09.03.10 Справа №3/135-09.
Господарський суд Сумської області , у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Ю.В.Литвиненко , розглянув скаргу Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Володимирський” № 17-01/359 від 12.02.2010р. на дії Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції м. Суми щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.01.2010р. у справі № 3/135-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумська фабрика теслярних виробів”, м. Суми
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Володимирський”, м. Суми
про стягнення 2 256 грн. 63 коп. -
За участю представників сторін :
від позивача - Бондаренко Є.П., довіреність від 25.09.2009 року ;
від відповідача (скаржника) -
Зікратий А.В., довіреність № П/160710/128 від 08.12.2009 року ;
від ВДВС - Галушка С.І., довіреність № 3-10 від 09.03.2010 року .
Суть скарги: скаржник (відповідач по справі) просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Галушки Сергія Івановича щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.01.2010 року та скасувати постанову державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського МУЮ Галушки Сергія Івановича про арешт коштів боржника від 20.01.2010 року .
Позивач в правовому обґрунтуванні своєї позиції зазначив, що вважає дії державного виконавця Галушки С.І. , щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.01.2010 року правомірними і тому просить суд відмовити відповідачу в задоволенні скарги .
Представник ВДВС Галушка С.І. в судовому засіданні зазначив , що вважає свої дії щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.01.2010 року правомірними та такими що відповідають вимогам чинного законодавства .
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та ВДВС господарський суд встановив .
Рішенням господарського суду Сумської області від 27.04.2009 року у справі № 3/135-09 позов ТОВ «Сумська фабрика теслярських виробів» було задоволено частково і, зокрема , було стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Володимирський” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумська фабрика теслярських виробів” пеню в розмірі 3 644,35 грн.; витрати по сплаті державного мита в розмірі 187,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
08.05.2009 року господарським судом Сумської області був виданий наказ № 3/135-09 на стягнення згаданих сум з відповідача.
У своїй скарзі від 12.02.2010 року № 17-01/359 відповідач зазначає, що постановою Правління Національного банку України (далі НБУ) від 17.07.2009 року № 407 у банку призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 17.07.2009 до 16.07.2010 р.р. , про що Зарічний відділ державної виконавчої служби Сумського МУЮ був повідомлений листом № 17-07/11401 від 24.07.2009 року . Даною постановою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців - з 17.07.2009 року до 16.01.2010 року. Постановою правління НБУ № 14 від 18.01.2010 року мораторій було продовжено з 17.01.2010 до 16.04.2010 р.р. Таким чином , скаржник вважає , що тільки після 16.04.2010 року у державного виконавця Галушка С.І. з'явиться право вживати заходи по примусовому виконанню виконавчих документів , зокрема, виносити постанову про арешт коштів боржника .
Зважаючи на це , скаржник вважає, що постанова державного виконавця Зарічного ВДВС від 20.01.2010 року є протиправною і підлягає скасуванню , оскільки згідно ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку , а рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках фізичних чи юридичних осіб , підлягають негайному і безумовному виконанню , за винятком випадків введення мораторію відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» .
Зарічний ВДВС та позивач по даній справі просять суд відмовити відповідачеві у справі № 3/135-09 (скаржникові) в задоволенні його скарги .
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що :
Згідно роз'яснення НБУ, лист № 18-211/3950 від 25.10.2001 р. «Про порядок накладення арешту на кореспондентські рахунки комерційних банків», щодо застосування ст.59 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках , передбачених законами України , або за рішенням суду .
В даному випадку постанова державного виконавця стосується чітко визначеної суми і тому не порушує норм ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на яку посилається боржник у своїй скарзі на дії державного виконавця.
Крім того, стягнення на підставі виконавчих документів виключається, відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у випадку введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Термін дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ведений постановою НБУ № 470 від 17.07.2009р. строком на шість місяців закінчився 16.01.2010 р.
Постанова правління НБУ № 14 від 18.01.2010р. про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів до 16.04.2010р., на яку посилається боржник, не може бути підставою для відстрочення виконання наказу № 3/135-09, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. № 679-ХІV , ст. 85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» і відповідно до ст. 57 Конституції України є нечинною, оскільки :
Згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. № 679-ХІV (із змінами) нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку України, котрі не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України, підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України (в даному випадку реєстрація відсутня) та набирають чинності відповідно до законодавства України.
Порядок введення в дію мораторію передбачений ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно якої Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж шість місяців ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Тобто, право подовження мораторію на задоволення вимог кредиторів не передбачено а ні ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на яку посилається боржник, а ні будь-яким іншим законодавчим актом.
Порядок доведення до відома населення рішення про ведення в дію мораторію встановлений абзацом другим ст. 85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», згідно якого Національний банк України розміщує в день прийняття рішення про введення мораторію інформацію про це на своєму офіційному веб-сайті та протягом трьох днів у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Постанова Правління НБУ №14 від 18.01.2010р. про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів з 17.01.2010р. до 16.04.2010р., на яку банк посилається в своїй скарзі, не доведена до відома населення у порядку встановленому абзацом другим ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20.05.1999р. № 679-ХІV щодо обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Не доведена вона й до відома державного виконавця .
Враховуючи викладене , дії державного виконавця Галушки Сергія Івановича, щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.01.2010р., є правомірними, постанова НБУ № 14 від 18.01.2010р. про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів до 16.04.2010р., відповідно до ст. 57 Конституції України є нечинною, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. № 679-ХІV, ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому не може бути підставою відстрочення виконання наказу № 3/135-09.
Згідно ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів , якщо ці акти не відповідають законодавству України .
Відповідно до 124 Конституції України та ст.115 ГПК України рішення суду , що набрали законної сили , є обов'язковими до виконання на свій території України і виконуються в порядку , встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Суд, зважаючи на вищевикладене , не вбачає порушень чинного законодавства зі сторони державного виконавця Зарічного ВДВС, Постанова про арешт коштів боржника є законною , а дії відповідача (скаржника) свідчать про його ухилення від виконання судового рішення у даній справі , яке набрало законної сили , та є обов'язковим до виконання .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57,124 Конституції України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 59, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , ст.ст. 5, 6, 50, 55 Закону України «Про виконавче провадження» , ст. ст. 86, 115, 121-2 ГПК України , господарський суд
1. В задоволенні скарги № 17-01/359 від 12.02.2010 року Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Володимирський” на на дії Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції м. Суми щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.01.2010р. відмовити .
2. Копію ухвали наслати сторонам у справі та Зарічному ВДВС.