04.03.10 Справа № 14/168-08нр.
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І., за участю секретаря судового засідання Литвиненко Ю.В., розглянув справу № 14/168-08
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
м. Тростянець, Сумської області
до відповідача: Гребениківської сільської ради,
с. Гребениківка , Тростянецького району, Сумської області
за участю прокурора Сумської області, який представляє інтереси держави в особі
Гребениківської сільської ради
про визнання права власності
За участю представників сторін :
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача - Винниченко О.М.
від прокурора -Яковенко В.В.
Суть спору : позивач у своїй позовній заяві від 27.03.2008 року № 21 просив суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення загальною площею 230,2 кв.м. , яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1, Тростянецький район Сумської області.
Рішенням від 04.08.2008 року господарський суд Сумської області задовольнив позов і визнав право власності на вищезгадане нежитлове приміщення за ОСОБА_1.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2009 року рішення господарського суду Сумської області від 04.08.2008 року справі № 14/168-08 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Під час нового розгляду справи прокурор Сумської області вступив у справу для представництва інтересів держави в особі Гребениківської сільської ради .
Відповідач подав суду письмові пояснення , в яких виклав правові обґрунтування своєї позиції у даній справі , виходячи зі змісту позовної заяви позивача та змісту постанови Вищого господарського суду України від 16.0.7.2009 року у даній справі , і просить суд відмовити позивачеві в позову повністю.
Позивач 04.03.2010 року подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати укладеним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення комунальної власності Гребениківської сільської ради площею 230,2 кв.м. , що розташоване по АДРЕСА_1 Тростянецького району сумської області , в редакції , отриманій сільським головою Винниченко О.М., а також просить визнати право власності на згадане нежитлове приміщення за ОСОБА_1.
Представник відповідача - Гребеніківський сільський голова Винниченко О.М. в судовому засіданні 04.03.2010 року усно заявив , що ніякого проекту договору купівлі-продажу спірного об'єкту він не отримував .
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін і прокурора , суд встановив :
Свої змінені позовні вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Гребениківської сільської ради від 18.09.2007 року було вирішено продати позивачеві орендоване нею нежитлове приміщення в с. Набережне по вул. Кооперативній , 28 за 8 450,00 грн. , які мають бути сплачені до підписання договору купівлі-продажу ; доручено підписання договору купівлі-продажу від імені продавця сільському голові Винниченку О.М., а також останньому доручено забезпечити передачу нежитлового приміщення згідно акту прийому-передачі.
Позивачем було сплачено кошти в сумі 8 450,00 грн., а відповідачем були підготовлені довідки №№ 363,364 від 05.11.2007 року щодо нежитлового приміщення для оформлення нотаріального договору купівлі-продажу .
Позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог від 03.03.2010 року стверджує , що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу , а саме: встановили предмет договору купівлі-продажу , ціну предмета договору та здійснити всі інші дії на укладення договору купівлі-продажу .
Позивач зазначає в заяві про уточнення позовних вимог , що ним підготовлено і особисто вручено відповідачу проект договору купівлі-продажу та акта приймання-передачі нежитлового приміщення комунальної власності Гребениківської сільської ради , розташованого в АДРЕСА_1.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив , що відповідач не отримував від позивача проекту договору .
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень . Докази подаються сторонами.
Позивач не подав суду доказів вручення (направлення) відповідачеві проекту договору купівлі-продажу , а тому твердження позивача про особисте вручення відповідачеві проекту договору не може бути прийняте судом до уваги .
Матеріали справи та пояснення представників сторін в судовому засіданні безумовно свідчать про те , що договір купівлі-продажу спірного об'єкту нерухомості сторонами не укладався .
Відчуження майна , що є в комунальній власності , передбачає певну процедуру , визначену , зокрема, Законом України «Про приватизацію державного майна» .
У відповідності з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна , що є у комунальній власності , регулюється положеннями цього Закону , інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування .
Статтею 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статтею 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено укладення між продавцем і покупцем відповідного договору купівлі-продажу у разі викупу об'єкта приватизації .
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації .
Відповідно до ст. 210 ЦК України такий правочин , що підлягає державній реєстрації , є вчиненим (укладеним) з моменту його державної реєстрації .
Частиною 3 статті 640 ЦК України також встановлено , що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації , є укладеним з моменту державної реєстрації .
Таким чином , оскільки момент вчинення (укладення) правочину (договору), який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації , відповідно до ст.ст. 210,640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією , то такий правочин (договір) не є укладеним до державної реєстрації , не створює прав та обов'язків для сторін і такий правочин ( договір) не може бути визнаний судом укладеним.
Зважаючи на вищевикладене , позовна вимога позивача щодо визнання укладеним договору купівлі-продажу вищезгаданого нежитлового приміщення не підлягає задоволенню.
Разом з тим, оскільки , з огляду на вищевикладене , чинне законодавство передбачає набуття права власності на нерухоме майно комунальної власності шляхом викупу об'єкта приватизації лише за договором купівлі-продажу, право власності не може бути визнане за покупцем ( в даному випадку - за позивачем).
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах , що не заборонені законом, зокрема із правочинів .
Як уже зазначалось вище , статтею 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статтею 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)» передбачено укладення між продавцем і покупцем відповідного договору купівлі-продажу у разі викупу об'єкта приватизації.
У відповідності з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна , якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 4 статті 334 ЦК України визначено, якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації , право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації .
Таким чином , з огляду на все вищевикладене у позивача безумовно не виникло право власності на спірне нежитлове приміщення , оскільки договір купівлі-продажу не укладено і, відповідно , не зареєстровано, нежитлове приміщення позивачеві відповідачем не передано .
За таких обставин , в задоволенні позовної вимоги щодо визнання права власності на спірне нежитлове приміщення позивачеві має бути відмовлено у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовної вимоги.
Згідно ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача
На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 210, 328, 334, 640, 657 ЦК України , ст.ст. 3, 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Копію рішення надіслати сторонам у справі та прокурору .
Повний текст рішення підписаний суддею 09.03.2010 року
Суддя