"16" березня 2010 р.Справа № 17/16-178
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Лучко Р.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного малого підприємства "Тирас", м. Тернопіль
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона", с. Жуків Бережанського району Тернопільської області
Представник від:
позивача: Равлів М.І., уповноважений, довіреність № 01 від 01.01.10р.;
Сідий С.В., уповноважений, довіреність № 01 від 05.01.10р.;
відповідача: не з'явився
В судовому засіданні представникам позивача роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю письмового клопотання.
Приватне мале підприємство "Тирас", м. Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області 04.02.2010р. з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона", с. Жуків Бережанського району Тернопільської області, про стягнення 41850,00 грн. заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000310 від 01.04.2008р. товар (насіння ячменю).
Позов обґрунтовувався копією видаткової накладної № РН-0000310 від 01.04.2008р.; копією довіреності на отримання ТМЦ серії НВГ №940830 від 01.04.08р.; копією вимоги №01 від 28.12.2009р.; іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 08.02.2010р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 23.02.2010р. Судове засідання відкладалося на 02.03.2010р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Окрім того, в судовому засіданні 23.02.2010р. позивачем подано заяву без номеру від 23.02.2010р. про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, у якій зазначив, що при поданні позову підприємством не враховано договірні зобов'язання, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № ДГ-1/89 від 25.03.2008р., який є правовою підставою даних позовних вимог. У зв'язку з наведеним, провівши додаткові розрахунки, підприємство просить стягнути з відповідача 41850,00 грн. основного боргу, 2113,01 грн. нарахованої пені, 8299,80 грн. інфляційних нарахувань, 1854,20 грн. -3% річних та 2092,50 грн. штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу в частині проведення оплати вартості отриманого товару.
Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що відповідає правам сторони в господарському процесі, визначеним ст. 22 ГПК України, додатково оплачена державним митом згідно вимог закону, відтак, розгляд справи здійснюється з урахуванням збільшених позовних вимог.
Відповідач в судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення без номеру та №27124751), причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.
Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, відповідачем не заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу за правилами ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, заслухавши доводи представників позивача, господарський суд встановив.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
25 березня 2008р. між Приватним малим підприємством "Тирас", як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона", як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу № ДГ-1/89 (далі - Договір), у відповідності до умов якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупцю насіння ячменю ярого сорту "Джерзей" І репр. протруєного, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаною у накладній або рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу.
Згідно п. 3.2. Договору загальна вартість насіння, що поставляється за цим Договором складає 41850,00 грн.
Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, Товариство згідно видаткової накладної № РН-0000310 від 01.04.08р. передало, а відповідач через свого представника Лещук С.М., який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ серії НБІ №940830 від 01.04.08р., прийняв зазначений у накладній товар (насіння ячменю в кількості 13,5 тони) на загальну суму 41850,00 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній та довіреністю на отримання ТМЦ серії НБІ №940830 від 01.04.08р. (копії знаходяться в матеріалах справи).
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до Покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом Покупцем товару.
Умовами укладеного договору сторони також визначили порядок та термін проведення розрахунків за поставлений Товар. Так, у відповідності до п.п. 2.2, 3.3 Договору розрахунки за даним Договором проводяться згідно рахунку Продавця та здійснюються в грошовій формі. Покупець зобов'язаний розрахуватися з Продавцем за вартість насіння згідно виставленого рахунку не пізніше як до 10.08.2008р.
Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору купівлі-продажу в частині проведення оплати вартості отриманого ним у власність товару згідно договору № ДГ-1/89.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як стверджує позивач і це не заперечено відповідачем у справі, ПМП "Тирас" свої зобов'язання по договору № ДГ-1/89 від 25.03.08р. виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов'язання, не провівши оплати за отриманий товар, внаслідок чого станом на 04.02..2010р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу № ДГ-1/89 від 25.03.08р. становить 41850,00 грн.
Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість купленого товару повністю не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Надіслана 30.12.2009р. на адресу відповідача вимога №01 від 28.12.2009р. з пропозицією в семиденний строк оплатити суму заборгованості, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати купленого товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Приватного малого підприємства "Тирас", м. Тернопіль, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 41850,00 грн. боргу.
Оцінюючи позовні вимоги про стягнення 2092,50 грн. штрафу та 2113,01 грн. нарахованої пені, то господарський суд не знаходить правових підстав для їх стягнення з огляду на таке.
Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що за необґрунтовану відмову від сплати заборгованості за отриману продукцію Покупець виплачує штраф у розмірі 5% від суми відмови, а також пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день прострочення.
Таким чином, виходячи з домовленості сторін слід дійти висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу № ДГ-1/89 сторонами передбачено можливість сплати Покупцем недоїмки (пені та штрафу), однак лише за умови необґрунтованої відмови Покупця (відповідача) від оплати за куплений ним ячмінь. При цьому, така відмова має бути викладена в письмовій формі і бути мотивована для того, щоб Продавець зробив висновок щодо її обґрунтованості.
Однак, матеріали справи не містять належних доказів в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження того, що ТОВ "Крона" відмовилося від виконання зобов'язання і така відмова є необґрунтованою, а тому за відсутності таких доказів вимога про стягнення штрафу та пені з посиланням на п. 4.2.1 Договору є необґрунтованою, не підтвердженою документально, відтак безпідставною.
Надані позивачем пояснення з посиланням на встановлений Договором строк оплати насіння та вимогу позивача №01 від 28.12.2009р. як доказ відмови відповідача оплатити вартість отриманого насіння ячменю не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку йдеться про порушення зобов'язання та прострочення боржника, як це передбачено ст.ст. 610, 612 ЦК України, тобто порушення строку оплати. Однак, наведене не може свідчити про необґрунтовану відмову ТОВ "Крона" оплатити куплений ним згідно договору № ДГ-1/89 від 25.03.2008р. товар та, відповідно, надавати підстави для нарахування штрафних санкцій. Інших доказів, які б свідчили ухиляння Покупця від виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу позивачем не представлено, а судом не здобуто.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 1854,20 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 8299,80 грн. (нарахованих за період з 10.08.08р. по 31.01.2010р., виходячи з розміру простроченого платежу 41850,00 грн.), суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає, що дані вимоги підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені і такі, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з серпня 2008 р. по січень 2010 року включно та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.
За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені документально, підлягають до задоволення частково, в розмірі 52004,00 грн., в тому числі: 41850,00 грн. основного боргу, 1854,20 грн. -3% річних та 8299,80 грн. інфляційних нарахувань.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в силу вимог ст. 49 ГПК України покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 16.03.2010р. за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 6, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 632, 655, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 -47, 22, 32, 34, 43, 44, 49, 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона", с. Жуків Бережанського району Тернопільської області, вул. Золочівська, 1, ідентифікаційний код 31274076, -41850,00 грн. основного боргу, 8299,80 грн. інфляційних нарахувань, 1854,20 грн. -3% річних та 738,39 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Приватного малого підприємства "Тирас", м. Тернопіль, вул. Живова, 32, ідентифікаційний код 14049910.
3. В решті позовних вимог -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "18" березня 2010 року, через місцевий господарський суд.
Суддя