Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" березня 2010 р. Справа № 40/343-09
вх. № 10884/4-40
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Пермінов І.В., дов від 14.01.10 р. ;відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший інвестиційний Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю"НВП Промисловість Інвестиції Технології", м. Харків
про стягнення 55468,56 грн.
Публічне акціонерне товариство «Перший Інвестиційний Банк» (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -ТОВ „Науково-виробниче підприємство Промисловість Інвестиції Технології” на свою користь заборгованості в загальній сумі 55468,56 грн., з яких - 49620,88 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 1054,60 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 6680,09 грн. пеня за прострочення сплати кредиту та 149,49 грн. пеня за прострочення сплати відсотків, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 01/09/0602-КО від 28 січня 2009 року та договорами про внесення змін до нього.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 грудня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 січня 2010 року об 11:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 січня 2010 року (суддя Хотенць П.В.), в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 17 лютого 2010 року об 11:00 год.
Ухвалою виконуючого обов'язки голови господарського суду Харківської області від 17 лютого 2010 року, у зв'язку з відрядженням судді Хотенця П.В., справу передано для розгляду судді Бринцеву О.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2010 року (суддя Бринцев О.В), в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи відкладено на 01 березня 2010 о 10:15 год.
24 лютого 2010 року від позивача надійшли додаткові документи (вх. № 3609), які судом долучені до матеріалів справи.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 01 березня 2010 року, у зв'язку з відпусткою судді Бринцева О.В., справу передано для розгляду судді Аюповій Р.М.
У призначеному судовому засіданні 01 березня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про причини неявки у судове засідання не повідомив.
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.02.2010 року, місцезнаходження відповідача - 61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, буд 12, кв. 47, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву, проте, ухвали суду повертались на адресу суду.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач - ТОВ „Науково-виробниче підприємство Промисловість Інвестиції Технології” належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Присутній в судовому засіданні 01 березня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
28 січня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Інвестиційний Банк» (далі - позивач) та ТОВ „Науково-виробниче підприємство Промисловість Інвестиції Технології” (далі-відповідач) укладено кредитний договір № 01/09/0602-КО (далі- договір кредиту, договір), за яким банк (позивач) надав позичальнику (відповідачу) Овердрафт по поточному рахунку позичальника №26006005010018(980), відкритому в філії ВАТ «Перший Інвестиційний Банк» в м. Харкові, МФО 350783, на поповнення обігових коштів, а позичальник (відповідач) зобов'язався повернути отримані кредитні кошти в межах фактично використаного ліміту овердрафта та сплатити проценти за користування овердрафтом в порядку, розмірі та строки, що передбачені цим Договором. Кінцевим терміном користування овердрафтом є 24 квітня 2009р. (п.2.1.1. договору).
Пунктом 2.1.2 договору кредиту встановлено, що Позичальник (відповідач) має право у межах встановленого у п.2.1.1. договору кінцевого терміну користування овердрафтом, отримувати кредитні кошти у користування строком не більше 31 календарний день, перебіг яких починається з дня фактичного отримання Позичальником кредитних коштів відповідно до умов цього Договору, але у будь-якому разі не довше кінцевого терміну користування, вказаного в п.2.1.1. цього Договору. У випадку неповернення позичальником у встановлений у п.2.1.2.строк кредитних коштів, позичальник, до моменту повного розрахунку за сумою отриманого та неповернутого овердрафту (або його частиною), не має права отримати у користування невикористану ним частину овердрафта в межах встановленого розміру ліміту.
Розмір ліміту овердрафту складає 70000,00 грн. (п. 2.2. договору кредиту). Проценти за користування овердрафтом встановлюються у розмірі 25% (п. 2.4 договору).
Згідно п. 3.1 Кредитного договору, нарахування Банком процентів здійснюється щоденно, починаючи з наступного робочого дня, який слідує за днем виникнення активного сальдо на поточному рахунку та закінчуючи днем фактичного повернення Позичальником отриманого овердрафта з урахуванням особливостей, встановлених в п. 3.4.1 цього Договору. Для розрахунку процентів приймається максимальний розмір активного сальдо по поточному рахунку, який мав місце протягом робочого дня, за який нараховуються проценти. Кількість днів у році - фактична.
Згідно п. 3.5 Кредитного договору, сплата процентів за користування овердрафтом проводиться шляхом здійснення Банком відповідних проводок по рахунку № 26075006060018(980). Проценти стягуються Банком щоденно за рахунок надходження грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Останній робочий день кожного місяця є граничним терміном виконання Позичальником зобов'язань по сплаті процентів за користування овердрафтом за поточний місяць.
Згідно п. 3.5.1 Кредитного договору, порушення строків повернення отриманого овердрафта (його частини) не є підставою для припинення нарахування відсотків.
28 січня 2009 року між сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 01/09/0602-КО від 28 січня 2009 року, яким внсено зміни щодо розміру ліміту овердрафту.
12 лютого 2009 року між сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 01/09/0602-КО від 28 січня 2009 року, яким внсено зміни щодо розміру ліміту овердрафту, а саме відповідно до п. 2.2 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредитні кошти розмірі 70000 гривень 00 коп. у користування строком до 24 квітня 2009 р. (включно) з встановленням наступного графіку затвердження ліміту овердрафту:
1) з 28 січня 2009 р. по 11 лютого 2009 р. (включно) ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 70 000,00 грн.;
2)з 12 лютого 2009 р. по 26 лютого 2009 р. (включно) ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 60 000,00 грн.
3)з 27 лютого 2009 р. по 26 березня 2009 р. (включно) ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 50 000,00 грн.
4)з 27 березня 2009 р. по 24 квітня 2009 р. (включно) ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок).
Позичальник (відповідач) зобов'язався своєчасно сплатити проценти за користування кредитними коштами та в межах встановлених строків графіку зниження ліміту овердрафту, своєчасно здійснювати повернення сум отриманих кредитних коштів (частин кредиту).
Наступний календарний день, що слідує за днем, який є граничним терміном для своєчасного виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів (частин кредиту), встановлений в цьому пункті Договору, вважається днем початку періоду прострочення по поверненню кредитних коштів з наслідками, передбаченими законодавством України та цим Договором.
Факт надання Банком кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку № 26006005010018 за 28.01.2009 року.
Виконання позичальником своїх зобов'язань за договором кредиту забезпечується порукою директора відповідача Позігуна А.О.
Як свідчать матеріали справи, позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 01/09/0602-КО від 28 січня 2010 року та договорами про внесення змін від 28 січня 2009 року та від 12 лютого 2009 року, проте відповідач свої зобов'язання по погашенню заборгованості за основною сумою овердрафту, а також процентів за користування овердрафтом у визначені договором строки не виконав, у зв'язку з чим у відповідача, станом на 23.11.2009 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 49620,88 грн. за кредитом та 1054,60 грн. за відсотками.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про погашення заборгованості по кредиту та сплати відсотків за користування овердрафтом, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, позичальник (відповідач) заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 2.4 кредитного договору, сторони встановили, що проценти за користування овердрафтом становлять 25,0% процентів річних.
Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату кредиту та відсотків за користування овердрафтом, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором № 01/09/0602-КО від 28 січня 2010 року та договорами про внесення змін до нього від 28 січня 2009 року та від 12 лютого 2009 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам за кредитним договором № 01/09/0602-КО від 28 січня 2010 року та договорами про внесення змін до нього від 28 січня 2009 року та від 12 лютого 2009 року та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 49620,88 грн. по кредиту та 1054,60 грн. по відсоткам за користування кредитними коштами, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачами та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно з пунктом 5.3 кредитного договору сторонами встановлена відповідальність за порушення відповідачем зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, за кожен день прострочення.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За прострочення сплати кредиту, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 6680,09 грн. за період з 27.02.2009 р. по 23.11.2009 р.
За прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 149,49 грн. за період з 27.02.2009 р. по 23.11.2009 р.
Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 6680,09 грн. за прострочення сплати кредиту, та 149,49 грн. за прострочення сплати процентів, всього 6829,58 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у загальній сумі 6829,58 грн.
За таких обставини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 55486,56 грн., з яких - 49620,88 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 1054,60 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 6680,09 грн. пеня за прострочення сплати кредиту та 149,49 грн. пеня за прострочення сплати відсотків підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 251,252, 526, 530, 543, 554, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Промисловість Інвестиції Технології» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Червоноармійська, 12, кв. 47; п/р 26006005010018 в філії ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» в м. Харків, МФО 350783; ЄДРПОУ: 33206034) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк» (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Московський, 6, ідентифікаційний код згідно ЄДРПОУ - 26410155, рах. 3739300102 в ВАТ «Перший Інвестиційний Банк», МФО 300506) суму заборгованості 55468 гривень 56 копійок, а також 554,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення підписано 09 березня 2010 року; справа № 40/343-09