка А.Є.
13.08.2019 у судове засідання з'явився представника позивача.
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, у поданому клопотанні просить розгляд справи відкласти, у зв'язку з тим, що його представник 13.08.2019 буде знаходитися на слідчих діях у кримінальному провадженні.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
Частиною 1 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Скаржник не обмежений законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.
Представник відповідача був присутній в судовому засіданні 09.07.2019.
Причини неможливості участі у розгляді апеляційної скарги 13.08.2019, які зазначені в заяві в даному конкретному випадку не можуть вважатися поважними, оскільки скаржник був повідомлений про призначення справи до розгляду завчасно та належним чином.
Таким чином, скаржник мав достатньо часу для забезпечення представництва своїх інтересів в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів визнає неповажними причини неявки представника відповідача в судове засідання 13.08.2019 та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання про відкладення розгляду справи.
13.08.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
01.11.2017 між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 14428 за умовами якого (розділ 1), постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно додатка № 5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».
Під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (п. 2.1 договору №14428).
Згідно з п.2.3.4 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік знаття показів розрахункових засобів в обліку електричної енергії”.
Відповідно до п.3.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.
Відповідно до п.7.4 договору, розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” з урахуванням умов додатка № 7 “Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку”.
Сторонами до договору підписані додатки, зокрема додаток № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», додаток № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу», додаток № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію», додаток № 5 «Перелік точок обліку споживача», додаток № 10 «Порядок визначення технологічних втрат у внутрішньобудинкових мережах споживача».
У пунктах 1,6 додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» сторони погодили, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний в п.10 договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника електричної енергії. За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.
У пункті 4 додатку № 4 визначено, що споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою: “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою додатка № 5.1; “Акта звірки обсягу споживання електричної енергії, відпущеної постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою додатка № 5.4. Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.
Згідно з пунктом 9 рахунки направляються постачальником споживачу поштою рекомендованим листом нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника журналі.
Пунктом 10 додатку № 4 встановлено, що споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку, здійснити оплату рахунку, що направляється йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі - дата зазначена у журналі; при направленні нарочним - дата вручення споживачу.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ “Запоріжжяобленерго” на виконання договору поставки електричної енергії № 14428 від 01.11.2017 було поставлено відповідачу електричну енергію, щомісячно виписувалися відповідні рахунки:
- рахунок № НОМЕР_1 /11а від 30.11.2017 на суму 379192,80 грн. (за листопад 2017 року, спожито 225710 кВт.год.), отриманий відповідачем 11.12.2017; оплата здійснена відповідачем повністю 20.12.2017;
- рахунок № 14428/12а від 31.12.2017 на суму 212978,58 грн. (за грудень 2017 року, спожито 128943 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 15.01.2018; оплата здійснена відповідачем повністю 05.02.2018;
- рахунок № 14428/2а від 28.02.2018 на суму 240749,04 грн. (за лютий 2018 року, спожито 143303 кВт.год.), отриманий відповідачем 12.03.2018; оплата здійснена відповідачем повністю 27.03.2018;
- рахунок № 14428/3а від 31.03.2018 на суму 547070,16 грн. (за березень 2018 року, спожито 325637 кВт.год.), отриманий відповідачем 12.04.2018; оплата здійснена відповідачем частково 17.10.2018 у сумі 400056,88 грн.;
- рахунок № 14428/4а від 30.04.2018 на суму 187407,36 грн. (за квітень 2018 року, спожито 111552 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 11.05.2018; оплата відповідачем не здійснена;
- рахунок № 14428/5а від 31.05.2018 на суму 96099,36 грн. (за травень 2018 року, спожито 57202 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 09.06.2018; оплата відповідачем не здійснена;
- рахунок № 14428/6а від 30.06.2018 на суму 287251,44 грн. (за червень 2018 року, спожито 170983 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 06.07.2018; оплата відповідачем не здійснена;
- рахунок № 14428/7а від 31.07.2018 на суму 151532,64 грн. (за липень 2018 року, спожито 90198 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 06.08.2018; оплата відповідачем не здійснена;
- рахунок № 14428/8а від 31.08.2018 на суму 176536,08 грн. (за серпень 2018 року, спожито 105081 кВт.год.), направлений рекомендованим листом 07.09.2018; оплата відповідачем не здійснена.
Після відкриття провадження у дійсній справі, відповідачем було проведено оплату: 20.11.2018 рахунку № 14428/3а у сумі 22839,44 грн.; 15.01.2019 р. рахунку № 14428/4а у сумі 98298,48 грн., про що позивачем заявлено у заяві про збільшення розміру позовних вимог та враховано у ціну позову.
Після закриття підготовчого провадження у даній справі, відповідачем 26.02.2019 було здійснено часткову оплату рахунку № 14428/6а у сумі 141534,96 грн., що підтверджується матеріалами справи.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення у судовому засіданні присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Положенням статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої - третьої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії №14428 від 01.11.2017.
Статтею ст.6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 ЦК України).
За змістом ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За приписами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 14428 підтверджено матеріалами справи, доказів зворотного відповідачем не надано.
Встановивши факт часткової сплати відповідачем заборгованості за спірним договором, господарський суд правомірно закрив провадження у справі щодо стягнення 141534,96 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
З урахуванням часткової оплати відповідачем суми 141 534,96 грн., сума основного боргу за спожиту активну електричну енергію становить 783 167,28 грн.
Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано, у зв'язку, а тому господарський суд обґрунтовано зазначив про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 783 167,28 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію.
У зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання з оплати поставленої активної електричної енергії, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, з урахуванням уточнень, у сумі 182146,62 грн., нарахованої за загальний період із 19.12.2017 по 31.10.2018.
Згідно з ч.1 ст.230 та ч.6 ст.231 ГПК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягненню підлягає пеня у розмірі 182146,62 грн.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення 15715,66 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 19.12.2017 по 31.10.2018, та 18193,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період із липня по вересень 2018 р. включно.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Перевіривши арифметичний розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат, колегія суддів вважає його вірним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.
Здійснивши арифметичний розрахунок нарахованих позивачем 3% річних, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом про наявність підстав для стягнення 3% річних у розмірі 15622,53 грн.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про неправильність визначення позивачем фактичного обсягу спожитої відповідачем електроенергії та, відповідно, неправильного здійснення нарахувань.
Так, згідно з розділом 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з додатком №5 (345 багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі) з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 6 додатку № 4 до договору № 14428 сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з фактичного обсягу спожитої електроенергії, згідно наданих споживачем актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.
Отже, всі розрахунки спожитої електричної енергії здійснюються на підставі даних споживача або на підставі показів, зафіксованих енергопостачальником при контрольному зніманні показів приладів обліку, установлених на своїх підстанціях.
Згідно пункту 11 даного додатку, якщо споживач не надав акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в обумовлений термін, постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електричної енергії та надає споживачу рахунок для сплати, виходячи з середньодобового обсягу споживання електричної енергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду.
У матеріалах справи містяться складені відповідачем акти про спожиту електроенергію за березень, квітень, червень, липень, серпень 2018 року.
Позивач зазначив, що починаючи з червня 2018 року відповідач перестав подавати акти про спожиту електроенергію за об'єктами, які підключені до ТП-2203.
Відповідно до пп.13 п.5.5.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, споживач електричної енергії має право: на доступ до встановлених поза межами об'єкта споживача розрахункових засобів вимірювання та інформації, яка зберігається в первинній базі даних електронних багатофункціональних розрахункових засобів вимірювання; отримувати від відповідного електропостачальника інформацію, передбачену законодавством та умовами договору про постачання електричної енергії споживачу.
У разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред'явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ. Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку. На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування. За результатами перевірки учасник роздрібного ринку повідомляє споживача (пункт 2.3.5 вказаних Правил).
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів надіслання на адресу позивача повідомлення щодо незгоди зі здійсненими позивачем нарахуваннями за спожиту відповідачем електроенергію щодо рахунків, які покладені у підставу позову, а також доказів здійснення позивачем подвійного нарахування за електроенергію за об'єктами, до яких підключені інтернет-провайдери.
Крім того, з матеріалів справи вбачається укладення позивачем з інтернет-провайдерами окремих договорів про постачання електричної енергії.
Колегія суддів приймає до уваги, що згідно з абз.2 п.2 додатку №5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії» до договору, зняття показань розрахункових приладів обліку, у випадку встановлення їх на підстанції постачальника, здійснюється персоналом постачальника. У разі виникнення бажання споживача, щодо присутності при знятті показань. Споживач у телефонному режимі узгоджує дане питання з постачальником, а саме дату та час.
Проте, відповідач не скористався своїм правом бути присутнім при знятті показань розрахункових приладів обліку, які встановлені на підстанції позивача, що свідчить про його згоду з виставленими рахунками за період з березня 2018 по серпень 2018 року.
Наведені обставини свідчать про те, що апелянтом не наведено жодних обґрунтувань стосовно наданих відповідачем відомостей та неприйняття цих відомостей позивачем при підбитті підсумків за розрахунковий період, зокрема, стосовно об'єкту електропостачання, періоду або рахунку. Відповідач висловлює лише свої міркування та припущення, без надання конкретних доказів, які б спростовували правильність здійсненого позивачем розрахунку вартості спожитої електричної енергії.
Крім того, відповідач не був позбавлений можливості надати власний контррозрахунок заборгованості за спірним договором.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо відмови позивача вилучити з договору № 14428 багатоквартирні будинки АДРЕСА_1 № 1-65, АДРЕСА_3 , внаслідок чого відповідач несе збитки, оскільки співвласники вказаних будинків відмовилися від послуг ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», враховуючи таке.
11.06.2017 набрав чинності Закон України “Про ринок електричної енергії” та втратив чинність Закон України “Про електроенергетику”.
Відповідно до п.22 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про ринок електричної енергії” нормативно-правові акти, прийняті на виконання Закону України “Про електроенергетику”, діють до набрання чинності нормативно-правовими актами, затвердженими на виконання цього Закону.
Станом на день укладення сторонами договору № 14428 діяли Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ, Правила).
Згідно ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.
У додатку №5 до договору № 14428 сторони визначили перелік точок обліку споживача (відповідача), серед яких наявні об'єкти: будинки АДРЕСА_1 № АДРЕСА_5 (загальнобудинковий облік).
За змістом ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів внесення змін до додатку № 5 у частині виключення з точок обліку вказаних об'єктів матеріали справи не містять, відповідачем не надано.
Колегія суддів приймає до уваги, що умови, погоджені сторонами у договорі, - це завжди умови, щодо яких досягнуто згоди за взаємною домовленістю сторін, і які знайшли своє відображення у вигляді їх закріплення сторонами у договорі. Такі умови зберігають свою чинність протягом усього строку (терміну) дії договору.
Таким чином, станом на день розгляду цієї справи багатоквартирні будинки по АДРЕСА_6 .Військбуд є об'єктом постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №14428, що зобов'язує відповідача здійснювати оплату вартості обсягів спожитої електричної енергії за даними об'єктами у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника про те, що позивач неправомірно виставляє до оплати різницю показів за загальним обліком.
Так, відповідач зазначає, що енергопостачальник неправомірно виставляє до оплати різницю показів лічильника (від загального обсягу спожитої електричної енергії віднімається обсяг електричної енергії спожитий субспоживачами і утворюється різниця), який знаходиться у трансформаторній підстанції позивача, оскільки вважає, що дана різниця показів є технологічними втратами.
Так, пунктом 7.6 договору визначено, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж постачальника (електропередавальної організації) та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку.
За умови використання мереж споживача для електропостачання субспоживача, для якого точка продажу електричної енергії встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та субспоживачу для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача.
Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатками №8 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах Споживача» та №10 «Порядок визначення технологічних втрат у внутрішньо будинкових мережах Споживача».
Таким чином, відповідно до додатку №10 до договору при розрахунку вартості спожитої електричної енергії, щомісячно визначаються технологічні втрати об'єктами споживача, де розрахункові засоби обліку встановлені не на межі балансової належності, які в середньому складають 4,9%.
При цьому, споживач ототожнює поняття технологічних втрат з різницею показів, яка виникає в результаті віднімання від загального обсягу спожитої електричної енергії обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачами. В результаті такого віднімання утворюється певна різниця показів, яка підтверджує споживання електричної енергії у внутрішньобудинкових мережах, які перебувають в управлінні споживача.
Однак зазначений обсяг не є технологічними втратами в розумінні п. 7.6 договору, який розраховується відповідно до додатку №10 до договору, оскільки різниця як правило утворюється в результаті неналежного стану мереж та споживання власниками квартир електричної енергії поза віттповшним приладом обліку тощо.
Враховуючи, що енергопостачальник не зобов'язаний та не має права здійснювати контроль споживання у внутрішньобудинкових мережах, оскільки ці мережі не перебувають на його балансі, споживач, як управитель будинку, який у свою чергу, отримує відповідну плату, повинен підтримувати мережі у належному стані та не допускати крадіжки електричної енергії населенням.
Щодо посилання скаржника про відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, колегія суддів приймає до уваги наступне.
Згідно п.п.7,8 ч.2 ст.182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Статтею 209 ГПК України встановлено порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів, суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.
Відповідно до ст. 207 ГПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Згідно протоколу судового засідання від 18.02.2019, під час судового засідання відповідачем зазначено про відсутність у нього інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи та клопотань.
Частиною 1 статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Приймаючи до уваги, що відповідач не навів поважності причин, з яких він не міг заявити клопотання про призначення судової експертизи у підготовчому засіданні, судом було правомірно відмовлено у задоволенні такого клопотання, як таке, що заявлено після закриття підготовчого засідання, що суперечить приписам ст. 207 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо необґрунтованості розрахунку та нарахованої пені за виставленими рахунками №14428/8а від 31.08.2018 та М14428/5а від 31.05.2018.
Так, відповідно до п.9 додатку №4 до договору, рахунки направляються постачальником споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника журналі.
У п.10 додатку №4 до договору сторони погодили, що споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії.
Датою отримання рахунка вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).
Пунктом 4.2.1 договору встановлена відповідальність споживача за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію (п.10 додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію»), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Матеріали справи свідчать про те, що 08.06.2018 відповідачу рекомендованим листом було направлено рахунок №14428/5а від 31.05.2018.
Отже, останній день оплати рахунку (враховуючи 5 операційних днів та 3 дні поштового пробігу документа) є 19.06.2018. Виставлений рахунок - не сплачено відповідачем у зазначений договором термін.
Таким чином, за недотримання термінів сплати рахунку №14428/5а від 31.05.2018 відповідачу правомірно було нараховано пеню за кожний день прострочення починаючи з 20.06.2018 по день фактичної оплати.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись стст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" відмовити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справі №908/2406/18 залишити без змін.
Витрати по сплату судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 22.08.2019.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді О.В.Чус
І.О.Вечірко