29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"21" серпня 2019 р. Справа № 924/873/19
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Профітленд" про забезпечення позову
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профітленд", м. Київ
до державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", с. Проскурівка Ярмолинецького району Хмельницької області
про стягнення заборгованості за надані послуги та непоставлений товар в розмірі 30127894,69 грн.,
20.08.2019р. на адресу суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Профітленд" про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд:
накласти арешт на зібраний урожай сільськогосподарських культур державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", що знаходиться за адресою: 32164, Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка, вул. Т. Шевченка, 51, та/або в будь-якому іншому місці, в межах суми - 30127894,69 грн.;
накласти арешт на грошові кошти в сумі 30127894,69 грн., що перебувають у власності державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" та зберігаються на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, та в інших банківських, фінансових установах;
накласти арешт на грошові кошти в сумі 30127894,69 грн., що перебувають у власності державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" та зберігаються на розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 в філія - Хмельницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" м. Хмельницький, МФО 315784, та в інших банківських, фінансових установах.
В обґрунтування поданої заяви посилається, зокрема, на значний розмір загальної суми заборгованості та невиконання відповідачем зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю "Лампка Агро" за актами здачі-прийняття робіт за період з 16.03.2018р. по 28.12.2018р. на загальну суму 26253294,69 грн., договорами купівлі-продажу від 24.07.2017р., від 31.10.2017р., від 30.04.2018р. Крім того, відмічено, що за договорами факторингу від 30.07.2019р. та додатковою угодою до договору факторингу від 14.08.2019р., укладеними між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (фактор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лампка Агро" (клієнт), клієнт передав, а фактор отримав право вимоги за договорами купівлі-продажу від 24.07.2017р., від 31.10.2017р., від 30.04.2018р., актами здачі-прийняття робіт за період з 16.03.2018р. по 28.12.2018р., платіжними дорученнями. Всього на суму 30487894,69 грн. В подальшому, згідно акта приймання-передачі від 15.08.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" передало право вимоги отримане згідно вищевказаного договору факторингу та додаткової угоди до договору факторингу до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Профітленд". Відповідачем, як зазначено у заяві, жодних дій щодо погашення заборгованості не вживається. Таким чином, позивач має обґрунтовану підозру, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на урожай сільськогосподарських культур, отриманим відповідачем у 2019 році, та виручені від продажу цієї продукції грошові кошти можуть бути приховані відповідачем, що свідчить про очевидну ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, яке може бути винесено на користь позивача.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
11.07.2018 року Верховний Cуд, розглядаючи справу № 509/5216/13-ц, зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов'язаність відповідних дій відповідача та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.
Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заявник у поданій заяві про забезпечення позову просить, зокрема, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно (зібраний врожай зерна сільськогосподарських культур 2019 року) відповідача (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
Слід зазначити, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності наведених обставин.
В той же час обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Як зазначено товариством з обмеженою відповідальністю "Профітленд" у заяві про забезпечення позову, відповідач згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює наступні види економічної діяльності, зокрема, вирощування зернових культур, оптова торгівля зерном, займається зборами врожаїв та їх оптовим продажем. Тому, зважаючи на викладене, сільськогосподарська діяльність відповідача є його основним фінансовим прибутком, а тому накладення арешту на урожай може вплинути на виробничу діяльність державного підприємства. При цьому, заявником не надано доказів, які б підтвердили, що накладення арешту на зібраний урожай 2019 року державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" не вплине та не завдасть шкоди виробничій діяльності вказаної юридичної особи.
В статті 6 ГК України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.
Судом з поміж іншого оцінюється, що у заяві товариством з обмеженою відповідальністю "Профітленд" вказано про звернення з позовом до державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості в розмірі 30127894,69 грн., однак товариством не подано доказів, що останнім дійсно буде подана позовна заява протягом десяти днів, як це передбачено ч. 3 ст. 138 ГПК України, або вже подана дана заява. Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "Профітленд" у заяві не зазначено інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, виходячи із того, що договори купівлі-продажу, договір факторингу та акти здачі-приймання робіт укладалися з іншими юридичними особами. Судом також звертається увага, що накладення арешту на майно (врожай зерна сільськогосподарських культур 2019 року) відповідача при тому, що предметом позову позивач визначив як стягнення грошових коштів, не є адекватним способом забезпечення позову, в розумінні ст. 137 ГПК України. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Суд не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Відтак, заявлені заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на урожай, є фактично рівнозначними задоволенню, у майбутньому, позовних вимог. З урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначений вище спосіб забезпечення позову, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.
Також, як вбачається зі змісту заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Профітленд" про забезпечення позову, останній вказує про стягнення з державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" заборгованості у розмірі 30127894,69 грн. за різними правочинами, а саме договорами купівлі-продажу, договором факторингу та додаткової угоди до договору факторингу, актами здачі-прийняття робіт, що, в свою чергу, підлягає додатковому дослідженню стосовно об'єднання позовних вимог в порядку ст. 173 ГПК України в межах відкриття провадження у справі (залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі).
Крім того, заявник вказує на реалізацію відповідачем зібраного зерна сільськогосподарських культур, а також на ймовірне приховання коштів від такої реалізації, однак, доказів реалізації зібраного зерна сільськогосподарських культур, зокрема, договорів купівлі-продажу, до матеріалів заяви заявник не надає. Не надає товариство з обмеженою відповідальністю "Профітленд" будь-яких доказів, що урожай 2019 року належить саме державному підприємству "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", а також знаходження зібраного урожаю сільськогосподарських культур саме за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район , с. Проскурівка , вул. Т. Шевченка, 51.
Разом з тим, у заяві про забезпечення позову заявником зазначено про наявні банківські рахунки державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" у АТ "ОТП Банк" та філії Хмельницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", однак не надано суду підтвердження того, що на вказаних рахунках наявні грошові кошти, на які може бути звернуто стягнення. Також заявник не уточнює інші банківські та фінансові установи, які можуть зберігати грошові кошти державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України".
Із зазначеного, заява товариства з обмеженою відповідальністю "Профітленд" про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, враховуючи імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Твердження заявника про можливе виручення грошових коштів від продажу продукції та приховування відповідачем коштів ґрунтується лише на його припущеннях та власних міркуваннях.
Як вказано в абз. 2 п. 1 та абз. 2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 (із змінами), особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Водночас, заявником не надано жодних доказів на підтвердження необхідності забезпечити позов.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Господарським судом при прийнятті ухвали було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Профітленд" від 20.08.2019р. (вх. № 05-08/1862/19 від 20.08.2019р.) про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи;
2 - заявнику (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 11);
3 - державному підприємству "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (32164, Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка).
Всім рекомендованим з повідомленням.