Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" березня 2010 р. Справа № 60/02-10
вх. № 314/4-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Чурсиної В.В., довіреність №866 від 29.12.2009р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків - Капітал", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Ківшарівка Харківської області
про стягнення 4531,48 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків - Капітал" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 4531,48 грн., яка складається з суми боргу по орендній платі у розмірі 3500 грн., по витратам за електроенергію за квітень-липень 2009 р. в сумі 209,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 155,81 грн., 3% річних у розмірі 77,53 грн. та пені у розмірі 588,37 грн. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує несплатою відповідачем орендної плати за договором оренди №ХК-39/КНБ від 01.04.2009р., з урахуванням чого заборгованість по орендній платі станом на 01.01.2010р. становила 3500,00 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електроенергію за квітень - липень 2009 року становить 209,77 грн. та позивачем нараховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 січня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15 лютого 2010 року о 10:20 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2010 року розгляд справи було відкладено на 10 березня 2010 року о 11:40.
Позивач 10 березня 2010 року надав заяву (вх. № 4281), відповідно до якої зменшив розмір позовних вимог, а саме просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 3500,00 грн., інфляційні втрати в сумі 275,14 грн., 3% річних в сумі 89,35 грн. та пеню в сумі 382,20 грн.
Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що дана заява не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, тому заява про зменшення розміру позовних вимог до 4246,69 грн. приймається судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 квітня 2009 року було укладено договір оренди №ХК-39/КНБ.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування службове приміщення на Куп'янській нафтобазі, у тому числі майно, яке зазначене в акті прийому - передачі до даного договору, за який відповідач сплачує позивачу вказану у договорі орендну плату впродовж строку оренди.
Згідно п.1.2 та 1.3. Договору об'єкт розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 15,2 кв.м., стан об'єкта оренди на момент передачі в оренду відображений в акті прийому - передачі, недоліки об'єкту оренди відсутні та об'єкт є власністю позивача.
Пунктом 1.4. Договору встановлено, що об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому - передачі майна.
Як вбачається із матеріалів справи за актом прийому - передачі від 01 квітня 2009 року позивач передав відповідачу службове приміщення загальною площею 15,2 кв.м.
Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п.6.1. Договору плата за оренду за даним договором сплачується щомісячно передплатою, до 10 числа поточного місця, а за перший місяць оренди - до 20 числа.
Згідно п.6.2. Договору розмір орендної плати за оренду об'єкта складає 700,00 грн. з урахуванням ПДВ.
У відповідності до п. 9.1. та п.9.2. Договору він вступає в дію з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі та діє до 31 серпня 2009 року.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, граничний строк сплати орендної плати згідно п.6.1. Договору за квітень 2009 року становить 20 квітня 2009 року, за травень 2009 року - 12 травня 2009 року, за червень 2009 року - 09 червня 2009 року, за липень 2009 року - 09 липня 2009 року та за серпень 2009 року - 10 серпня 2009 року.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач в порушення умов вищезазначеного договору не сплатив позивачу орендну плату за користування орендованим службовим приміщенням за квітень, травень, червень, липень та серпень 2009 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 3500 грн.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 3500,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Правові наслідки порушення зобов'язання також встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
П.7.2. Договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, а саме за кожний день прострочки платежу відповідач зобов'язався сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши нарахування позивачем пені, судом встановлено, що даний розрахунок не відповідає чинному законодавству, а саме його здійснено без урахування положень ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається із матеріалів справи граничний строк оплати по орендній платі за квітень 2009 року становить 20 квітня 2009 року, тому пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати за квітень 2009 року може бути нарахована з 21 квітня 2009 року та її нарахування буде припинено 22 жовтня 2009 року, отже пеня може бути нарахована за період з 21 квітня 2009 року по 21 жовтня 2009 року включно, відповідно за травень 2009 року - з 13 травня 2009 року по 13 листопада 2009 року, за червень 2009 року - з 10 червня 2009 року по 10 грудня 2009 року, за липень 2009 року - з 10 липня 2009 року по 11 січня 2010 року та за серпень 2009 року - з 11 серпня 2009 року по 11 лютого 2010 року.
Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем відповідно до розрахунку суми позову здійснено нарахування пені з 09 вересня 2009 року, та суд не має право виходити за межі позовних вимог, тому розмір пені з 09 вересня 2009 року по 21 жовтня 2009 року, нарахованої на суму заборгованості по орендній платі в сумі 700 грн. за квітень 2009 року становить 16,91 грн., з 09 вересня 2009 року по 13 листопада 2009 року, нарахованої на суму заборгованості по орендній платі в сумі 700 грн. за травень 2009 року - 25,95 грн., з 09 вересня 2009 року по 10 грудня 2009 року, нарахованої на суму заборгованості по орендній платі в сумі 700 грн. за червень 2009 року - 36,56 грн., з 09 вересня 2009 року по 11 січня 2010 року, нарахованої на суму заборгованості по орендній платі в сумі 700 грн. за липень 2009 року - 49,14 грн. та з 09 вересня 2009 року по 11 лютого 2010 року, нарахованої на суму заборгованості по орендній платі в сумі 700 грн. за серпень 2009 року - 61,33 грн., всього - 189,89 грн.
При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 189,89 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Врешті частині позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 192,31 грн. не підлягають задоволенню, оскільки безпідставно нараховані.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, нарахованих станом на 09.03.2010 р. включно в сумі 77,67 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині нарахованих 3% річних у розмірі 11,68 грн. не підлягають задоволенню, оскільки дане нарахування є помилковим.
Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат, нарахованих станом на січень 2010 року включно судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 216,30 грн., в частині стягнення 58,84 грн. інфляційних втрат суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки їх нараховано безпідставно.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 95,69 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 221,39 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Прийняти зменшення розміру позовних вимог до 4246,69 грн. та продовжити розгляд справи з їх урахуванням.
Позов задовольнити частково в сумі 3983,86 грн.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (63736, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків - Капітал" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, корп. В, к. 1608, поштова адреса: 61016, м.Харків, вул.Магнітогорська, буд. 1, р/р №2600035317501 в ПАО "Банк Петрокоммерц - Україна", м. Харків, МФО 300120, ідентифікаційний код 32562659) основну суму заборгованості у розмірі 3500,00 грн., пеню в сумі 189,89 грн., 3% річних в сумі 77,67 грн., інфляційні втрати в сумі 216,30 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 95,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,39 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Врешті частині позову в сумі 262,83 грн. - відмовити.
Повний текст рішення підписано 12 березня 2010 року.
Суддя