Справа № 2а-4048/09
05 листопада 2009 року
Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого судді: Корчистої О.І.
при секретарі: Язиковій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни,-
Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року у сумі 2733,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана позивачу пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Позивач просив суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом його порушених прав та стягнути зазначену суму недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в розмірі 2 733 грн. 30 коп..
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі. Позовні вимоги не визнав, вказавши на обставини, викладені у запереченні на позовну заяву, вказавши на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року. Разом з тим, у 2007 році не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог закону, не було визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів, в якому порядку. Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, визначених відповідно до цього Закону. Таким чином, для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується. У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу, застосувавши положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 5).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005р. №3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає право на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 01 квітня - 410,06 грн., з 01 жовтня - 415,11 грн.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. (410,06 грн. х 30 % / 31 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30 % + 415,11 грн. х 3 х 30 %).
Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізнався у вересні 2008 року із засобів масової інформації. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року (дата подання позову згідно штампа реєстрації 11.09.2009 року).
Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Таким чином у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Корчиста О.І.
Справа № 2а-4048/09
/вступна та резолютивна частини/
05 листопада 2009 року
Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого судді: Корчистої О.І.
при секретарі: Язиковій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни,-
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Корчиста О.І.