21 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/7287/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Святецького В.В., Шинкар Т.І.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2019 року (головуючого судді Малюк В.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Ужгород повний текст рішення складено 27.05.2019) у справі №308/7699/18 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,-
ОСОБА_1 09.07.2018 звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці ДФС в якому просить скасувати постанову про порушення митних правил №2603/30500/18 від 27.06.2018р. та закрити справу.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України.
Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 07 червня 2018 року державним інспектором відділу митного оформлення №6 митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС Форкош А.М. складено протокол про порушення митних правил № 2603/30500/18, яким зафіксовано порушення ОСОБА_1 статті 95 Митного кодексу України (далі - МК України), щодо перевищення, встановлений даною статтею Кодексу строку транзитного перевезення автомобіля марки автомобіль марки «CHRYSLER», моделі «VOYAGER», державний реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_1 , що ввезений ОСОБА_1 на митну територію України 22.10.2018 та перебуває під митним контролем, до митного органу призначення більше ніж на десять діб.
Постановою в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС Ясевич М.М. від 27 червня 2018 року справа №2603/30500/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил передбаченого частиною 3 статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
Відповідно до частини 3 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 95 МК України встановлені строки транзитних перевезень, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Згідно частини 1 статті 381 цього Кодексу громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Положеннями частини 1 статті 192 цього Кодексу визначено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили здійснюється згідно з Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за № 1669/21981.
Згідно з цим Порядком, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 2603/30500/18 від 07.03.2018, що є опискою, адже згідно матеріалів справи встановлено прийняття протоколу 07.06.2018 о 09 год. 20 хв. у зону митного контролю на ділянку «Виїзд з України» ВМО №6 митного посту «Ужгород Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «MERCDES-BENZ» реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_3 , який прямував у приватних справах з України до Словаччини, у якості пасажира у вказаному транспортному засобі слідував громадянин України ОСОБА_1 . Під час здійснення митного контролю у ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС, а також орієнтування Закарпатської митниції ДФС від 02.11.2017 №17703/07-70-62/65 було встановлено, що 22.10.2017 о 23 год. 15 хв. через митний пост «Тиса» Закарпатської митниці ДФС громадянином ОСОБА_1 було ввезено транспортний засіб марки «CHRYSLER VOYAGER», реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 в митному режимі «Транзит» і станом на 07.06.2018 його не вивезено.
В наданих під час складання протоколу про порушення митних правил № 2603/30500/18 поясненнях вказано, що ОСОБА_1 не міг вчасно вивезти за межі митної території України через його поломку, документів про обставини непереборної сили, ремонту транспортного засобу, звернення до лікарняного закладу не надав по причині їх відсутності в момент перетину державного кордону України, до митниці щодо продовження строку транзиту не звертався.
Апеляційним судом встановлено те, що в матеріалах справи відсутні дані про факт аварії чи дії обставин непереборної сили, а також письмове повідомлення позивача з цього приводу відповідача та таких доказів не додано до апеляційної скарги.
Таким чином, на основі цих даних судом встановлено факт в'їзду в Україну 22.10.2017 позивачем на автомобілі марки «CHRYSLER VOYAGER», реєстраційний номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 та поміщення його в режим «транзит».
За змістом частини 1 статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що перелік триваючих правопорушень, визначений у статті 467 МК України, не є вичерпним.
А тому, триваючими визначаються правопорушення, які почались з якоїсь протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Отже, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, виявивши вказане порушення 07.06.2018 (під час перевірки баз даних) та приймаючи 27 червня 2018 року спірну постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 467 МК України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.
При цьому, станом на момент виявлення правопорушення, обов'язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом 10 діб, встановлений пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України, виконаний не був, що також не спростовано самим позивачем.
Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 05 червня 2018 року справа № 308/2483/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи скаржника про помилкове застосування пункту 57 частини статті 4 МК України, відносячи транспортний засіб на іноземній реєстрації до товару, поняття транспортного податку визначено у пунктах 58,60 частини 1 статті 4 МК України є необґрунтованими, оскільки як правильно вказано судом першої інстанції згідно пункту 57 частини 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі, тобто транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі та транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення включають поняття товари згідно пунктів 58, 60 частини 4 МК України.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм було надано належну правову оцінку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що постанова в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС Ясевич М.М. від 27 червня 2018 року справа №2603/30500/18 є правомірною, підстав для її скасування скаржником не доведено, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, мотивація наведена у апеляційній скарзі, не дає адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2019 року у справі №308/7699/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Святецький
Т.І. Шинкар