"16" березня 2010 р.Справа № 10/17-253
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Тернопільобленерго” , м. Тернопіль, вул. Енергетична, 2 в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, м. Тернопіль, вул. Енергетична, 2
До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Тернопільського району
За участю представників
Позивача: Повер Т.К. юрисконсульта , довіреність № 4687/24 від 23.12.2009 року ;
Відповідача: не прибув ;
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суть справи:
ВАТ „Тернопільобленерго”, м. Тернопіль в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, м. Тернопіль звернулося з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с. Біла Тернопільського району про стягнення заборгованості за відпущену електроенергію в сумі 3 400,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови Договору № 500 на постачання електричної енергії, укладеного між сторонами 24 квітня 2007 року та невиконання відповідачем його умов в частині оплати за спожиту електроенергію; рахунками за спожиту електроенергію, актом про обсяги спожитої енергії тощо; витрати по сплаті державного мита та послуг за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу просить покласти на відповідача по справі.
Ухвалою суду від 24 лютого 2010 року судове засідання призначене о 14 год. 45 хвилин 16 березня 2010 року.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав , заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання 16.03.2010 року не прибув, хоча був повідомлений про судове слухання у встановленому порядку, що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оскільки, участь представників сторін у судове засідання не визнавалося обов'язковою , надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування представника позивача, господарський суд встановив наступне:
Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
24 квітня 2007 року між ВАТ «Тернопільобленерго», м. Тернопіль в особі Тернопільського сільського району електричних мереж (Постачальник) та СПД-ФО ОСОБА_1, с. Біла Тернопільського району (Споживач) укладено договір № 500 про постачання електричної енергії, згідно умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 22 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 2.2.1., 2.2.2., 2.3.2. даного Договору Постачальник зобов'язується виконувати умови цього Договору; постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"; згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем, визначених додатком №5 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності 22 кВт.
Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу") (п. 5.1. Договору).
Згідно п. 4.2.2. Договору сторони передбачили, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці від фактичної спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт. І більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт/год. і більше.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання (купівлі - продажу) електроенергії, згідно якого, в силу ст. ст. 712,714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язана надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, при цьому кожна сторона має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
П.1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Свої зобов'язання згідно умов договору щодо постачання елективної енергії позивач виконав повністю, однак , як вбачається із наданих позивачем документів, зокрема, виставленими рахунками за спожиту реактивну електроенергію, актом звірки відповідач по справі заборгував по оплаті за спожиту електроенергію станом на 01.02.2010р. 2 887 грн.38 коп.
Доказів які б свідчили про погашення заборгованості перед позивачем на суму 2 887,38 грн. Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, с. Біла Тернопільського району суду не представлено, а тому суд визначає, що на час розгляду заяви в суді борг не сплачений і грошові вимоги на суму 2 887,38 грн. суд вважає обґрунтовано заявленими та підтвердженими документально.
Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до п. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до п. 12 Додатку №2 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії від 24.04.2007р., у разі несвоєчасної оплати обумовлених Договором платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пні у розмірі 0,2% розміру платежу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума боргу сплачується з врахуванням 3% річних і встановленого індексу інфляції за час прострочення.
При таких обставинах справи судом приймається посилання позивача про те, що у нього є правові підстави для стягнення інфляційних нарахувань.
Згідно представленого розрахунку позивача розмір інфляційних нарахувань та пені становить 89,91 грн. та 423,34 грн.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За даних обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с. Біла Тернопільського району заборгованості за використану електроенергію в сумі 3 400,63 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509,525,526,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22,32,33, 43, 44-49,64,75,82,84,85,115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго“, м. Тернопіль в особі Тернопільського сільського району електричних мереж, м. Тернопіль, вул. Енергетична, 2, ідентифікаційний код 25701181- 3 400,63 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію; 102 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття, через місцевий господарський суд.
5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя