"09" лютого 2010 р.Справа № 5/5-111
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2
до відповідача 1 - Пробіжнянської сільської ради, с. Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області
до відповідача 2 - Чортківського обласного міжрайонного комунального бюро технічної інвентаризації, вул. Сонячна, 7, м. Чортків, Тернопільська область, 48500
третя особа на стороні відповідачів 1 - Колективне підприємство "ВІТОЛ", с. Пробіжна, Чортківський район, Тернопільська область, 48520
третя особа на стороні відповідачів 2 - ОСОБА_3, АДРЕСА_3
За участю представники від:
Позивачів: ОСОБА_2 -підприємець (свідоцтво НОМЕР_3 від 24.04.2004р.);
ОСОБА_1 -підприємець (свідоцтво НОМЕР_4 від 21.07.2000р.);
Відповідача-1: Пазюк І.М. -сільський голова (рішення №1 від 11.04.2006р.);
Відповідача-2: не з'явився;
Третьої особи-1: не з'явився;
Третьої особи-2: не з'явився.
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні позивачам та представнику відповідача-1 роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
Фізичні особи - підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися у господарський суд Тернопільської області з позовом до Пробіжнянської сільської ради, Чортківського обласного міжрайонного комунального бюро технічної інвентаризації, третіх осіб на стороні відповідачів - Колективного підприємства "ВІТОЛ", ОСОБА_3 про визнання права спільної власності за фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автозаправочну станцію, що знаходиться по АДРЕСА_4.
В обґрунтування позовних вимог, позивачі посилаються на те, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.08.2006р. укладеного між ними та Колективним підприємством "Вітол", згідно якого останній по акту прийому-передачі майна та техдокументації АЗС (автозаправочної станції) в с.Пробіжна Чортківського району Тернопільської області від 01.08.2006р. передав Покупцям у власність 5/100 частини нежитлової будівлі магазину та автозаправочну станцію, що знаходяться в АДРЕСА_4, а також проектно-кошторисну документацію на реконструкцію автозаправочної станції. В послідуючому 5/100 частини нежитлової будівлі магазину, позивачі як власники даної частини будівлі, відчужили її згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.11.2008 року ОСОБА_3, оскільки вона є власником всієї решти частини будівлі, яку використовує під магазин. Разом з тим, з огляду на відмову Пробіжнянської сільської ради та Чортківського обласного міжрайонного комунального бюро технічної інвентаризації у реєстрації права власності на автозаправочну станцію та видачі свідоцтва про право власності на останню, позивачі звернулися з позовом про визнання права власності на автозаправочну станцію в судовому порядку.
Відповідач-1 -Пробіжнянська сільська рада - у відзиві на позовну заяву (лист №5 від 03.02.2010р.) та його повноважний представник в судовому засіданні повідомив, що 01.08.2006р. власник автозаправочної станції КП "Вітол" згідно договору купівлі-продажу, нотаріального посвідченого в установленому порядку, передав її суб'єктам підприємницької діяльності ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 Предметом даного договору купівлі-продажу було 5/100 нежитлової будівлі магазину (апаратної) з автозаправочною станцією, обладнання -4 блокпункти автозаправочні АБП 00.00 ОПС, колонка автозаправочна, касовий апарат та проектно-кошторисна документація на реконструкцію автозаправочної станції. Після закінчення реконструкції АЗС, 5/100 цього нежитлового приміщення ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 передали згідно договору купівлі-продажу від 15.11.2008р. ОСОБА_3, яка вже володіла 95/100 приміщення магазину в АДРЕСА_4. Також, підтверджує, що АЗС належить ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, які здали її в оренду ПП ОСОБА_6 і останній має необхідні дозвільні документи на безпечну експлуатацію АЗС, на нього відкрито торгову точку, проводиться оплата за землекористування та претензій до здійснення підприємницької діяльності на АЗС у сільської ради немає.
Відповідач-2 - Чортківське обласне міжрайонне комунальне бюро технічної інвентаризації -документально обґрунтований відзив на позовну заяву суду не подав, участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, при цьому подав клопотання (лист №152 від 08.02.2010р.) в якому просить слухати справу за його відсутності.
Третя особа - 1 на стороні відповідача -Колективне підприємство "Вітол" - участі повноважного представника не забезпечила, у письмових поясненнях по суті позову (лист без номера від 04.02.2010р.), проти позову не заперечує та просить справу слухати за його відсутності. При цьому зазначає, що 01.08.2006р. між КП "Вітол" (Продавець) та ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 (Покупці) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно якого Продавцем було передано у власність Покупців 5/100 частини нежитлової будівлі магазину АЗС, що знаходиться в АДРЕСА_4, при цьому зазначає, що 5/100 частини нежитлової будівлі магазину (операторної) було необхідно для тимчасового обслуговування автозаправочної станції на період закінчення розпочатої КП "Вітол" реконструкції АЗС (закінчення облаштування нового приміщення операторної), а після закінчення реконструкції АЗС 5/100 частини нежитлової будівлі магазину, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.11.2008р. ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 продано ОСОБА_3, яка на той час вже була власником 95/100 будівлі магазину в АДРЕСА_4, придбану у 2008 році у КП "Вітол". Також, стверджує, що вищезазначена автозаправочна станція є власністю позивачів, та КП "Вітол" ніяких правових чи майнових претензій до них немає.
Третя особа - 2 на стороні відповідача -ОСОБА_3 - , в судове засідання не з'явилася, у своїх письмових поясненнях по суті позову (лист від 04.02.2010р.) проти позову не заперечує та просить справу слухати за її відсутності, при цьому пояснює, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.11.2008р. укладеного між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець), нею придбано 5/100 частини нежитлового приміщення магазину, при тому, що на той час вона вже була власником 95/100 будівлі магазину в АДРЕСА_4, придбану у 2008 році у КП "Вітол". Також, стверджує, що автозаправочна станція в АДРЕСА_4 є власністю суб"єктів підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ніяких правових чи майнових претензій у неї до них немає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів та представника відповідача-1, суд встановив наступне:
Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Так, 01 серпня 2006 року між колективним підприємством "Вітол" - надалі Продавець та суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - надалі Покупці, укладено договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчений 01.08.2006р. приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та внесений в державний реєстр правочинів за №2909 -далі Договір, згідно якого Продавець передає у власність, а Покупці приймають в рівних частках і зобов"язуються оплатити належні Продавцю 5/100 (п'ять сотих) частини нежитлової будівлі магазину з автозаправочною станцією, що знаходиться в АДРЕСА_4 та обладнання: блок пункти автозаправочні АБП 00.00ОПС в кількості 4 (чотири) штуки, колонка паливно-автозаправочна І КЕР-50-0,25 -1 (одна) штука та касовий апарат Міні 500.01 АЗС -1 (одна) штука, (далі-Майно).
Пунктом 9 Договору визначено, що Продавець зобов'язується передати Майно, що відчужується, в користування Покупців і гарантує звільнити Майно від власних речей до другого серпня дві тисячі шостого року, про що буде підписаний передавальний акт та передати Покупцям за актом прийому-передачі проектно-кошторисну документацію на реконструкцію автозаправочної станції, дозвіл на проведення якої (реконструкції) Продавець отримав згідно рішення виконавчого комітету Пробіжнянської сільської ради від 19.02.2004р. №10.
Як слідує із матеріалів справи, сторонами Договору виконані його (Договору) умови, а саме: позивачами (Покупцями за договором) повністю здійснена оплата коштів за придбане по даному договору майно (п.п.6,7,8 Договору), а КП "Вітол" (Продавцем за договором) передано Покупцям за цим же договором у власність 5/100 частин нежитлової будівлі магазину та автозаправочну станцію, а також проектно-кошторисну документацію на реконструкцію автозаправочної станції, що підтверджується актом прийому-передачі майна та техдокументації АЗС (автозаправочної станції) в с.Пробіжна Чортківського району Тернопільської області від 01.08.2006р. та п.16 Договору.
Згідно з ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
19.08.2008р. рішенням виконавчого комітету Пробіжнянської сільської ради №31 позивачам надано дозвіл на продовження терміну реконструкції АЗС в АДРЕСА_4 в зв'язку з купівлею даної АЗС згідно договору купівлі від 01 серпня 2006 року (копія рішення знаходиться в матеріалах справи).
Позивачами проведено реконструкцію автозаправочної станції у відповідності до проектно-кошторисної документації і закінчений об'єкт передано в оренду згідно Договору оренди АЗС від 30.01.2009р. ОСОБА_6 для надання послуг по заправці автотранспорту. Останнім в установленому порядку проведено ідентифікацію прийнятої в оренду АЗС щодо визначення потенційної небезпеки, за результатами якої отримано відповідні висновки та отримано Свідоцтво про реєстрацію потенційно небезпечного об'єкта, а також проведено експертизу документації і обстеження виробничої бази щодо спроможності суб'єкта господарювання виконувати роботи підвищеної небезпеки і експлуатувати устаткування підвищеної небезпеки (копії Паспорту потенційно-небезпечного об'єкта АЗС пп ОСОБА_6 від 15.10.2009р., Свідоцтва про реєстрацію потенційно небезпечного об'єкта №ПНО-05.61.2009.0019050 від 17.04.2009р., Дозволу на початок (продовження) роботи підвищеної небезпеки та експлуатації машин і устаткування підвищеної небезпеки №114.06.61.50.050, знаходяться в матеріалах справи). Окрім того за користування землею для обслуговування АЗС сплачувалась плата, що підтверджується наданою Пробіжнянською сільською радою в господарський суд Довідкою №117 від 20.01.2010р.
Також рішенням двадцять четвертої сесії п'ятого скликання Пробіжнянської сільської ради від 03.03.2009 року №282 позивачам надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування АЗС в АДРЕСА_4 площею 0,22га за рахунок земель КП "Вітол" площею 0,16 га і площею 0,6 га за рахунок земель загального користування (відкриті землі без рослинного покриття або з незначним рослинним покриттям - інші) (копія рішення знаходиться в матеріалах справи).
Що стосується 5/100 частини нежитлової будівлі магазину, придбаної позивачами за вищезазначеним Договором купівлі-продажу, то дана частина будівлі відчужена останніми ОСОБА_3 згідно укладеного між ними договору купівлі-продажу від 15.11.2008р.. нотаріально посвідченого 15.11.2008р. та зареєстрованого за №5829, так як ОСОБА_3 на той час вже була власником 95/100 будівлі магазину в АДРЕСА_4, придбаної у 2008 році у КП "Вітол".
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.ст.316,317 ЦК України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або не законність набуття права власності не встановлено судом (ст.328 ЦК України).
У відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. №7/5 та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва на право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а державну реєстрацію права власності на нерухоме майно покладено на бюро технічної інвентаризації.
В зв'язку з цим позивачі звернулися в Пробіжнянську сільську раду та Чортківське обласне комунальне міжрайонне бюро технічної інвентаризації із заявами, якими просили оформити за ними право спільної власності на автозаправочну станцію в АДРЕСА_4, яку їм передано у власність згідно договору купівлі-продажу від 01.08.2006 року та видати свідоцтво про право власності на останню.
Проте, Рішенням виконавчого комітету Пробіжнянської сільської ради від 19.03.2009 року №17 позивачам відмовлено в оформленні права власності на вищезазначену автозаправочну станцію, з підстав недостатності документів, а також Чортківське обласне комунальне міжрайонне бюро технічної інвентаризації, листом №123 від 14.09.2009р. відмовило позивачам у видачі свідоцтва на право власності на автозаправочну станцію в АДРЕСА_4 по причині відсутності довідки інспекції по нагляду за будівництвом об'єкта (копія рішення та листа знаходяться в матеріалах справи).
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і при цьому згідно ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі і про визнання права.
Про те, що саме суб'єкти підприємницької діяльності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками автозаправочної станції, що знаходиться в АДРЕСА_4, підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 01.08.2006р., Актом прийому-передачі майна та техдокументації АЗС (автозаправочної станції) в с.Пробіжна Чортківського району Тернопільської області від 01.08.2006р., Інвентаризаційною справою на приміщення АЗС виготовленою у 2009 році (копії яких знаходяться в матеріалах справи), письмовими поясненнями по суті позову третіх осіб на стороні відповідача (листи від 04.02.2010р.), відзивом на позовну заяву відповідача-1 (лист №5 від 03.02.2010р.) і в даному випадку, як встановлено вище, спору з приводу права власності на дану автозаправочну станцію не має, а відтак та відповідно до вимог ст.ст.15,16,317,318,328,334,355,392,655 Цивільного кодексу України, ст. 20 ГК України та ст.ст.33,34 ГПК України позовні вимоги підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені.
На підставі наведеного, керуючись 1,2,4,12,22,32,33,34,43,69,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати право спільної власності за фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1 та ОСОБА_2, АДРЕСА_2 ід.код НОМЕР_2 на автозаправочну станцію, що знаходиться по АДРЕСА_4.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „15”.02.2010р. через місцевий господарський суд.
Суддя