Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" березня 2010 р. Справа № 63/38-10
вх. № 722/6-63
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 979 від 15.03.2010 року; відповідача - не з"явився,
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків
до ФОП ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 44881,60 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 44881,60 грн. в якості компенсації вартості безпідставно набутого майна. Позов обґрунтовано ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.
До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні 15.03.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01 жовтня 2008 р. між TOB "Будмен Інтер" (далі - кредитор), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - позивач) і Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач) був укладений Договір про заміну боржника в договорі купівлі-продажу № 01-08/96 від 01.08.2007 р. (далі - Договір про заміну боржника).
Відповідно до п.1.1 Договору про заміну боржника, кредитор дає згоду на те, що боржник (позивач) передає свої боргові грошові зобов'язання в сумі 59262,47 грн., а також усі права й обов'язки, передбачені в договорі купівлі-продажу № 01-08/96 від 01.08.2007 р. правонаступникові (відповідачу), а правонаступник (відповідач) приймає на умовах даного договору, усі права та обов'язки та стає боржником за договором купівлі-продажу № 01-08/96 від 01.08.2007 р. Таким чином, відбулося універсальне правонаступництво в зобов'язанні за договором купівлі-продажу шляхом заміни боржника (переведення боргу) у зобов'язанні. На момент підписання Договору про заміну боржника боржник (позивач) має заборгованість перед кредитором у розмірі 59262,47 грн.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2 Договору про заміну боржника, боржник (позивач) зобов'язаний протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору передати відповідачу оригінал договору купівлі-продажу № 01-08/96 від 01.08.2007 р., видаткові накладні, згідно з Додатком № 1 та передати відповідачу за Актом приймання-передачі товар, отриманий за договором купівлі - продажу № 01-08/96 від 01.08.2007 р.
На виконання пунктів 2.2., 2.2.1, 2.2.2 Договору про заміну боржника й підтвердження факту переведення боргу позивач повністю виконав прийняті на себе зобов'язання та передав відповідачу за Актом приймання-передачі від 01 жовтня 2008р. товарно-матеріальні цінності на загальну суму 104144,088 грн., технічну документацію (технічні паспорти, сертифікати відповідності, сертифікати якості).
01 жовтня 2008 р. позивач передав відповідачу також оригінал договору купівлі-продажу № 01-08/96 від 01.08.2007 р. (на 2 аркушах), додаткову угоду № 1 від 01 жовтня 2007 р. (на 1 аркуші) та видаткові накладні повернення в кількості 37 штук, а саме: Видаткова накладна № РН-1923244 від 13 08.07 р.; Видаткова накладна № РН-1944278 від 18,08.07 р.; Видаткова накладна № РН-1950393 від 20.08.07 р.; Видаткова накладна № РН-1969619 від 25.08.07 р.; Видаткова накладна № РН-1974930 від 27.08.07 р.; Видаткова накладна № РН-1976624 від 27.08.07 р.; Видаткова накладна № РН-1995952 від 01.09.07 р.; Видаткова накладна № РН-2004118 від 03.09.07 р.; Видаткова накладна № РН- 2008133 від 04.09.07 р.; Видаткова накладна № РН-2017580 від 06.09.07 р.; Видаткова накладна № РН-2020935 від 07.09.07 р.; Видаткова накладна № РН-2038388 від 11.09.07 р.; Видаткова накладна № РН-2054600 від 15.09.07 р.; Видаткова накладна № РН-2064820 від 17.09.07 р.; Видаткова накладна № РН-2121888 від 01.10 07 р.; Видаткова накладна № РН-2176735 від 14.10.07 р.; Видаткова накладна № РН-2196350 від 18.10.07 р.; Видаткова накладна № РН-2220265 від 24.10.07 р.; Видаткова накладна № РН-2225992 від 25.10.07 р.; Видаткова накладна № РН-2243056 від 29.10.07 р.; Видаткова накладна № РН-2249179 від 31.10.07 р.; Видаткова накладна № РН-2258408 від 02.11.07 р.; Видаткова накладна № РН-2288722 від 10.11.07 р.; Видаткова накладна № РН-2318746 від 17.11.07 р.; Видаткова накладна № РН-2332349 від 2111.07 р.; Видаткова накладна № РН-2362480 від 28.11.07 р.; Видаткова накладна № РН-2368287 від 30.11.07 р.; Видаткова накладна № РН-2478293 від 28.12.07 р.; Видаткова накладна № РН-2525652 від 14.01.08 р.; Видаткова накладна № РН-2625840 від 13.02.08 р.; Видаткова накладна № РН-2632816 від 15.02.08 р.; Видаткова накладна № РН-2763495 від 24.03.08 р.; Видаткова накладна № РН-2804737 від 03.04.08 р.; Видаткова накладна № РН-3023572 від 26.05.08 р.; Видаткова накладна № РН-3262598 від 17.07.08 р.; Накладна повернення № ВН-14417 від 27 08.07 р.; Накладна повернення № ВН-0014796 від 17.09.07 р.
Актом приймання-передачі товару від 01 жовтня 2008 р. позивач помилково передав відповідачу товар на суму 104144,088 грн., замість товару на суму 59262,47 грн. Позивач одержав від кредитора товарно-матеріальні цінності на суму 110561,37 грн., що підтверджується видатковими накладними. Проте, накладними повернення № ВН-14417 від 27.08.07 р. та ВН-0014796 від 17.09.07 р. позивач повернув Кредиторові товар, а Кредитор прийняв його на суму 6417,30 грн. Таким чином, позивач придбав у власність від Кредитора товарно-матеріальні цінності на суму 104144,07 грн.
Відповідно до платіжних доручень і банківських виписок від 19.03.08 р., 20.06.08 р., 03.09.08 р., 10.10.08 р., позивач частково оплатив Кредиторові придбаний товар на загальну суму 44881,60 грн. На момент укладання Договору про заміну боржника борг позивача перед Кредитором становив 59262,47 грн. Тому, позивач повинен був передати відповідачеві не весь отриманий від Кредитора товар, а лише неоплачений - на суму 59262,47 грн. Оплачений товар на суму 44881,60 грн. є власністю позивача і не підлягає передачі.
25.01.2010 року позивач направив відповідачу заяву-вимогу про повернення безпідставно придбаного майна на суму 44881,60 грн. Проте заява відповідачем залишена без відповіді.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до статті 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 44881,60 грн. вартості безпідставно отриманого майна обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 520, 521, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (61002, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь ФОП ОСОБА_2 (61100, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) - 44881,60 грн. вартості безпідставно набутого майна, 445,00 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (61002, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 3,82 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
рішення підписано 15 березня 2010 року