Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" березня 2010 р. Справа № 64/78-10
вх. № 931/5-64
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Кармазін С.О. за довіреністю №08/10 від 01.03.2010р.; відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків ЗІЗ Постач", м. Харків
про стягнення 15789,40 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих. №11/02/10 від 01.02.2010р.) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків ЗІЗ Постач" 1978,56грн.пені; 108,42грн. 3% річних; 309,31грн. індексу інфляції; 1829,63грн. штрафу; 11563,48грн. основного боргу та судові витрати. В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору про дистриб"юцію від 01.12.2008 року, не сплатив своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2010р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
02 березня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області пояснення (вих. №20/02/10 від 02.03.2010р.) та документи супровідним листом (вих. №18/02/10 від 01.03.2010р.) на виконання ухвали суду від 12.02.2010р.
Окрім того, 02 березня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області нормативне та документальне обгрунтування розрахунку суми боргу, стягнення якої є предметом позову (вих. №17/02/10 від 25.02.2010р.) та нормативне та документальне обгрунтування розрахунку штрафних санкцій за прострочення виконання господарських зобов"язань, стягнення яких є предметом позову.
02 березня 2010 року позивач надав до канцелярії суду заяву про зміну позовних вимог (вих. №19/02/10 від 02.03.2010р.), в якій просить суд провадження по справі в частині стягнення 0,01грн. основного боргу припинити; стягнути з відповідача 11563,47грн. суму основного боргу; 1978,56грн. пені; 3 % річних у розмірі 108,42грн.; суму на яку збільшився розмір основного боргу в зв"язку з простроченням оплати за поставлений товар, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 309,31грн.; штраф у розмірі 1829,63 грн.; судові витрати покласти на відповідача. Разом із заявою позивач надав докази надсилання, у тому числі, відповідної заяви відповідачу.
Суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжив розгляд справи з урахуванням цих змін.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2010 року розгляд справи був відкладений на 16 березня 2010 року.
16 березня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області нормативно-правове обгрунтування розрахунку пені (вих.№21/03/10 від 15.03.2010р.) та супровідним листом (вх. №6010) документи для долучення до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, причину неявки не повідомив, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексуУкраїни, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01 грудня 2008 року між позивачем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки") та відповідачем (Товариств з обмеженою відповідальністю "Харків ЗІЗ Постач") було укладено договір про дестриб"юцію. Відповідно до п.1.1. договору, відповідач взяв на себе зобов'язання по розповсюдженню від свого імені і за свій рахунок блендів, преміксів, концентратів, підкислювачів для птахівництва, свинарництва та КРС (товар).
Відповідно до п.6.2. Договору Відповідач повинен був оплатити отриманий товар протягом 20 календарних днів з дати отримання товару.
На виконання умов договору позивач (продавець) поставив відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 18296,26 грн., що підтверджується відміткою про отримання товару уповноваженого представника відповідача у видатковій накладній № ВЕТ-4750 від 13.10.2009р. та довіреності №97 від 13.10.2009р.
Відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши позивачу 6732,78грн., згідно платіжних доручень № 270 від 07.12.2009р. та № 282 від 30.12.2009 року.
Таким чином вартість несплаченого товару становить 11563,47 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, позовні вимоги є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 11563,47 грн.
Відповідно до п.7.3. договору за прострочення оплати за поставлений товар відповідач повинен сплатити позивачу одноразовий штраф в розмірі 10% від несплаченої в строк суми та пеню в розмірі 0,15% від несплаченої в установлений строк суми платежу за кожний день прострочення оплати.
З урахуванням того, що відповідач порушив умови договору та прострочив оплату товару, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 1829,63 грн. обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1978,56грн. суд частково відмовляє, а саме у розмірі 1248,02грн., з наступних підстав.
Згідно до п.7.3. договору за прострочення оплати за поставлений товар відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,15% від несплаченої в установлений строк суми платежу за кожний день прострочення оплати, що становить за розрахунком позивача 1978,56грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Заперечення відповідача з посиланням на положення п.3 ст. 6, п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 6 ст. 230 ГК України, оскільки в ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” вказано, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 730,54грн., в іншій частині, 1248,02грн., суд відмовляє як у необгрунтованих та заявлених безпідставно.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 108,42грн. та інфляційні у сумі 309,31 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків ЗІЗ Постач" (61085, м. Харків, вул. Фізкультурна, 34, код ЄДРПОУ 33413422, у т.ч. п/р 26002221124900 у АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, ІНН 334134220317, св-во платника ПДВ №28762439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки" (69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, 6, код ЄДРПОУ 34268050 п/р 26001102575001 у Відділенні "Запорізьке" ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346, ІНН 342680508276, св-во платника ПДВ №11640477) 11563,47грн. суму основного боргу;730,54грн. пені; 108,42грн. 3 % річних; 309,31грн. інфляційних витрат; 1829,63грн. штрафу; 145,41грн. державного мита та 217,35грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1248,02грн. відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 18 березня 2010 року.