79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.02.10 Справа№ 25/272
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :
за позовом:Державного підприємства “Лопатинський спиртовий завод” (смт.Лопатин Радехівського району)
до відповідача:Державного підприємства “Угерський спиртовий завод” (с.Угерсько)
про :стягнення заборгованості в сумі 184 181,05 грн.
Суддя : В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є. Башак
Представники:
від позивача:Ширков В.В.-представник, довіреність від 02.01.2009 року
від відповідача:Не з”явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства “Лопатинський спиртовий завод” (смт.Лопатин Радехівського району) до Державного підприємства “Угерський спиртовий завод” (с.Угерсько) про стягнення заборгованості в сумі 184 181,05 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.12.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.12.2009 року. Ухвалою від 29.12.2009 року розгляд справи відкладено до 15.01.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 15.01.2010 року розгляд справи відкладено до 21.01.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 21.01.2010 року розгляд справи відкладено до 29.01.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 29.01.2010 року розгляд справи відкладено до 08.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 08.02.2010 року розгляд справи відкладено до 17.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 17.02.2010 року розгляд справи відкладено до 22.02.2010 року, за клопотанням позивача.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.12.2009 року, про відкладення від 29.12.2009 року, від 15.01.2010 року, від 21.01.2010 року, від 29.01.2010 року, від 08.02.2010 року, від 17.02.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
15.02.2010 року за вх.№2945 позивач подав клопотання, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 183 647,78 грн. та судові витрати.
17.02.2010 року за вх.№3157 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 17.02.2010 року позивач подав клопотання, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 183 647,78 грн. та судові витрати.
22.02.2010 року за вх.№3476 позивач надав пояснення по суті справи.
22.02.2010 року за вх.№3478 позивач подав до канцелярії суду клопотання, згідно якого просить суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 62 623,88 грн.
22.02.2010 року за вх.№3477 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за ЕАФ в розмірі 87 527,00 грн., заборгованість за транспортування ЕАФ в розмірі 4 000,00 грн., 7% штрафу в сумі 6 406,87 грн., пені -7 963,20 грн., 3% річних -654,51 грн., інфляційних нарахувань -2 489,64 грн., тобто загальна сума, що підлягає стягненню, становить 109 054,52 грн.
Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.12.2009 року, про відкладення від 29.12.2009 року, від 15.01.2010 року, від 21.01.2010 року, від 29.01.2010 року, від 08.02.2010 року, від 17.02.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №5017302 від 24.12.2009 року, №5029890 від 30.12.2009 року, №5066168 від 22.01.2010 року, №5190101 від 01.02.2010 року, №5156531 від 09.02.2010 року, №5169463 від 18.02.2010 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.
11.01.2010 року за вх.№169 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
27.01.2010 року за вх.№1507 від відповідача надійшла заява про повідомлення часу, місця і дати проведення наступного судового засідання.
29.01.2010 року за вх.№1723 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Позов розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.02.2010 року.
Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
08.12.2008 року між Державним підприємством “Лопатинський спиртовий завод” (надалі - позивач, продавець) та Державним підприємством “Угерський спиртовий завод” (надалі -відповідач, покупець) укладено договір №18-03 (надалі -договір) ЕАФ купівлі -продажу головної фракції спирту етилового (надалі -ЕАФ).
Згідно п.п. 1.1, 2.1, 3.1 договору, продавець зобов”язався продати, а покупець -прийняти та оплатити головну фракцію спирту етилового в кількості 7000 дал.
Позивач зазначає, що 12.12.2008 року він відвантажив відповідачу першу автомобільну партію ЕАФ в кількості 2 846,54 дал по ціні 22,00 грн. за 1 дал, на загальну суму 62 623,878 грн. в т.ч. ПДВ -10 437,31 грн. Факт отримання відповідачем ЕАФ в кількості 2 846,54 дал від позивача підтверджується довіреністю ЯНЗ №785796 від 12.12.2008 року, товаро-транспортною накладною №169092 від 12.12.2008 року, актом №69 про відвантаження ЕАФ від 12.12.2008 року, актом №97 про відвантаження ЕАФ від 12.12.2008 року, рахунком №78 від 12.12.2008 року на суму 62 623,88 грн.
Крім того, 16.02.2009 року позивач відвантажив відповідачу другу автомобільну партію ЕАФ в кількості 1 999,46 дал по ціні 22,00 грн. за 1 дал на загальну суму 43 988,12 грн., в т.ч. ПДВ -7 331,35 грн. Факт отримання відповідачем підтверджується довіреністю №000011 від 16.02.2009 року на отримання відповідачем ЕАФ,товаро-транспортною накладною на переміщення ЕАФ №169135 від 16.02.2009 року, актом №31 про відвантаження та прийняття ЕАФ від 16.02.2009 року, рахунком №9 від 16.02.2009 року на суму 43 988,12 грн.
Також, 17.02.2009 року позивач відвантажив відповідачу третю автомобільну партію ЕАФ в кількості 1 979,04 грн . по ціні 22,00 грн. за 1 дал на загальну суму 43 538,88 грн. в т.ч. ПДВ - 7 256,48 грн. Факт отримання відповідачем ЕАФ в кількості 1 979,04 дал підтверджується довіреністю №000011 від 16.02.2009 року на отримання відповідачем ЕАФ, товаро-транспортною накладною на переміщення ЕАФ №169137 від 17.02.2009 року, актом №33 про відвантаження та прийняття ЕАФ від 17.02.2009 року, рахунком №11 від 17.02.2009 року на суму 43 538,88 грн.
Таким чином, зі свідчень позивача, позивач відвантажив відповідачу за договором головну фракцію етилового спирту в кількості 6 825,04 декалітрів по ціні 22,00 грн. за 1 декалітр на загальну суму 150 150,88 грн в т.ч. ПДВ -25 025,14 грн.
Відповідно до п.4.1 договору, оплата за кожну відвантажену продавцем автомобільну партію ЕАФ здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів зі свого розрахункового рахунку, вказаного в наряді на відпуск ЕАФ ДААК ДПА України, на розрахунковий рахунок продавця в сумі, визначеній у рахунку-фактурі, яку виставляє продавець до сплати покупцю на умовах 100% передоплати. Ціна за 1 дал ЕАФ вказана в рахунку-фактурі повинна відповідати ціні, визначеній в п.3.1 цього догвоору.
Однак, відповідач, всупереч умовам п.4.1 договору, не провів оплату за отриманий від позивача ЕАФ в кількості 6 825,04 декалітрів і станом на момент звернення з позовом у відповідача числиться, за підрахунком позивача, заборгованість в розмірі 150 150,88 грн. в т.ч. ПДВ -25 025,14 грн.
Позивач двічі 16.02.2009 року та 17.02.2009 року доставляв відповідачу ЕАФ в кількості 3 978,50 дал. Відповідно до п.5.1 договору, у випадку транспортування продавцем ЕАФ власним автотранспортом, покупець зобов”язується оплатити кожного разу продавцю транспортні витрати з розрахунку 2 000,00 грн. з ПДВ по маршруту смт.Лопатин-с.Угерсько і в зворотньому напрямку. Оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури, який виставляє продавець до сплати покупцю не пізніше 5-ти банківських днів з моменту доставки кожної партії ЕАФ на територію покупця.
Факт перевезення двох автомобільних партій підтверджується товаро-транспортними накладними №169135 від 16.02.2009 року та №169137 від 17.02.2009 року.
Таким чином, за підрахунком позивача, у відповідача числиться заборгованість в розмірі 4 000,00 грн. за перевезення ЕАФ на територію ДП “Угерський спиртовий завод”.
За твердженням позивача, відповідач на момент звернення з позовом не погасив заборгованість перед ДП “Лопатинський спиртовий завод”.
Крім того, відповідно до п.7.3. договору, відповідач зобов”язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченої або несвоєчасно оплаченої партії ЕАФ, тобто 30 030,17 грн.
15.02.2010 року за вх.№2945 позивач подав клопотання, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 183 647,78 грн. та судові витрати.
Предметом стягнення у справі №25/272 є борг відповідача перед позивачем за неоплату товару (головної фракції спирту етилового), оплату транспортних послуг, який виник на підставі договору №18-03 ЕАФ та крім цього штраф, згідно п.7.3 цього ж договору за невиконання відповідачем умов п.4.2 договору №18-03 ЕАФ.
Враховуючи те, що п.4.2 у договорі №18-03 ЕАФ від 08.12.2008 року відсутній, позивач змінив підставу нарахування відповідачу штрафу, та крім цього просить суд стягнути з відповідача пеню, індекс інфляції та 3% річних, тобто, всього -183 647,78 грн.
У зв”язку з чим, позивач повинен сплатити держмито в розмірі 1 836,47 грн.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, за підрахунком останнього, становить 184 181,05 грн.
22.02.2010 року за вх.№3478 позивач подав до канцелярії суду клопотання, згідно якого просить суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 62 623,88 грн.
22.02.2010 року за вх.№3477 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за ЕАФ в розмірі 87 527,00 грн., заборгованість за транспортування ЕАФ в розмірі 4 000,00 грн., 7% штрафу в сумі 6 406,87 грн., пені -7 963,20 грн., 3% річних -654,51 грн., інфляційних нарахувань -2 489,64 грн., тобто загальна сума, що підлягає стягненню, становить 109 054,52 грн.
У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.
При прийняті рішення суд керувався наступним:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.
Згідно поданих суду доказів, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за ЕАФ становить: основний борг в розмірі 91 527,00 грн., 7% штрафу в сумі 6 406,89 грн., пені -7 962,85 грн., 3% річних -654,48 грн., інфляційних нарахувань -2 489,53 грн., тобто загальна сума, що підлягає стягненню, становить 109 040,75 грн.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням уточнення позову, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства “Лопатинський спиртовий завод” (смт.Лопатин Радехівського району) до Державного підприємства “Угерський спиртовий завод” (с.Угерсько) в частині стягнення заборгованості в сумі 109 040,75 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 62 623,88 грн., згідно клопотання позивача, слід залишити без розгляду. В решті позовних вимог - відмовити.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №1403 від 09.12.2009 року на суму 1 841,81 грн. про сплату державного мита та №1404 від 09.12.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути із Державного підприємства “Угерський спиртовий завод” (82424, Львівська область, Струтинський район, с.Угерсько; р/р 26007060258049 в ЗГРУ “Приватбанк” м.Стрий, МФО 325321, ЗКПО 00374733) на користь Державного підприємства “Лопатинський спиртовий завод” (80261, Львівська область, Радехівський район, смт.Лопатин, вул.Заводська,11;р/р 2600915548 в ВАТ “Райффайзен Банк аваль” м.Радехів) - 109 040 (сто дев”ять тисяч сорок) грн. 75 коп. -боргу, 1 090 (одну тисячу дев”яносто) грн. 40 коп. -сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути із Державного підприємства “Лопатинський спиртовий завод” (80261, Львівська область, Радехівський район, смт.Лопатин, вул.Заводська,11;р/р 2600915548 в ВАТ “Райффайзен Банк аваль” м.Радехів) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) -294 (двісті дев”яносто чотири) грн. 97 коп. - державного мита
4. Позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 62 623,88 грн. - залишити без розгляду.
5. В решті частини позовних вимог -відмовити.
6. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя