проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" серпня 2019 р. Справа № 917/1375/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів: За участю секретаря судового засідання: від позивача: від відповідча:Чернота Л. Ф. Зубченко І.В., Радіонова О.О. Склярук С.І. Пасічніченко О.П. (адвокат), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №404 від 14.02.2008 р., договір про надання юридичної допомоги б/н від 28.01.2019 року, Ордер серія ХС №51429 від 28.01.2019 року ОСОБА_1 -директор (особисто), наказ на призначення директором підприємства №1/04-10 від 13.04.2010 року
розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1829П/3) Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛДК”, м. Херсон
на рішення Господарського суду Полтавської області
від16.04.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019 року)
у справі за позовом до про№917/1375/18 (суддя - В. В. Паламарчук) Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛДК”, м. Херсон Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансСіс”, м. Кременчук, Полтавська область розірвання договору та стягнення 353 782,46 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛДК”, м. Херсон 01.11.2018 року звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансСіс”, м. Кременчук, Полтавська область про розірвання Договору №150411 від 04.11.2015 року та стягнення 353 782,46 грн. збитків, які складаються із перерахованих коштів за платіжними дорученнями у сумі 157 133,00 грн. та розміру пені у сумі 196 649,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним виконано всі обумовлені договором зобов'язання, а саме 18.11.2015 р. на рахунок відповідача платіжним дорученням №113 були перераховані кошти на суму 57 133,00 грн, та п/д №296 від 23.05.2016 року на суму 100 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019 року) у справі №917/1375/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛДК”, м. Херсон 28.05.2019 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 25.05.2019 року, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 року у справі №917/1375/18 скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у розмірі 7 960,11 грн. просить стягнути з відповідача.
Одночасно заявником в тексті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 року у справі №917/1375/18.
Окрім того, в прохальній частині апеляційної скарги позивач просив суд забезпечити проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Білецька А. М., Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛДК”, м. Херсон на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 року у справі №917/1375/18 залишено без руху та зобов'язано заявника впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: доплатити судовий збір у розмірі 2 643,00 грн. за звернення з апеляційною скаргою та надати відповідні докази такої оплати, а також надати суду належні докази направлення копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю “ТрансСіс” (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Зазначеною ухвалою суду було визнано поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛДК”, м. Херсон строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019 року) у справі №917/1375/18.
На виконання вимог ухвали суду від 14.06.2019 року (в межах встановленого процесуального строку), на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛДК”, м. Херсон 04.07.2019 року надійшов супровідний лист б/н, б/д з доданими доказами направлення копії скарги Товариству з обмеженою відповідальністю “ТрансСіс” та оригіналом платіжного доручення №10 від 01.07.2019 року на суму 2 643,00 грн.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Стойки О. В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №917/1375/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Білецька А. М., Зубченко І. В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року, керуючись ст.ст. 119, 234, 235, 256, 262, 263 Господарського процесуального кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛДК”, м. Херсон поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019 року) у справі №917/1375/18; відкрито апеляційне провадження у справі №917/1375/18 та встановлено учасникам справи строк до 24.07.2019 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.
23.07.2019 року на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансСіс” надійшов відзив б/н від 19.07.2019 року на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛДК” відмовити у повному обсязі.
Після повідомлення головуючим суддею (доповідачем) про закінчення проведення підготовчих дій в порядку статті 267 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛДК”, м. Херсон до розгляду на 21.08.2019 року о 14:00 год. з повідомленням всіх учасників справи.
Крім того, як уже було зазначено, заявником в апеляційній скарзі викладено клопотання про проведення судових засідань у справі №917/1375/18 в режимі відеоконференції, проведення якої останній просив доручити Господарському суду Херсонської області (73003, м. Херсон, вул. Театральна, 18).
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п'ять днів до відповідного судового засідання.
Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Колегією суддів з'ясовано можливість проведення судового засідання 21.08.2019 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції у Господарському суді Херсонської області.
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛДК”, м. Херсон про участь у судовому засіданні 21.08.2019 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Херсонської області задоволено.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Білецької А.М., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №917/1375/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.
У судовому засіданні 21.08.2019 р. представник позивача (скаржника) просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019 року) у справі №917/1375/18 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Стягнути з відповідача судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 7 960,11 грн.
Представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019 року) законним, прийнятим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у режимі відеоконференцзв'язку у відповідності до вимог ст.222 ГПК України. Складено протокол судового засідання у відповідності до вимог ст.223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛДК" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТрансСіс" (постачальником), було укладено договір №150411 від 04.11.2015 року (далі - договір, а.с. - 15-18 том 1).
З метою удосконалення організації перевезення товарно - матеріальних цінностей (ТМЦ) від покупця до третіх осіб, виходячи з ваги, обсягу (ТМЦ), складання раціонального маршруту руху транспортних засобів, часу роботи торгових підприємств третіх осіб, постачальник зобов'язується передати покупцю програмно-апаратний комплекс “MapXPlus” (в подальшому ПАК) виконати комплекс робіт по впровадженню, установці і супроводженню програмного забезпечення на робочих місцях покупця, що формує маршрути руху транспортних засобів на протязі 40 хвилин з моменту старту, згідно додатку 1 до договору та у відповідності з умовами договору, а покупець зобов'язується прийняти програмно-апаратний комплекс і оплатити його, згідно пункту 1.1 договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити ПАК, та здійснити комплекс дій по впровадженню та установці ПАК, який, крім передбаченого в додатку №1 договору, передбачає: програмування, системну інтеграцію, інсталяцію і конфігурацію компонентів, інсталяцію оновлень ПАК. Постачання ПАК здійснюється для 2 (двох) робочих місць.
Сторони погодили, що постачальник зобов'язаний надавати покупцю на безкоштовній основі технічну підтримку на протязі 1 року з моменту підписання акту виконаних робіт по даному договору. Технічна підтримка передбачає регулярне надання фахівцями постачальника фахівцям покупця послуг по супроводу і підтримки ПАК, з навчання користувачів покупця, інших послуг, які пов'язані з зазначеним вище, у відповідності до вимог пункту 2.1.4 договору.
Специфікацією до договору (Додаток №1 до договору, а.с. - 19-20) передбачені наступні роботи і послуги по впровадженню ПАК:
-бізнес - аналіз. Аналіз загального процесу роботи;
-інтеграція з системою Замовника: інтеграція з обліковою системою, інтерграція з GPS системою;
-Формування і заповнення БД: Підготовчі роботи (формування БД, наповнення даними), розміщення торгових точок на карті (до 2000), перевірка правильності нанесення торгових точок;
-моделювання: внесення фактичних маршрутів за попередній тижневий період, автоматичний розрахунок маршрутів за допомогою програми; спільний аналіз маршрутів з логістом замовника і спеціалістом постачальника, виявлення помилок в даних, їх коректування, моделювання проводиться по кожному складу окремо;
-формування необхідних звітів;
-впровадження модуля доставки: навчання співробітників, тестування системи, промислова експлуатація;
-впровадження модуля торгових представників: навчання співробітників, тестування системи, промислова експлуатація;
- впровадження модуля системи паралельного збору;
- безкоштовна технічна підтримка на протязі 1 року.
Загальна вартість договору складає 225 480,00 грн. (п. 4.1 договору).
Пунктом 4.1.1 договору, сторони визначили порядок розрахунків: протягом 5 банківських днів з дати підписання договору покупець здійснює передоплату у розмірі 56 370,00 гривень 00 копійок без ПДВ.
Позивачем було сплачено кошти відповідно до рахунку №151117/1 від 17.11.2015 року, що не заперечується стороами у справі.
Із тексту рахунку вбачається, що кошти перераховано як предоплата за програмне забеспечення MapXPlus (89, том 1).
Протягом 5 банківських днів з дати підписання, двома сторонами, акту приймання-передачі виконаних робіт по впровадженню робочого міста покупець здійснює оплату в розмірі 169 110,00 гривень 00 копійок без ПДВ., згідно п. 4.1.2 договору.
Договір вважається виконаним в повному обсязі з боку постачальника у випадку, якщо після тестування ПАК відбулось здешевлення організації перевезень ТМЦ згідно методики, зазначеної у додатку №3, відповідно до умов п. 5.6 договору.
У відповідності до умов пункту 11.8 договору, постачальник гарантує, що різниця витрат між фактичними маршрутами, які сформовані логістом покупця і маршрутами, які розроблені за допомогою ПАК складає не менш 7%, тобто розробка маршрутів за допомогою ПАК гарантовано призведе до зменшення витрат покупця на доставку товару.
Сторони погодили, що з метою визначення ефективності роботи за основу беруться до уваги фактичні маршрути сформовані логістом Покупця в десятиденний строк з моменту підписання договору, згідно п. 11.9 договору.
Додатком 1 до договору (а.с. - 19, том 1) встановлено кінцевий строк, саме 48 робочих днів поставки ПАК та впровадження проекту. Відлік днів здійснюється з моменту підписання договору.
Додаток № 3 (а.с. - 22, том 1), є невід'ємною частиною договору, тестування відбувається на протязі 10 робочих днів з моменту установки ПАК на кожне робоче місце.
Позивач зазначає, що з урахування дати підписання договору 04.11.2015 року, термін закінчення 48 робочих днів становить 12.01.2016 року. Відповідно тестування ПАК повинно здійснитися в період с 13.01.2016 року по 25.01.16 року.
За умовами п.5.2 договору після тестування ПАК передається по акту приймання-передачі.
Із матеріалів справи вбачається, що після отримання передоплати 18.11.2015 за проект, співробітники компанії «ТрансСіс» почали процес впровадження ПАК. Співробітниками ТрансСіс почалася підготовка картографічних даних та бази для імпорту інформації з облікової системи ЛДК. Паралельно очікували інформацію згідно вимог для інтеграції, документ “Вимоги для інтеграції” були передані ЛДК разом з договором (Додаток 4 до договору №150411).
На цьому етапі робіт позивач вперше порушив терміни договору (до чотирьох робочих днів) на підготовку інтеграційних даних, про що свідчить постійні доопрацювання файлів інтеграції та зауваження до них співробітників «ТрансСіс» (як докази електронне листування в період з 27.11.15 по 21.12.15).
В свою чергу, відповідач виконав задачу “Формування і заповнення баз даних” відразу після отримання інформації від ЛДК, про що свідчить проведення навчання співробітників 22.12.15р. та демонстрація результатів. Навчання проводилось за допомогою skype-зв'язку та в процесі навчання були продемонстровані результати моделювання.
Відповідачем, за період з 22.12.15 р. по 01.04.2016р. були проведені роботи по моделюванню, створенню облікових форм за замовленням ЛДК, також відбулося налаштування та навчання співробітників ЛДК роботі в модулях системи паралельного збору та модулі розрахунків маршрутів торгових представників.
Крім того, в продовж усього періоду «ТрансСіс» надавав інформаційну підтримку по всім модулям системи та тісно співпрацював з ЛДК при виникненні будь-яких питань по організації роботи логістичного напряму компанії ЛДК. Відбувались не одноразові телефонні конференції по питанням організації та оптимізації бізнес-процесів ЛДК.
У пункті 2 Специфікації встановлює перелік робіт та послуг по впровадженню ПАК, які мають виконуватися з безпосередньою участю та діями покупця, яким є ТОВ ЛДК.
При цьому, пункт 2 Специфікації, яким передбачено впровадження программно-апаратного комплексу з безпосередньою участю та діями покупця-ТОВ ЛДК, виконувався із затримками з вини самого покупця, про що свідчить переписка сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що у період з 18.11.2015 р. до 01.04.2016р. були виконані всі роботи, передбачені договором. Був проведений процес тестування системи, отримані результати, в яких економія вище 7%.
Як доказ, до матеріалів справи надано електронний лист від 17.03.2018 по електронній пошті з діалогу з логістами ЛДК також показують економію:
Економія = 43 000.33- (20 723.54 + 19 175.66) = 3101,34 грн., що в свою чергу становить 3101,34 / 43000,33 * 100 = 7,21%
Економія = 25031.38- (10 668.46 + 9 579.48) = 4783.44 грн., що в свою чергу становить 4783.44 / 25031,38 * 100 = 19,1%
Економія = 12 168.71- (9 871.80 + 2 142.05) = 154,86 грн., що в свою чергу становить 154,86/12168,71 * 100 = 1,27%
За матеріалами справи вбачається та підтверджується листуванням між сторонами, в середньому економія складає - ( 7.21+19.1+1.27)73 =9,19 %.
Позивач вказує на те, що спроба впровадження ПАК, відповідачем була здійснена у період с 13.01.2016 року по 25.01.16 року.
На підтвердження виконаних робіт відповідачем було складено акт сдачі-приймання наданих і виконаних робіт згідно договору №150411 від 04.11.2015 року (том 1, а.с.91), отримання акту позивач не заперечує.
У відповідності до п. 5.5. договору, у разі незгоди з актом, позивач зобов'язаний був направити заперечення, протягом 10 робочих днів з моменту його отримання.
За даними позивача, він лише 30.11.2016 р. надав відповідачу перший лист зауваження до Акту здачі приймання від 01.04.2016 р. та самостійно проводив аналіз останньої спроби встановлення продукту відповідача за період з 21.11.17 - 02.12.17 року, згідно яких загальна ефективність спроби впровадження ПАК за десять днів складає 1,08%.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем перераховано відповідачу платіжним дорученням п/д №296 від 23.05.2016 року - суму 100 000,00 грн. на підставі рахунку №160523/1 від 23.05.2016 року за програмне забеспечення. Тобто позивач частково в травні 2016 року сплатив виконані відповіждачем роботи за договором.
У подальшому, позивач зазначає, що він втратив інтерес до договору, оскільки тестування не зроблено відповідно до умов договору та здешевлення організації перевезень ТМЦ не відбулося, внаслідок чого він отримав збитки. А також зазначає, що він втратив інтерес до договору внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання, і тому має право вимагати збитки, які складають 57 133,00 + 100 000,00=157 133,00 грн. та просить розірвати договір.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
У даному випадку, пунктом 8.1 договору передбачено, що договір може бути розірвано на підставі письмової згоди сторін, якщо сторони не дійшли до згоди, то договір може бути розірвано в порядку, що встановлений законом.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що узгоджується із вимогами ст. 188 Господарського кодексу України.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вже зазначалось, в період з 18.11.2015 року до 01.04.2016 року були виконані всі роботи, передбачені договором. Був проведений процес тестування системи, отримані результати, в яких економія вище 7%.
В свою чергу, позивач надіслав претензію (том 1, а.с.55) з вимогою щодо термінів виконання робіт та повернення коштів.
05.09.2018 р. листом №1 від 05.09.2018 року ( том 1, а.с.133) відповідач повідомив, що не має на меті відмовлятися від відновлення роботи, однак зі строни позивача не отримують відповідальних. Також, у додатку до листа відповідач прикріпив склад робочої групи зі своєї сторони з повною контактною інформацією і підтвердженням наміру про співпрацю.
Судова колегія дійшла висновку, що твердження позивача є необґрунтованими та недоведеним у розумінні вимог ст.ст. 73,74,77,79 ГПК України. Затримка виконання умов договору відбулася з вини позивача, оскільки він надав зауваження до Акту з порушенням строків, передбачених умовами договору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не доведено, що внаслідок порушення відповідачем умов договору позивач фактично був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому відсутні підстави для розірвання договору, а як наслідок і стягнення коштів у розмірі 157 1330 грн.
Вимоги щодо стягнення 196 649,46 грн. збитків у вигляді нарахованої пені, відповідно до пункту 6.2 договору, а саме, у разі порушень терміну зобов'язань, постачальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвйної обліковї ставки НБУ за кожень день прострочення поставки і прострочення виконання робіт від вартості ПАК задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
У даному випадку позивач не обгрунтував що саме повинно бути розглянуто. Отже, у відповідно до вимог ст. 549 ЦК України втсановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України унормовано, що збитками є -втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.
Підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, згідно ст. 218 Господарського кодексу України.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).
Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Статтею 623 вказаного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Притягнення до відповідальності у вигляді стягнення збитків можливо лише при наявності передбаченим законом умов. Зокрема, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем наявність повного складу правопорушення не доведено, то відсутні підстави для стягнення збитків в розмірі 196 649,46 грн.
Згідно зі ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛДк», м. Херсон, у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 86, 129, 236, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛДК», м. Херсон на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019 року) у справі №917/1375/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019 року) у справі №917/1375/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Дана постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 21.08.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2019 р.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя І.В. Зубченко
Суддя О.О. Радіонова