36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.11.2009р. Справа № 14/224
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Анкор", с. Свічкареве, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200
до Відкритого акціонерного товариства "Луценко", с. Свічкареве, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200
про визнання договору купівлі-продажу дійсним
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Таран С.І.
від відповідача: представник не з'явився
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про визнання договору купівлі-продажу будинку не житлової будівлі колишнього магазину, що знаходиться на балансі ВАТ "Луценко", розташований за адресою: Полтавська обл., Кобеляцький район,, с. Свічкареве, вул. Шевченка, 20.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 15 листопада 2005 року у м. Полтава були проведені біржові торги на ТБ "Полтавській регіональній бірж нерухомості". Переможцем було визнано селянське (фермерське) господарство "Анкор", с. Свічкареве Кобеляцького району, про що свідчить протокол біржових торгів № 98 від 15 листопада 2005 року (світлокопія в матеріалах справи).
Між Відкритим акціонерним товариством "Луценко" (надалі Відповідач) та Селянським (фермерським) господарством "Анкор" (надалі Позивач) було укладено договір купівлі - продажу від 23 грудня 2005 року (надалі Договір).
Пунктом 1 договору купівлі-продажу передбачено, що Продавець (Відповідач у справі) продає, а Покупець (Позивач у справі) купляє нежитлову будівлю колишнього магазину. Право власності на об'єкт переходить до Покупця після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця та підписання акту прийому-передачі майна сторонами.
В пункті 1.1. зазначалася, назва нежитлової будівлі колишнього магазину, що знаходилась на балансі Відповідача, що розташована за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, вул. Шевченка, 20, с. Свічкарево.
Пунктом 2. передбачено, що ціна нежитлової будівлі колишнього магазину на підставі експертної оцінки вартості та Протоколу біржових торгів № 98 від 15.11.2005 року (світлокопія в матеріалах справи) складає 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок. Цей продаж вчинено за 4000,00 гривень, в тому числі ПДВ.
В пункті 3 Договору зазначено, що форма та термін розрахунку та поставки товару, майно переходить у власність Покупця після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, та підписання акту прийому-передачі майна сторонами. Платіжним дорученням №103 від 16.11.2005 року (світлокопія в матеріалах справи) Позивач сплатив Відповідачеві суму в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., за нерухоме майно відповідно до Протоколу біржових торгів № 98 від 15 листопада 2005 року.
У 2008 році позивачем було виготовлено технічний паспорт на дану не житлову будівлю на ім'я Відповідача (світлокопія в матеріалах справи), однак Позивач не зміг зареєструвати право власності у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу приміщення.
Позивач листом від 18.05.2009 року звернувся до Відповідача з проханням нотаріально посвідчити договір, відповідач в свою чергу повідомив, що нотаріально посвідчувати договір купівлі- продажу від 23 .12.2005 року не має необхідності, оскільки даний об'єкт продано на біржових торгах, а договори, які заключні на біржових торгах, нотаріальному посвідченню не підлягають.
14.08.2009 року позивач повторно звернувся до Відповідача з клопотанням про прохання нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Листом від 07.09.2009 року Відповідач повідомив Позивача, що прибути для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року не має можливості, крім того Відповідач ще раз повідомив про те, що договори, укладені на товарній біржі, нотаріальному посвідченню не підлягають.
Позивач вважає, що Відповідач навмисне ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Згідно до ч. 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивачем у відповідності до вимог статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що дають підстави суду заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та визнати договір купівлі-продажу будинку не житлової будівлі колишнього магазину, що знаходиться на балансі ВАТ "Луценко", розташований за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с. Свічкареве, вул. Шевченка, 20, укладеним між ВАТ "Луценко" та СФГ "Анкор" 23 грудня 2005 року, укладеним та дійсним.
Представником позивачем була подана заява за вхідним № 014704 від 10.11.2009 року (канцелярії суду) з проханням судові витрати по справі, а саме держане мито в сумі 85 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,62 гривень покласти на позивача. Суд вказану заяву прийняв та задовольнив.
Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, ч. 3 ст. 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати визнати договір купівлі-продажу будинку не житлової будівлі колишнього магазину, що знаходиться на балансі ВАТ "Луценко", розташований за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с. Свічкареве, вул. Шевченка, 20, укладеним між ВАТ "Луценко" та СФГ "Анкор" 23 грудня 2005 року, укладеним та дійсним.
3. Судові витрати по розгляду справи покласти на позивача.
СУДДЯ Іваницький О.Т.