Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
"11" липня 2007 р. Справа № 18/158
Позивач: Дочірнє підприємство «Напої»
16600, м. Ніжин, вул. Борзнянський шлях, 68
Відповідач: Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція
16600, м. Ніжин, вул. Поштова, 2
про скасування податкових повідомлень -рішень
Суддя А.С. Сидоренко
Секретар судового засідання І.В.Морська
Представники сторін:
від позивача: Цвітненко Д.М. -адвокат, дов. від 20.03.2007р. б/н
Від відповідача: Ярмак В.В. -нач. юр. від., дов. від 23.05.2007р. № 1012/9/10-003, Турчин Н.В. -гол. держподатревізор-інспектор, дов. від 25.05.2007р. № 1020/9/10-003,
Постанова виноситься після перерв, оголошених в судововому засіданні з 12.06.2007р. по 26.06.2007р. та з 26.06.2007р. по 11.07.2007р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 11.07.2007р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дочірнім підприємством «Напої» (надалі -Позивач) заявлено адміністративний позов до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень -рішень:
від 01.11.2006р. № 0001422301/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 404428,80 грн. (в т.ч. 337024,00 грн. основного платежу та 67404,80 грн. штрафних санкцій);
від 01.11.2006р. № 0001432301/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 24269,10 грн. (в т.ч. 16179,40 грн. основного платежу та 8089,70 грн. штрафних санкцій).
Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач вказує на безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до складу валових витрат поточного звітного періоду (перше півріччя 2006 року) сум витрат, не врахованих у минулих податкових періодах (ІІ -ІІІ квартали 2004 року) у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
Також, на думку Позивача, висновок Ніжинської ОДПІ про те, що відсутність в податкових накладних деяких реквізитів (кількість (обсяг, об'єм) товару, ціна продажу одиниці продукції та місцезнаходження продавця) позбавляє Позивача права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі таких накладних, є неправомірним, адже підставами для визнання податкових накладних недійсними являються лише заповнення податкової накладної іншою особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Право на податковий кредит існує, зокрема, за податковою накладною, що видана продавцем, до тих пір, доки інше не буде встановлено судом. Відповідач не заперечує дійсність та правомірність операцій, що підтверджуються спірними податковими накладними, а також те, що всі продавці (постачальники), вказані в податкових накладних зареєстровані як платники ПДВ та сплатили (нарахували) відповідні податкові зобов'язання, що виникли внаслідок таких господарських операцій.
Крім того, Позивач вказує, що більшість податкових накладних в яких, як зазначено в акті перевірки, відсутні такі реквізити як ціна поставки одиниці продукції, а в деяких з них ще і кількість (обсяг, об'єм) товару, були виписані постачальниками транспортних послуг, а послуги за своєю природою не мають таких характеристик як кількість послуг, обсяг (об'єм) послуг та ціни одиниці поставки послуги. Тому відсутність вищевказаних реквізитів не впливає на розмір зобов'язань та податкового кредиту, що виникають у зв'язку з наданням послуг. Що стосується податкових накладних в яких ПІК «Ді-Ді-Ем» помилково було зазначено старий індивідуальний податковий номер, який був йому присвоєний до перереєстрації, Позивач вважає їх такими, що надають право на податковий кредит, оскільки ПІК «Ді-Ді-Ем» зареєстровано платником ПДВ і зазначення ним свого старого індивідуального податкового номеру жодним чином не змінює його статусу як платника ПДВ.
Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення тим, що плановою документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2004р., проведеною Сквирською МДПІ, не було встановлено, що Позивачем занижені валові витрати на суму 1522096,00 грн. в ІІ -ІІІ кварталах 2004 року, а навпаки було встановлено завищення валових витрат на суму 20583,35 грн. При умові включення до валових витрат, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми фактично понесених витрат в ІІ -ІІІ кварталах 2004 року в розмірі 1522096,00 грн. у Позивача в декларації по податку на прибуток підприємств за 2004 рік сформувалося б від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 1512996,00 грн., а за 2005 рік підприємство мало б від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 1348096,00 грн.
З урахуванням вимог ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», до валових витрат 2006 року ДП «Напої» не мало право включати суму 1348096,00 грн., так як ці витрати, при умові відображення їх у відповідності до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сформували б від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2004 рік.
Щодо податкових накладних, заповнених з порушенням порядку, Відповідач вказує, що Позивач, як отримувач товарів (робіт, послуг), у разі отримання такої податкової накладної повинен був додати до податкової декларації за звітні податкові періоди заяви зі скаргами на таких постачальників, які були б підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Зважаючи на неподання відповідних заяв, Позивач втрачає право на отримання податкового кредиту, згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство «Напої» є дочірнім підприємством компанії «Дрінкс, Інк.», зареєстроване розпорядженням Сквирської районної державної адміністрації від 08.07.1996р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців внесені відомості за № 1 346 105 0001 000085.
Позивач взятий на облік в якості платника податків Ніжинською ОДПІ 17.01.2005р. за № 755 та зареєстрований платником податку на додану вартість 20.01.2006р. (свідоцтво про реєстрацію № 33649938, видане Ніжинською ОДПІ).
Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено виїзну планову перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Позивачем за період з 01.10.2004р. по 30.06.2006р.
Перевірка проводилась на підставі направлень від 12.09.2006р. № 663, від 09.10.2006р. № 741, від 11.10.2006р. № 748, виданих Ніжинською ОДПІ, та відповідно до плану -графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання. Письмове повідомлення про дату початку та закінчення перевірки було отримане Позивачем 01.09.2006р.
За результатами перевірки складено акт від 20.10.2006р. № 963/23-24268368.
Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено порушення, зокрема:
п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»;
п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат за перевіряємий період на 1348096,00 грн. (за півріччя 2006 року).
В декларації по податку на прибуток підприємства за півріччя 2006 року в рядок 05.2 «Коригування валових витрат: самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» підприємством включені витрати за період ІІ - ІІІ квартали 2004 року в сумі 1522096,00 грн., по даному періоду проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Сквирською МДПІ, акт від 09.12.2004р. № 498/231/36/24268368, в якому не вказано, що підприємством занижені валові витрати на суму 1522096,00 грн. в ІІ -ІІІ кварталах 2004 року.
З бухгалтерської довідки головного бухгалтера, наданої для перевірки, ця сума складається з таких витрат:
- рах. 685 «послуги надані постачальниками» -373807,46 грн.;
- рах. 631 «придбання товарів від постачальників» -705278,08 грн.;
- рах. 974 «втрати від курсової різниці за кредит в валюті» -111464,39 грн.;
- рах. 951 «відсотки за кредит» -308774,39 грн.;
- собівартість реалізованих невиробничих основних засобів -22771,75 грн.
Дані витрати по бухгалтерському обліку включені в ІІ -ІІІ кварталах 2004 року.
По податковому обліку, згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати в сумі 1522096,00 грн. повинні були включитися в декларацію з податку на прибуток підприємства в ІІ -ІІІ кварталах 2004 року. Фактично, згідно поданої ДП «Напої» декларації з податку на прибуток підприємства за 2004 рік, прибуток, що підлягає оподаткуванню, склав в сумі 9.1 тис. грн. При умові включення до валових витрат, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми фактично понесених витрат в ІІ -ІІІ кварталах 2004 року в розмірі 1522096,00 грн. у платника по рядку 08 «об'єкт оподаткування» та по рядку 11 «прибуток, що підлягає оподаткуванню» декларації з податку на прибуток підприємства за 2004 рік сформувалося б від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 1512996,00 грн.
Відповідно до порядку заповнення декларації з податку на прибуток підприємства, суму 1522096,00 грн. платник має право включити в рядок 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2005 року.
За 2005 рік фактично, згідно поданої ДП «Напої» декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік, прибуток, що підлягає оподаткуванню, склав в сумі 164.9 тис. грн., з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2004 рік в розмірі 1512996,00 грн., за 2005 рік підприємство матиме від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 1348096,00 грн.
З урахуванням вимог ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», до валових витрат 2006 року ДП «Напої» не мало право включати суму 1348096,00 грн., так як ці витрати, при умові відображення їх у відповідності до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сформували б від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2004 рік.
Перевіркою встановлено, що підприємством було порушено п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та занижено податок на прибуток підприємства на суму 337024,00 грн. за півріччя 2006 року.
Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 16179,40 грн., а саме: завищено податковий кредит на суму 16179,40 грн.
В порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податкових накладних, які заповнені з порушенням встановленого Законом порядку, а саме: не містили всіх зазначених реквізитів відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» -відсутнє кількість (об'єм, обсяг), ціна продажу одиниці продукції (без урахування ПДВ), місцезнаходження продавця.
В податкових накладних, виписаних ПІК «Ді-Ді-Ем», м. Київ, вказаний індивідуальний податковий номер продавця 301797926099, згідно даних офіційного сайту ДПА України, дане підприємство 01.03.2003р. пройшло перереєстрацію зі зміною місцезнаходження: ІПН -301797926099 дійсний по 01.03.2003р., а з 01.03.2003р. дійсний ІПН -301797926073 і по даний час).
На підставі акту перевірки від 20.10.2006р. № 963/23-24268368, Відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення:
від 01.11.2006р. № 0001422301/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 404428,80 грн. (в т.ч. 337024,00 грн. основного платежу та 67404,80 грн. штрафних санкцій);
від 01.11.2006р. № 0001432301/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 24269,10 грн. (в т.ч. 16179,40 грн. основного платежу та 8089,70 грн. штрафних санкцій).
Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного:
Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
У відповідності до п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються, зокрема:
суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті;
суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Позивачем надані документи, які підтверджують, що витрати здійснені ним в ІІ -ІІІ кварталах 2004 року, належать до складу валових витрат (а.с. 185-299).
Так, зокрема, витрати по рах. 685 «послуги надані постачальниками» в сумі 373807,46 грн. підтверджуються:
актами наданих послуг з ВАТ «Київська обласна база матеріально -технічного і сервісного забезпечення «Облагротехсервіс» за зберігання товарів, вантажно -розвантажувальні роботи тощо;
актом № 10-0002888 здачі -прийняття робіт (надання послуг) з ЗАТ «Фоззі» за рекламні послуги;
актами виконаних робіт з ТОВ «Тетра Пак» за послуги з оренди обладнання та виготовлення упаковки для продукції Позивача;
актами виконаних робіт з ПП «Трейд Комін» за транспортно -експедиційні послуги»;
актами здачі - прийняття робіт та актами прийому виконаних робіт з ТОВ «Леополіс Логістік» за транспортно -експедиційні послуги».
Витрати по рах. 631 «придбання товарів від постачальників» в сумі 705278,08 грн. підтверджуються:
накладною № 757 від 07.09.2004р. від ТОВ «Елегант» на купівлю яловичини тушкованої;
специфікаціями на купівлю концентратів для виготовлення соків та напоїв від ТОВ «Омега Трейд».
Витрати по рах. 974 «втрати від курсової різниці за кредит в валюті» в сумі 111464,39 грн. підтверджуються карткою обліку рухів коштів за період з 01.04.2004р. по 30.06.2004р. (ІІ квартал) та за період з 01.07.2004р. по 30.09.2004р. (ІІІ квартал)
Витрати по рах. 951 «відсотки за кредит» в сумі 308774,39 грн. підтверджуються картками обліку рухів коштів по балансовому рахунку 0.684.010 »Розрахунки з нарахованими відсотками» за ІІ -ІІІ квартал 2004 року, договором про надання кредиту № 73 від 30.03.2004р., кредитним договором № 274 від 22.12.2003р. та договором № 02/04 на надання кредиту на умовах овердрафту від 08.01.2004р.
Суми коштів, що становлять собівартість реалізованих невиробничих основних засобів на суму 22771,75 грн. підтверджуються бухгалтерською довідкою № 75 від 21.06.2007р., відповідними інвентарними картками, актами приймання -здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.
Як зазначено в акті перевірки, дані витрати по бухгалтерському обліку включені в ІІ -ІІІ кварталах 2004 року.
Однак, вищевказані витрати не були враховані в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2004 рік. Після виявлення помилки щодо визначення валових витрат Позивач зазначив відповідні уточнені показники в декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2006 року.
У відповідності з п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі -Закон № 2181-ІІІ), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Статтею 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що у 2006 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.
Суд відхиляє заперечення Відповідача з посиланням на ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» про відсутність у ДП «Напої» права включення до валових витрат 2006 року суми 1348096,00 грн., оскільки норма цієї статті суперечить п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Дана правова норма кореспондується з нормою ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» -ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР в редакції Закону України від 19.10.2006р. № 273-V (надалі -Закон «Про ПДВ»), податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Приписом п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У відповідності з п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (надалі -Порядок).
У відповідності до пунктів 2, 5 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Пунктом 12 Порядку встановлено, що до розділу I податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме, зокрема:
графа 5 -кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг;
У разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: «послуга/проценти тощо" (п.п. 12.4);
графа 6 -ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість (п.п. 12.5).
Зазначені в акті перевірки податкові накладні, які не містять таких реквізитів як ціна поставки одиниці продукції, а в деяких з них ще і кількість (обсяг, об'єм) товару, були виписані постачальниками транспортних послуг.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, послуги можуть не мати таких характеристик як кількість послуг, обсяг (об'єм) послуг та ціни одиниці поставки послуги. Крім того, в п. 12.5 Порядку вказано про внесення до графи 6 розділу I податкової накладної даних про ціну поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість. На думку суду, ототожнювати поняття «продукція» та «послуги» в даному випадку неможливо.
В податкових накладних № 318 від 17.06.2005р., № 362 від 19.07.2005р., № 402 від 15.08.2005р., виписаних ТОВ «ПоліФлекс», а також в податковій накладній № 100 від 02.06.2005р., виписаній МПП «Керера», вказане місцезнаходження продавців без зазначення назви адміністративно -територіальної одиниці. Проте, Законом «Про ПДВ»та Порядком не встановлено вимог до особливостей написання місцезнаходження продавця.
В податкових накладних № 1392 від 10.06.2005р. та № 1179 від 10.11.2004р., виписаних ПІК «Ді-Ді-Ем», м. Київ, вказаний індивідуальний податковий номер продавця 301797926099, який був йому присвоєний до перереєстрації. Згідно даних офіційного сайту ДПА України, дане підприємство 01.03.2001р. пройшло перереєстрацію зі зміною місцезнаходження: ІПН -301797926099 дійсний по 01.03.2001р., а з 01.03.2001р. дійсний ІПН -301797926073 і по даний час).
Відповідно до положень ст. 9 Закону «Про ПДВ», центральний податковий орган веде реєстр платників податку.
Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених п. 9.8 ст. 9 Закону «Про ПДВ».
У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
У відповідності з пунктами 1, 3, 4, 23 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. № 79 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за № 208/4429 в редакції на момент здійснення господарських операцій з ПІК «Ді-Ді-Ем» (надалі -Положення), Реєстр платників податку на додану вартість (далі -Реєстр) - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які, згідно із Законом України «Про податок на додану вартість" та Указом Президента України від 7 серпня 1998 року № 857 «Про деякі зміни в оподаткуванні", зобов'язані здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
При включенні до Реєстру будь-якої особи, діяльність якої підлягає оподаткуванню, їй присвоюється індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (далі -індивідуальний податковий номер).
Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником податку на додану вартість до моменту виключення його з Реєстру в зв'язку із вибуттям зі складу платників податку на додану вартість.
Використання індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є обов'язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, які пов'язані з розрахунками при придбанні товарів, обліком, звітністю про податок на додану вартість, оформленні податкового кредиту.
При зміні платником податку на додану вартість місцезнаходження, орган державної податкової служби за новим місцезнаходженням видає нове Свідоцтво лише в обмін на оригінал Свідоцтва, яке було видане за попереднім місцем реєстрації в якості платника податку на додану вартість, та всі копії такого Свідоцтва. Термін дії старого Свідоцтва закінчується на дату видачі нового Свідоцтва, але не може перевищувати 10-денний термін від дати взяття платника податків на податковий облік в органі державної податкової служби за новим місцезнаходженням. Через те, що при зміні місцезнаходження виключення платника податку на додану вартість з Реєстру не відбувається, до видачі нового Свідоцтва обов'язкового підтвердження від Державної податкової адміністрації України про включення платника податків до Реєстру не вимагається.
Таким чином, заміна Свідоцтва у зв'язку зі зміною платником податку на додану вартість свого місцезнаходження не тягне автоматично анулювання і реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки для цього, крім анулювання свідоцтва, необхідно додатково виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Отже, на момент складання податкових накладних ПІК «Ді-Ді-Ем» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а зазначення ним свого старого індивідуального податкового номеру жодним чином не змінює його статусу як платника ПДВ.
Зважаючи на те, що всі постачальники Позивача на момент складання податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, фактичне здійснення, зазначених в податкових накладних господарських операцій, не заперечується Відповідачем, суд вважає, що відсутність таких реквізитів як кількість, обсяг (об'єм) послуг та ціни одиниці поставки послуги, а також окремі недоліки в написанні місцезнаходження продавця, не впливають на розмір зобов'язань та податкового кредиту, що виникають у зв'язку з наданням послуг.
За таких обставин суд доходить висновку, що суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) в розмірі 16179,40 грн. підтверджені податковими накладними та підлягають включенню до складу податкового кредиту, а Позивач мав право на зменшення податкових зобов'язань на цю ж суму.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість було здійснено з порушенням законодавства. Як наслідок неправомірного донарахування податкових зобов'язань -неправомірне застосування штрафних санкцій.
За таких обставин позовні вимоги являються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 3, 5, 6, 11, 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 1, 7, 9 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 4, 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». ст. ст. 2, 71, 94, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення -рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.11.2006р. № 0001422301/0, яким дочірньому підприємству «Напої» (код 24268368) визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 404428,80 грн. (в т.ч. 337024,00 грн. основного платежу та 67404,80 грн. штрафних санкцій).
Скасувати податкове повідомлення -рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.11.2006р. № 0001432301/0, яким дочірньому підприємству «Напої» (код 24268368) визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 24269,10 грн. (в т.ч. 16179,40 грн. основного платежу та 8089,70 грн. штрафних санкцій).
Стягнути з Державного бюджету України (Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) на користь дочірнього підприємства «Напої», м. Ніжин, вул. Борзнянський шлях, 68 (код 24268368) 03 грн. 40 коп. судового збору.
Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) А.С.Сидоренко
Постанова складена у повному обсязі 12 липня 2007 року.
Суддя (підпис) А.С.Сидоренко