79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.03.08 Справа № 31/176 А
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи:
за позовом:Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», м. Київ
до відповідача:Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області, м. Старий Самбір Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: КП «Виробниче міське управління житлово-комунального господарства м. Хирів», м. Хирів Львівської області
про:скасування рішення № 199 від 20.07.07 р. про застосування фінансових санкцій
Суддя Артимович В.М.
При секретарі Митник М.Б.
Представники:
від позивача: Праскович М.І. -представник;
від відповідача: Адамчук О.Я. -представник;
від третьої особи: не з'явився.
Сторонам роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», м. Київ, надалі -позивач, до Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області, м. Старий Самбір Львівської області, надалі -відповідач, про скасування рішення відповідача за № 199 від 20.07.07 р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідальність за дотримання строків і розмірів страхових внесків до Пенсійного фонду несе страхувальник, а не банк, який обслуговує клієнта. Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, зокрема п. 1.19 та п. 3.9.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.10.2007 р. відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 30.10.2007 р.
29.10.2007 р. відповідач подав через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2007 р. документи, зокрема, заперечення на позовну заяву, копію акта перевірки № 23 від 10.05.2007 р., копію розрахунку штрафної санкції та копію довідки про включення до ЄДР. У поданому запереченні відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити з тих підстав, що ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків за порушення вимог, передбачених ч. 12. ст. 20 вказаного Закону, штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.
В судове засідання 30.10.07 року сторони з'явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог.
Позивач на виконання вимог ухвали суду подав рух коштів по п/р 260009313044002 КП «Виробниче міське управління житлово-комунального господарства м. Хирів»за період із 01.09.06 року по 01.04.07 року, Положення про філію ЛРУ ВАТ КБ „Надра”, копію рішення про повернення скарги без розгляду від 21.09.07 р., копію рішення № 72 про повернення скарги без розгляду від 17.08.07 р., виписку з довідки про включення позивача до ЄДР, лист № 25-111/1276-7605 від 29.07.04 р. та № 25-111/695-3601 від 05.04.07 р.
Ухвалою господарського суду від 30.10.2007 р. закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 13.11.2007 р. Також ухвалою від 30.10.2007 р. судом залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача КП «Виробниче міське управління житлово-комунального господарства м. Хирів», м. Хирів Львівської області, надалі -третя особа.
У поданому суду доповненні № 04-6028 від 08.11.2007 р. до позовної заяви позивач зазначає, що ні Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, ні Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України не передбачають обов'язку банку здійснювати перевірку правильності перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків, а лише передбачають обов'язок перевіряти наявність відповідних платіжних доручень за звітний період, а тому позивач просить суд його позовні вимоги задовольнити.
29.11.2007 р. до суду поступило доповнення позивача до заперечення на позовну заяву, в якому відповідач заперечує позовні вимоги з тих підстав, що спірні правовідносини регулюються виключно спеціальним законом, яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представниками позивача і відповідача 29.11.2007 р. подано узгоджене клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення аналогічного спору у Львівському апеляційному адміністративному суді у справі № 2/1930-2/206А. Ухвалою господарського суду від 29.11.2007 р. провадження у справі зупинено.
07.02.2008 р. до господарського суду поступило клопотання відповідача за № 440/06-23 від 06.02.2008 р. про поновлення провадження у даній справі, оскільки 18.12.07 року Львівським апеляційним адміністративним судом винесено постанову у справі № 2/1930-2/206А. Розглянувши клопотання відповідача, судом 08.02.2008 р. поновлено провадження у справі.
Позивачем 21.02.2008 р. подано пояснення від 19.02.2008 р. за № 04-0952 у справі, в якому він вважає, що застосування відповідачем штрафних санкцій згідно рішення № 199 від 20.07.07 р. суперечить принципу неможливості подвійної відповідальності за одне правопорушення.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Також в судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви.
В судове засідання 06.03.2008 р. сторони з'явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, доповненні до позовної заяви та поясненнях. Представник відповідача позов заперечив, навівши доводи, аналогічні викладеним у запереченні та доповненні до заперечення.
В судовому засіданні 06.03.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови виготовлений, оформлений і підписаний 10.03.2008 р.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Відповідачем в період із 07.05.2007 р. по 10.05.2007 р. проведена позапланова перевірка третьої особи щодо правильності обчислення, повноти нарахування зобов'язань зі сплати збору та сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.09.2006 р. по 01.04.2007 р. За результатами перевірки відповідачем 10.05.2007 р. складено акт № 23 перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язань зі збору та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування третьої особи, в якому встановлено порушення третьою особою та позивачем порядку сплати страхових внесків, а саме: при одержанні третьою особою із 01.09.2006 р. по 05.03.2007 р. через установу банку позивача коштів на виплату заробітної плати в сумі 43190,00 грн. підлягало сплаті страхових внесків в сумі 14725,25 грн. (за ставкою 31,8 % у 2006 р. та 33,2 % у 2007 р.), а фактично третьою особою було подано до банку розрахункових документів про сплату страхових внесків в сумі лише 5200,00 грн., тобто не доплачено страхових внесків в сумі 9525,25 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки позивача, оформлених актом № 23, відповідачем прийнято рішення № 199 від 20.07.2007 р. про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 9525,25 грн. згідно ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як передбачено п. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески нараховуються до солідарної пенсійної системи на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (ч. 6 ст. 20 вказаного Закону).
Згідно з нормою ст. 20 Закону перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
У відповідності до ч. 12 ст. 20 вказаного вище Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. При цьому установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Аналогічна норма міститься і в п. 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. за № 22, згідно якого банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше.
Матеріалами справи підтверджується, що третьою особою в період із 01.09.2006 р. по 05.03.2007р. не було здійснено в повному обсязі одночасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при отриманні коштів на виплату заробітної плати. Отже, позивачем не виконувались вимоги чинного законодавства щодо перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати третій особі.
Судом не беруться до уваги доводи позивача про те, що при видачі банком коштів на виплату заробітної плати третьою особою пред'являлись платіжні документи про сплату страхових внесків, а позивач, як банк, не зобов'язаний перевіряти повноту сплати страхових внесків, так як обов'язок своєчасної та повної сплати страхових внесків законодавством покладено на страхувальників, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів даної справи, третьою особою страхові внески сплачені лише в сумі 5200,00 грн., тобто не сплачено страхових внесків в сумі 9525,25 грн.
Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб встановлена нормою ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою, зокрема, зазначено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.
У відповідності до норм чинного законодавства, що закріплені у ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному фонду суму несплачених страхових внесків.
Таким чином, законодавець встановив специфічний ступінь захисту щодо надходження коштів до Пенсійного фонду, визначивши, з одного боку обов'язок страхувальника перерахувати суми внесків незалежно від фінансового стану, з іншого боку встановивши обов'язок банку щодо перевірки такого перерахування перед видачею коштів на виплату заробітної плати.
Доводи позивача, наведені у поясненні, про порушення відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення принципу неможливості подвійної відповідальності за одне правопорушення спростовуються нормою ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає право зворотної вимоги банку до страхувальника.
У відповідності до ст. 94 КАС України судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 7, 11, 69-71, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В адміністративному позові Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», м. Київ, відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Постанова набирає законної сили у строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Постанова може бути оскаржена у строк та в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя