73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
22.02.2010 Справа № 17/7-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот"- "Херсонського суднобудівного - судноремонтного заводу ім. Комінтерну", м.Херсон
до приватного підприємства приватної виробничо-комерційної фірми "Аліна-А", м. Херсон
про стягнення 35280 грн. 03 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Заремба М. В., дов. № 07-01-03/98 від 24.12.09р.
від відповідача - Гілін Є. О., дов. № 2 від 21.01.10р.
Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот" - "Херсонського суднобудівного-судноремонтного заводу ім. Комінтерну" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства приватної виробничо-комерційної фірми "Аліна-А" (відповідач) 35280 грн. 03 коп. заборгованості за договором оренди нежилого приміщення від 01.02.2006 року №06/22-450, з яких 21189 грн. 70 коп. основного боргу, 12915 грн. 01 коп. інфляційних збитків та 1175 грн. 59 коп. річних.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором у повному обсязі, що змусило позивача звернутися до господарського суду за захистом майнових прав.
18 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з заявою про зміну підстав позову (а.с.81) мотивовану тим, що зазначена у позові заборгованість визначена ним саме за 2007 рік відповідно до актів про надання послуг та рахунків, які оформлені відповідно до договору оренди нежилого приміщення від 01.01.2007 року №05-3/3-3, який діяв у 2007 році. У судовому засіданні 18.02.2010р. представник позивача пояснив, що посилання в позовній заяві на договір оренди №06/22-450 від 01.02.2006р. та додавання його копії до матеріалів позову сталося помилково; в той час як до матеріалів позову додано документи, які підтверджують існування заборгованості саме за договором 2007 року.
22 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з заявою про зміну суми позовних вимог, яка, фактично, є заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 35979 грн. 57 коп., з яких 20156 грн. 61 коп. основної заборгованості, 14483 грн. 82 коп. інфляційних збитків та 1339 грн. 14 коп. річних. Заяву, з доданими до неї розрахунками заявлених до стягнення сум заборгованості, долучено до матеріалів справи.
З метою витребування у сторін належних документальних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, про що, 14.01.2010р., 28.01.2010р. та 11.02.2010р., винесені відповідні ухвали. У зв'язку з поданням позивачем заяви про зміну підстав позову у судовому засіданні, яке відбулося 18.02.2010р., було оголошено перерву до 22.02.2010р. для надання можливості відповідачеві скористатись повним обсягом процесуальних прав, передбачених чинним законодавством, та подати нові докази та заперечення щодо нових підстав позову.
У судовому засіданні 22.02.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача нараховану суму заборгованості.
Представник відповідача проти позову заперечує; свою позицію обґрунтовує тим, що між сторонами існує домовленість про проведення розрахунків за підрядними роботами, виконаними підприємством відповідача на об'єктах позивача, в порядку взаємозаліку грошових вимог обох підприємств, і, в першу чергу, по орендній платі. У судовому засіданні представник звернувся до суду з клопотанням в порядку статті 58 ГПК України про витребування з господарського суду м. Києва справи № 48/355 за позовом ПВКФ „Аліна-А” до АСК „Укррічфлот” про стягнення заборгованості за договором підряду та об'єднання її з даною справою.
Також представник відповідача надав суду клопотання про застосування строків позовної давності до вимог щодо зобов'язань по пені та по основної заборгованості в частині стягнення орендних платежів за січень 2007 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Як вже зазначалося, 18.02.10р. позивачем було заявлено про зміну підстав позову. Так, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Вищий господарський суд України в п.3.7 роз'яснення від 18.09.1997 року №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007р. №04-5/103 „Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України) зазначив: зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
За таких умов суд констатує, що заявлена позивачем зміна підстав позову є такою, що не суперечить положенням чинного процесуального законодавства, отже суд розглядає справу з урахуванням змінених підстав позову.
Щодо збільшення позивачем позовних вимог на 699 грн. 54 коп. в частині стягнення річних та інфляційних збитків, донарахованих станом на 17.02.2010р. та 01.01.2010р. відповідно, слід звернути увагу на наступне.
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
При збільшенні розміру позовних вимог позивач змінив кількісний показник позовних вимог, який виражається у додатково заявлених до стягнення грошових зобов'язаннях, які виникли в межах того ж договору та з тих же підстав.
Приймаючи до уваги наведене, не вбачаючи порушень позивачем закону та законних інтересів інших учасників судового процесу, суд приймає збільшення позивачем розміру позовних вимог до 35979 грн. 57 коп., з яких 20156 грн. 61 коп. основної заборгованості, 14483 грн. 82 коп. інфляційних збитків та 1339 грн. 14 коп. річних та розглядає справу з урахуванням збільшення позовних вимог.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 01 січня 2007 року між філією АСК „Укррічфлот” - „Херсонським суднобудівним-судноремонтним заводом ім. Комінтерну” (позивач, орендодавець за договором) та приватною виробничо-комерційною фірмою „Аліна-А” (відповідач, орендар за договором) було укладено договір оренди нежилого приміщення №05-3/3-3 (а.с.59-62), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежиле побутове приміщення, розташоване за адресою м. Херсон, Карантиний острів,1, загальною площею 84,78 кв.м. За умовами п.4.5 договору об'єкт оренди вважається переданим в оренду з дня підписання акту приймання-передачі.
У п.6.1 договору сторони дійшли згоди про те, що за використання об'єкта оренди орендар щомісячно перераховує на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату в розмірі, визначеному в додатку до договору. Крім орендної плати орендар повинен компенсувати орендодавцю витрати, пов'язані з забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією, тепло та водопостачанням, з охороною території та забезпеченням пропускного режиму.
У п.6.5. договору визначено, що щомісячна орендна плата сплачується орендодавцю авансом не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю, за який вноситься орендна плата.
У доповнення до договору сторонами було узгоджено, про що свідчать підписи керівників обох сторін скріплені печатками, розрахунок орендної плати та компенсаційних витрат за місяць (а.с.34). В даному розрахунку було визначено щомісячну оплату в розмірі 1765 грн. 87 коп.
Виконуючи свої зобов'язання за договором позивач передав відповідачеві в оренду об'єкт договору, про що свідчить акт приймання-передачі майна (а.с.63) від 01.01.2007р., підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з моменту підписання договору, тобто з січня 2007 року і по грудень 2007 року включно, сторонами регулярно підписувалися відповідні акти (а.с.16-21), на підставі яких відповідачеві виставлялися рахунки на оплату оренди та компенсаційних витрат.
Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати орендних платежів та компенсаційних витрат не виконав, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість. За наданими в матеріали справи копіями актів основна заборгованість відповідача за підрахунком суду становить 21189 грн. 70 коп. В той час як позивачем заявлено до стягнення меншу суму - 20156 грн. 61 коп., що, за поясненнями позивача, обумовлено зарахуванням надлишково сплаченої відповідачем заборгованості за іншим договором.
Твердження відповідача про відсутність у нього зобов'язань за даним договором оренди з тих підстав що, як стверджує відповідач, між сторонами існує домовленість про взаємозалік грошових вимог за проведеними відповідачем підрядними роботами на об'єктах позивача в рахунок погашення заборгованості по орендній платі, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються як за допомогою письмових доказів так і, зокрема, за поясненнями представників сторін.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначено в ч.1 статті 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.
Надана відповідачем в матеріали справи копія листа підприємства-відповідача від 26.01.2004р. №17 (а.с.99) з пропозицією до позивача про зарахуванням оплати за виконані ним підрядні роботи в рахунок подальших взаєморозрахунків між сторонами не є доказом існування домовленості щодо взаємозаліку грошових вимог, оскільки свідчить лише про наявність таких намірів у однієї а не обох сторін угоди.
Щодо посилання відповідача на п.7.2.9 договору оренди від 01.01.2007 року як на підставу зарахування вартості проведених ремонтних робіт в рахунок погашення заборгованості, то в цьому пункті йдеться лише про обов'язок орендаря письмово погоджувати з орендодавцем умови покращення об'єкту оренди.
Безпідставними є також посилання відповідача на положення договору підряду, укладеного між сторонами 11.09.2006р., копія якого надана в матеріали справи (а.с.97), оскільки в розділі 4 зазначеного договору щодо порядку розрахунків сторони визначились, що замовник здійснює 100 відсоткову оплату за виконані роботи протягом двох тижнів з моменту підписання акту приймання виконаних підрядних робіт.
Тобто, жодного посилання щодо узгодження сторонами питання про взаємозалік грошових коштів за існуючими зобов'язаннями вищезазначені документи не містять.
За своєю правовою природою існуючий між сторонами договір є договором оренди, до якого застосовуються загальні положення про найм (оренду).
Так, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. В статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частина 6 статті 762 ЦК України звільняє відповідача від виконання грошового обов'язку лише в межах часу, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Письмових доказів, які б стали підставою застосування судом останньої норми у період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., відповідачем не надано.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів виконання грошових зобов'язань за спірний період суду не надано.
В судовому засіданні відповідачем надано заяву (а.с.105) про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення пені та основної заборгованості в частині стягнення орендних платежів за січень 2007 року.
Незважаючи на не заявлення позивачем вимоги про стягнення пені та відсутності такої вимоги у позовній заяві, представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності як до основної суми боргу, так і до пені. Більш того, дану заяву представник підтримав і у судовому засіданні.
Дана заява в частині застосування строків позовної давності до грошових зобов'язань по пені свідчить про необізнаність представника щодо різниці між інфляційними збитками та пенею, та є неадекватною предмету спору, тому в цій частині підлягає залишенню без розгляду.
Що стосується застосування позовної давності до заявленої до стягнення заборгованості з орендних платежів за січень 2007 року з урахуванням поданої позивачем 18.02.2010 року заяви про зміну підстав позову суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В разі, якщо сторона заявила про застосування позовної давності, до стягнення може підлягати лише та сума боргу, виникнення якої не виходить за межі встановленого періоду позовної давності.
В той же час суд звертає увагу на те, що період стягнення основної заборгованості з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. було заявлено позивачем на день звернення до суду з позовом, а саме - 22.12.2009 року. При зміні підстав позову позивачем не було змінено період стягнення, а лише уточнено договір, за яким існують зобов'язання. При поданні позову позивачем до матеріалів справи було долучено акти виконаних робіт, рахунки на оплату орендних платежів та компенсаційних витрат, які було складено на підставі договору оренди від 01.01.2007р., і, як вже зазначалося, посилання в позовній заяві на договір оренди 2006 року сталося через помилку. Таким чином, суд вважає, що в даному випадку зміна підстав позову не вплинула на перебіг строку позовної давності, а тому підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності до основної заборгованості в частині стягнення орендних платежів за січень 2007 року відсутні.
Приймаючи до уваги викладене, суд констатує, що позовні вимоги в частині стягнення 20156 грн. 61 коп. основної суми боргу є обґрунтованими, документально доведеними, та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, ст.625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті „Урядовий кур'єр” та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.
В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
При перевірці правильності розрахунку позовних вимог в частині стягнення 12915 грн. 01 коп. інфляційних збитків та 1175 грн. 59 коп. річних суд встановив, що обрахунок даних зобов'язань позивачем здійснено невірно. Так, за обрахунком суду, максимально допустимий до стягнення в межах даного спору розмір інфляційних збитків не може перевищувати 9924 грн. 84 коп., а розмір річних, відповідно - 1305 грн. 48 коп.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та річних підлягають частковому задоволенню.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про витребування з господарського суду м. Києва справи № 48/355 за позовом ПВКФ "Аліна-А" до АСК "Укррічфлот" про стягнення заборгованості за договором підряду та об'єднання її з даною справою суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до приписів ч.2 статті 58 ГПК України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. Виходячи зі змісту наведеної норми Закону слідує, що таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов: позовні вимоги мають бути однорідними та позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.
В даному випадку заява відповідача в порядку статті 58 ГПК України взагалі є нікчемною, оскільки справи, про які йдеться в клопотанні, стосуються двох різних за своєю природою договорів, відрізняються за суб'єктним складом, а найголовніше - перебувають у провадженні двох різних за територіальною підсудністю господарських судів. Можливість вчинення місцевим господарським судом таких процесуальних дій як то об'єднання в одне провадження двох справ, які перебувають у провадженні різних судів, а тим більше витребування одним судом справи з іншого суду чинним законодавством не передбачено. Передача справ з одного господарського суду до іншого господарського суду можлива лише при наявності обставин, передбачених статтею 17 ГПК України.
За наведених підстав, клопотання відповідача про об'єднання вищезазначених справ в одне провадження, я таке що не має ні логічного ні нормативного обґрунтування, суд залишає без розгляду.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 31386 грн. 93 коп., з яких 20156 грн. 61 коп. основної заборгованості, 1305 грн. 48 коп. річних та 9924 грн. 84 коп. інфляційних збитків.
В решті позову, в частині стягнення 33 грн. 66 коп. річних та 4558 грн. 98 коп. інфляційних збитків, суд відмовляє.
При поданні заяви про збільшення позовних вимог позивач не надав доказів сплати державного мита, в зв'язку з чим з нього підлягає достягненню в доход державного бюджету 7 грн. державного мита.
Оскільки спір доведено до вирішення в судовому порядку з вини відповідача, з останнього, за правилами статті 49 ГПК України, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, підлягають відшкодуванню 313 грн. 87 коп. витрат по оплаті державного мита та 205 грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Решта судових витрат покладаються на позивача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32-34, 49, 58, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково, в сумі 31386 грн. 93 коп., з яких 20156 грн. 61 коп. основної заборгованості, 1305 грн. 48 коп. річних та 9924 грн. 84 коп. інфляційних збитків.
2. Стягнути з приватного підприємства приватної виробничо-комерційної фірми "Аліна-А" (м. Херсон, пров. Козацький, буд. 10, код ЄДРПОУ 22749193, р/рах. 26003736 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 352015) на користь акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот" - "Херсонського суднобудівного - судноремонтного заводу ім. Комінтерну" (м. Херсон, Карантинний острів, буд. 1, код ЄДРПОУ 35929300, р/рах. 2600701692069 в "Укрексімбанку" м. Херсона, МФО 352639) 20156 грн. 61 коп. основної заборгованості, 1305 грн. 48 коп. 3% річних, 9924 грн. 84 коп. збитків від інфляції, 313 грн. 87 коп. державного мита та 205 грн. 87 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову в частині стягнення 33 грн. 66 коп. річних та 4558 грн. 98 коп. збитків від інфляції відмовити.
4. Стягнути з акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Херсонської філії АСК "Укррічфлот" - "Херсонського суднобудівного - судноремонтного заводу ім. Комінтерну" (м. Херсон, Карантинний острів, буд. 1, код ЄДРПОУ 35929300, р/рах. 2600701692069 в "Укрексімбанку" м. Херсона, МФО 352639) на користь державного бюджету (отримувач: Відділення Держказначейства м. Херсон Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, код ЄДРПОУ 24104230, р/рах. 31119095700002, МФО 852010 призначення платежу: держмито в доход держбюджету код 22090200 символ звітності 095) 7 грн. 00 коп. державного мита.
Стягувач - ДПІ у м. Херсоні.
Наказ видати ДПІ у м. Херсоні після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.Б. Сулімовська
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України
02.03.2010р.