20 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/7836/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, ухвалене суддею Махаринець Д.Є. в місті Рівне у порядку письмового провадження у справі № 460/414/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,
Позивач звернувся з позовом до суду у якому з уточненням позовних вимог просить суд: поновити строк звернення до суду, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Рівненській області № 68 о/с від 31.03.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області; поновити ОСОБА_1 з 31.03.2017 року на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області; зарахувати час вимушеного прогулу до вислуги років.
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 15.07.1995 року по 31.03.2017 року проходив службу в органах внутрішній справ та в Головному управлінні Національної поліції у Рівненській області на різних посадах. Наказом начальника ГУ НП в Рівненській області № 68о/с від 31.03.2017 року позивач звільнений зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 2 (через хворобу) ч. 1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію». Позивач зазначає, що відповідач у якості підстави звільнення вказано рапорт (без дати) та свідоцтво про хворобу від 23.03.2017 року № 123, про які, як зазначає позивач, йому відомо не було. Позивач наголошує на тому, що направлення на медичний огляд йому не видавали, обстеження у лікарів-спеціалістів не проходив, оскільки в цей час перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер». Позивач вважає, що свідоцтво про хворобу № 123 від 23.03.2017 року складено ВЛК ДУ «МО МВС України по Рівненській області» без обстеження та без повідомлення про результати такого обстеження. Позивач зазначає, що рішення ВЛК про непридатність до служби в поліції, яке є підставою для звільнення через хворобу, повинно передувати рапорту про звільнення. Разом з тим, підставою для звільнення позивача слугував рапорт, який був складений у день видачі ВЛК свідоцтва про хворобу.
Позивач вважає, що відповідач порушив його право на працю. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зарахування часу вимушеного прогулу до вислуги років.
Одночасно позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у якому зазначив, що строк звернення до суду пропустив з поважних причин та пояснив, що з 09.02.2017 року по 10.08.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні, з 03.10.2018 року по 30.01.2019 року перебував за кордоном в Республіці Білорусь. Між тим, позивач зазначив, що весь цей час вів листування з відповідачем щодо перенесення дати звільнення, на що у лютому 2019 року отримав лист від 11.10.2018 року № 7207/116/05/12-2018 про відмову у задоволенні цієї вимоги.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 68 о/с від 31.03.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) майора поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області.
Поновлено ОСОБА_1 з 31.03.2017 року на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області.
Зараховано ОСОБА_1 час вимушеного прогулу з 31.03.2017 року по дату поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області - звернено до негайного виконанню.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, Головне управління Національної поліції в Рівненській області, подавши апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач, Головне управління Національної поліції в Рівненській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та зазначає, що наказом начальника ГУ НП в Рівненській області № 68о/с від 31.03.2017 року позивача звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 2 (через хворобу) ч. 1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію». Відповідач зазначає, що звільнення позивача зі служби в поліції через хворобу відбулося на підставі рапорту позивача в якому він просив звільнити його з 31.03.2017 року та пройденої позивачем військово-лікарської комісії. З цих підстав, відповідач вважає, що наказ начальника ГУ НП в Рівненській області № 68о/с від 31.03.2017 року є таким, що прийнятий з підстав, у спосіб та порядку передбаченому чинним законодавством України. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач пропустив строк звернення до суду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, які належним чином повідомлені про судове засідання, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку передбаченому ч. 4 ст. 229 КАС України, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справи та у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області на різних посадах з 15.07.1997 року по 31.03.2017 року.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 68о/с від 31.03.2017 року ОСОБА_1 , майора поліції, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений з посади неправомірно у період його тимчасової непрацездатності з порушенням наданих з цього приводу Кодексом законів про працю України гарантій.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Натомість, частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк
Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Апеляційний суд, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, встановив те, що 31.03.2017 року ОСОБА_1 ознайомлений з наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області генерала поліції № 68о/с від 31.03.2017 року про звільнення зі служби (а.с. 44).
З 09.02.2017 року по 14.04.2017 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі «Рівненський обласний протитубекульозний диспансер» (а.с.12).
Перебування на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі «Рівненський обласний протитубекульозний диспансер», як зазначив позивач та встанови суд, з 15.04.2017 року по 10.08.2017 року, належними доказами не підтверджено.
З 08.10.2018 року по 29.01.2019 року позивач перебував за кордоном в Литовській Республіці (а.с. 17).
З цим позовом ОСОБА_1 звернувся 25.02.2019 року.
Апеляційний суд звертає увагу, що Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
При цьому слід зауважити те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Виходячи з встановлених обставин та наведених міркувань, апеляційний суд вважає, що оскільки про порушення свого права позивач дізнався 31.03.2017 року, з адміністративним позовом звернувся 25.02.2019 року, поважних причин пропуску строку звернення до суду, зокрема, з моменту завершення стаціонарного лікування до моменту звернення з цим позовом не навів, то адміністративний позов необхідно залишити без розгляду з метою дотримання принципу правової визначеності.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про залишення адміністративного позову без розгляду з вищевикладених мотивів.
Керуючись ч.4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 319, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Рівненській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року в справі № 460/414/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Т. В. Онишкевич
Повний текст постанови складено 21.08.2019 року Р. П. Сеник