Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" березня 2010 р. Справа № 15/362-09
вх. № 9726/3-15
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Ві.Д.Д. відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Крона-компані", м. Харків
до ПФ "Банзай", м. Харків
про визнання недійсним правочину
Позивач (ТОВ "Крона-Компані") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання правочину про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладений між позивачем та відповідачем шляхом обміну листами недійсним.
14.12.2009 року позивач надав уточнення до позовної заяви та пояснення по справі та просить суд визнати недійсним правочин про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладений позивачем та відповідачем шляхом обміну листами :
1) ТОВ "Крона-Компані" № 04/1 від 04.08.2008 року, в якому останнє просить ПФ "Банзай" надати послуги з перевезення опор освітлювальних в кількості 45 шт. та листом ПФ "Банза" № 05/01 від 05.08.2008 року, в якому остання підтверджує готовність надати такі послуги та надає розрахунок їх вартості;
2) ТОВ "Крона-Компані" № 14.08.2008 року, в якому останнє просить ПФ "Банзай" надати послуги з перевезення рекламних щитів в кількості 20 шт. та листом ПФ "Банзай" № 1651/08 від 15.08.2008 року, в якому остання підтверджує готовність надати такі послуги та вказує їх вартість;
3) ТОВ"Крона-Компані" №08/01 від 01.08.2008 року, в якому останнє просить ПФ "Банзай" надати послуги з перевезення одного барабану кабелю " 21 та листом ПФ"Банзай2 № 150-1/08 від 04.08.2008 року, в якому остання підтверджує готовність надавати такі послуги та надає розрахунок їх вартості.
Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги законодавства про обов'язковість ліцензії для здійснення діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспоротом.
Через канцелярію господарського суду 14 грудня 2009р. сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору поза межами 2 - х місячного строку.
Зазначене клопотання про продовження строків розгляду справи відповідає вимогам ч.4 ст.69 ГПК України (за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті), не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, тому, з урахуванням необхідності додаткового часу для повного і об"єктивного дослідження обставин справи і правильного вирішеня спору по суті, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Відповідач надав через канцелярію господарського суду 19.01.10 р. відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами позивача не згоден з підстав зазначених у відзиві та просить суд відмовити позивачу у позові.
В судовому засіданні оголошена перерва з 15.03.10 року по 16.03.10 року до 10 години.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що 04.08.2008 року позивач звернувся до відповідача з листом за № 04/1 про надання послуг по організації перевезення опор освітлювальних в кількості 45 шт з об*єкта ТРК "Караван" м.Харків в с. Ювілейне Дніпропетровської області Дніпропетровського району. Як зазначено в листі дані роботи повинні бути виконані на протязі одного місяця починаючи з 01.08.2008 року. Оплату за надані послуги гарантуються позивачем на протязі 5 днів з дати підписання акту виконаних робіт. (а.с.14).
11.08.2008 року позивач листом за № 11/1 підтвердив відповідачу виконання робіт по організації перевезення рекламних щитів в кількості 20 шт ( а.с.15).
14.08.2008 року позивач листом за № 14/1 просив відповідача надати послуги по організації перевезення рекламних щитів в кількості 20 шт. з об*єкту ТРК "Караван" м.Харків до об*єкту ТРК " в с.Ювілейне Дніпропетровської області, Дніпропетровського району. Дані роботи як просить позивач повинні бути виконані на протязі одного місяця починаючи з 21.08.2008 року. Оплата буде проведена на протязі 5 банківських днів з дати підписання актів виконаних робіт ( а.с.16).
19.08.2008 року листом за № 19/1 позивач підтвердив виконання робіт по організації перевезення рекламних щитів та підписав акт прийомки виконаних робіт від 18.08.2008 року ( форма КБ-2а) на суму 1400 грн (а.с.26 ).
01.08.2008 року позивач листом за № 01/1 просить відповідача виконати роботи по організації перевезення одного барабана кабеля за № 21 з урахуванням завантаження з території ТРК "Караван" в м.Харкові по вул.Героїв Праці,7 на територіюТРК "Караван" в с.Ювілейне Дніпровтеровського району, Дніпропетровської області. Зазначені роботи повинні бути виконані на протязі одного місяця, оплата гарантована на протязі 5 банківських днів. ( а.с.18).
12.08.2008 року позивач листом за № 12/1 підтвердив виконання робіт та сторонами підписаний акт виконаних робіт від 11.08.2008 року форма КБ-2 в на суму 5202 грн ( а.с.27).
Відповідач в свою чергу листами за №№ 1651/08 від 15.08.2008 року (а.с.20), 1691/08 від 18.08.2008 року (а.с.21), 05/01 від 05.08.2008 року (а.с.22), ,08/01 від 08.08.2008 року (а.с.23), 150-1/08 від 04.08.2008 року (а.с.24). , 163-1/08 від 11.08.2008 року (а.с.25) повідомило позивача про виконання робіт по організації перевезення матеріалів.
У відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено вимоги до письмової форми правочину та унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншим актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Позивачем по справі наданий протокол за № 01/06-01 загальних зборів учасників ТОВ "Крона-Компані" який свідчить про наступне, що до 01.06.2009 року до звільнення посаду директора займав Димитренко В*ячеслав Юрійович, який і підписав вищеперелічені листи (а.с. 32).
Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав звернення до суду з даним позовом була незгода ТОВ"Крона-Компанія" з наявністю у нього заборгованності перед ПФ"Банзай" за виконання робіт по перевезенню вантажів. Факт наявності чи відсутності заборгованості за спірним договором було предметом дослідження у іншій справі № 47/26-09 та не є предметом розгляду у цій справі.
Як підставу визнання договору недійсним позивач визначив ч.1 ст.227 ЦК України, згідно якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідної ліцензії, може бути визнаний судом недійсним.
Законом України "Про автотранспорт" передбачено, що ліцензія на господарську діяльність з надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів видається на такі види робіт (послуг):
- надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами; - надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі;
- надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення - надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами;
- надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами; - надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі;
- надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковимиавтомобілями на замовлення; - надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та апівпричепами.
У Інформаційному листі ВГСУ від 15.01.2010 року № 01-08/12 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначається, що право на звернення до суду у разі недотримання вимог законодавства щодо обов'язковості отримання ліцензії для здійснення певного виду господарської діяльності належить спеціально уповноваженим органам з питань ліцензування та іншим органам виконавчої влади.
Згідно зі статтею 1 ГПК України до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У відповідності з частиною сьомою статті 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Позивач до таких органів не відноситься.
За таких обставин, право на звернення до суду у разі недотримання вимог законодавства щодо обов'язковості отримання ліцензії для здійснення певного виду господарської діяльності належить саме зазначеним органам, а не позивачеві (постанова Верховного Суду України від 17.11.2009 N 2/179пд). Враховуючи зазначене, у позивача немає підстав вважати недійсним договір, посилаючись на те, що відповідачем не отримано ліцензію на надання певних видів послуг. Крім того, суд вважає, що саме позивач при укладенні договорів на перевезення вантажу (у тому числі шляхом обміну листами) повинен був перевірити не тільки повноваження сторони-відповідача на підписання листів про надання послуг, актів виконаних робіт, а і попередньо з'ясувати чи має відповідач правові підстави на виконання тих чи інших послуг.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до позовної заяви (вх. № 1626 від 28.01.2010року) суд зазначає наступне. Відповідно до статті 258 ЦК України (п.п.6 п.2) до вимог з перевезення вантажу. У справах про визнання правочинів (договорів) недійсними застосовується стаття 257 ЦК України та позовна давність тривалістю у три роки.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Крона-компанія" необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі вищезазначеного та керуючись 257 ЦК України, ст.1, 33, 43, 49,82- 85 ГПК України, ст. 215, 257 ЦК України, суд
В позові відмовити.
Суддя
рішення підписано 17.03.10 року