79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.02.10 Справа№ 25/07
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма “Едельвейс” (м.Рава-Руська Жовківського району)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет Універсал ЛТД” (м.Львів)
про :стягнення заборгованості в сумі 4 669,58 грн.
Суддя :В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:Котловець Н.В.-представник, довіреність від 14.01.2010 року
від відповідача :Цебак І.С.-представник, довіреність від 320.01.2010 року
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма “Едельвейс” (м.Рава-Руська Жовківського району) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет Універсал ЛТД” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 4 669,58 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.01.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.01.2010 року. Ухвалою від 20.01.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 25.01.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08.02.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 08.02.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2010 року, за клопотанням сторін.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.01.2010 року, про оголошення перерви від 20.01.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
В судовому засіданні 20.01.2010 року позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.02.2010 року позивач подав заяву, згідно якої просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 4 669,58 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні 12.02.2010 року позивач подав заяву щодо нормативно та документально підтвердженого розрахунку суми заборгованості.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених в позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.01.2010 року, про оголошення перерви від 20.01.2010 року не виконав повністю, відзив на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.
В судовому засіданні 25.01.2010 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою укладення мирової угоди. Позивач проти заявленого клопотання не заперечив.
В судовому засіданні 20.01.2010 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В судовому засіданні 20.01.2010 року відповідач подав клопотання, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні 08.02.2010 року відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні 12.02.2010 року відповідач подав клопотання про відсутність зауважень щодо розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, поданих позивачем. Останній із заявою ознайомлений.
Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.02.2010 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Згідно договору №ЕДС-2 від 01.07.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Маркет Універсал ЛТД” (надалі -відповідач) зобов»язалося провести повну оплату за продану йому ПТМ МП Фірмою «Едельвейс»(надалі -позивач) медпродукцію не пізніше терміну, вказаного в супровідних документах на кожну партію товару окремо.
Відповідач отримав медпродукцію, за твердженням позивача, на загальну суму 107 477,40 грн.
Згідно п.3.6 договору, покупець гарантує своєчасну оплату не пізніше терміну, вказаного в супровідних документах (накладних). Проте, відповідачем було протерміновано оплату за отриманий товар, згідно накладних.
Позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних від протермінованих накладних за отриманий товар в розмірі 4 669,58 грн.
Подання позивачем позовної заяви через 13 місяців після того, як було порушено його право та стягнено з нього в іншому господарському провадженні суму боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, на думку відповідача, є зловживання правом, всупереч засадам, передбачених ст.3 ЦК України. Відповідач стверджує, що позивач зловживає правом, передбаченим ч.2 ст.625 ЦК України.
В судовому засіданні 12.02.2010 року відповідач подав клопотання про відсутність зауважень щодо розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, поданих позивачем. Останній із заявою ознайомлений.
Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості, заборгованість перед позивачем визнав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.
Отже, згідно ст.233 Г України, суд вправі зменшувати лише штрафні санкції.
Інфляційні нарахування та 3% річних не тотожні з неустойкою, оскільки, це не міра відповідальності, а плата за користування коштами.
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, нормами ГК України та ЦК України не передбачено обмеження застосування інфляційних нарахувань та 3% річних.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в обгрунтування твердження щодо наявності в діях позивача наміру завдати шкоди відповідачу, чи будь-якого іншого зловживання позивачем своїми правами.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, позовні вимоги позивача визнав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма “Едельвейс” (м.Рава-Руська Жовківського району) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет Універсал ЛТД” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 4 669,58 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №15965 від 30.12.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №15966 від 30.12.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД»(79000, м.Львів, вул..Сяйво,127, п/р 26000238014001 в ЗХ.ГРУ кб ПриватБанк, МФО 325321, код ЄДРПОУ 13838294) на користь Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (80316, Львівська обл., Жовківський р-н, м.Рава-Руська, вул.Калнишевського,5, р/р 26002011857 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк2, МФО 325365, код ЄДРПОУ 13808034, адреса для кореспонденції 79040, м.Львів, вул..Городоцька,214) -4 669 (чотири тисячі шістсот шістдесят дев»ять) грн. 58 коп. -боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя