Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" березня 2010 р. Справа № 61/350-09
вх. № 10368/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Кусовник О.О., за довіреністю №34 від 01.12.2009р.;
відповідача - нез"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", м. Харків
до Приватного підприємства "Техпром-Аво", м. Харків
про стягнення 75194,77 грн.
Позивач - ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "Техпром-Аво" про стягнення заборгованості в розмірі 75194,77грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань передбачених договором оренди №А5-2008, який було укладено між позивачем та відповідачем 20.03.2008р. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
13.01.2010р. представник позивача звернувся до господарського суду з клопотанням №31 від 12.01.2010р. (вх.422) про вжиття заходів до забезпечення позову , шляхом накладення арешту на грошові суми , що належать відповідачу та можуть знаходитися на його розрахунковому рахунку 2600106400487 в АКБ "Правекс - Банк" м.Харків, МФО 321983, код ОКПО 35700520.
Оскільки клопотання позивача про забезпечення позову належним чином обґрунтовано не було, суд долучив до матеріалів справи зазначене клопотання та ухвалою від 13.01.2010р. зобов"язав позивача надати додаткове письмове обґрунтування доцільності вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Ретельно дослідивши підстави, викладені в клопотанні в обґрунтування необхідності забезпечення позову, зважаючи не те, що позивачем достатніх правових обґрунтувань необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову та можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду надано не було, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача не обґрунтовано належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
В судовому засіданні 10.03.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 10.03.2010р., не з"явився, документів , витребуваних ухвалою суду та відзиву на позовну заяву , не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення , яке долучено до матеріалів справи (арк.спр.43).
Присутній в судовому засіданні 10.03.2010 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 17.02.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
20 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (позивач по справі) та Приватним підприємством "Техпром - Аво" (відповідач по справі) був укладений договір оренди № А 5-2008 (майнового найму ) нежитлового приміщення, у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у довгострокове платне користування нежитлові приміщення, які знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Котлова, 89.: деревообробний участок площею 968,00 кв.м.
Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі, підписаним сторонами договору 01.08.2008р.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач зобов"язався сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 9557,00грн. , розмір орендної плати складає 10,00 грн. з урахуванням ПДВ за один кв.м.
Згідно з п.4.2. відповідач повинен сплачувати позивачу витрати за єлектроенергію, воду , каналізацію , опалення, послуги зв"язку, вивіз мусора та витрати по утриманню приміщення окремо щомісячно по фактичним затратам у відповідності з розрахунками або показниками лічильників у строки, передбачені п.4.6 договору.
Відповідно до п. 4.6 договору, орендна плата перераховується позивачу щомісячно не пізніше 15 числа місяця.
Пунктом 5.4.2 договору відповідач зобов"язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі по договору.
Відповідно до пунктів 8.4 строк оренди приміщення за договором встановлюється з 20.03.2008р. по 20.02.2011р.
15.09.2008р. до договору оренди №А5-2008 від 20.03.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої відповідач зобов"язався сплачувати позивачу орендну плату у розмірі 14520,00грн. з ПДВ., яка разом з додатковими витратами перераховується позивачу щомісячно не пізніше 15 числа місяця.
01.04.2009р. було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди №А5-2008 від 20.03.2008р., якою сторони зменшили розмір орендної плати орендної плати з 14520,00грн. з ПДВ до 11616,00грн. з ПДВ.
Згідно із пунктом 4.10 розділу 4 договору оренди №А5-2008 від 20.03.2008р., відповідно із узгодженою редакцією у додатковій угоді №1 від 15.09.2009р. до договору , зі спливом кожного місяця оренди приміщення позивач надає відповідачу два ідентичних примірника акта виконаних робіт (приймання - передачі послуг з оренди) за поточний місяць , один примірник якого відповідач, після його підписання та скріплення своєю печаткою повинен повернути позивачу до 10-го числа місяця, що наступає за поточним. Датою надання послуг оренди позивачем , згідно із умовами договору, є дата підписання і скріплення печаткою сторін акта виконаних робіт (приймання - передачі послуг з оренди).
У випадку , якщо відповідач не повертає позивачу другий примірник акта виконаних робіт (приймання - передачі послуг з оренди) у строк або без будь - яких законно обгрунтованих мотивацій відмовляється його підписувати і скріпляти своєю печаткою, то у цьому випадку вважається , що позивачем були надані послуги по договору оренди №А5-2008 від 20.03.2008р. належним чином і вони прийняті відповідачем.
10.11.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію №1720 з вимогою перерахувати суму боргу по договору оренди №А5-2008 від 20.03.2008р. станом на 01.11.2009р. у розмірі 73078,51грн. з ПДВ, по його банківським реквізитам протягом семи календарних днів.
Вказана претензія відповідачем була отримана 12.01.2009р., про що свідчить підпис повноважного представника та печатка ПП "Техпром - Аво".
Зі спливом семи календарних днів відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги позивача викладені в претензії не виконав, суму боргу не перерахував.
Належне виконання позивачем умов вищевказаного договору, відсутність будь - яких недоліків чи претензій з боку відповідача щодо якості, об'єму виконаних робіт, строку виконання робіт, тощо, підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними обома сторонами актами приймання - передачі виконаних послуг.
Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати, не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 73078,51 грн.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Станом на момент розгляду справи, відповідач 73078,51 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № А 5-2008 (майнового найму ) нежитлового приміщення, який був укладений між сторонами по справі 20 березня 2008 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості по договором оренди № А 5-2008 (майнового найму ) нежитлового приміщення від 20.03.08р. у сумі 73078,51грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 73078,51грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 7.2 договору оренди № А 5-2008 (майнового найму ) нежитлового приміщення від 20.03.08р. , була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який нараховується пеня , від суми простроченого платежу , включаючи день фактичної сплати.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1272,36 грн.
Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на всю суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1272,36 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 1272,36 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 186,20 грн. та 657,70 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 610, 611, 612, 629, 764 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -
Відмовити в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Техпром - Аво" (61052, м.Харків, вул.Котлова,89 , код ЄДРПОУ 35700520, р/р 2600106400487 в АКБ "Правекс - Банк", м.Харків, МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" ( 61052, м. Харків, вул.Котлова, 89, код ЄДРПОУ 01056379, р/р № 260070079401 в ХФ "Брокбізнесбанк", МФО 350910) - борг в сумі 75194,77грн., з яких: 73078,51 грн. - сума основного боргу; 1272,36грн. - пені; 657,70грн. - інфляційних витрат; 186,20 грн. - 3% річних, а також 751,94 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 15.03.2010р.
Справа №61/350-09.