79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.03.10 Справа№ 32/27
Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Львів.
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Доната”, м.Львів.
Про стягнення 27 589,66 грн., з яких 26 792,49 грн. основного боргу та 797,17 грн. пені.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_3 -представник (довіреність №3031 від 08.04.2008р.).
Від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Доната”, м.Львів про стягнення 27 589,66 грн., з яких 26 792,49 грн. основного боргу та 797,17 грн. пені.
Ухвалою суду від 09.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 02.03.2010р. Рішення прийнято 02.03.2010р.
Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, а також докази сплати відповідачем боргу в сумі 1000,00 грн. (банківська виписка від 15.02.2010р.), позовні вимоги в частині стягнення 25 792,49 грн. основного боргу та 797,17 грн. пені підтримав.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні подав клопотання вих. №4 від 01.03.2010р., в якому просить суд накласти арешт на розрахунковий рахунок ТзОВ „Доната” для забезпечення сплати суми боргу по справі №32/27.
Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.02.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5167452 від 17.02.2010р. -вручено 18.02.2010р.
Станом на 02.03.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
13.10.2009р. між фізичною особою ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Доната” (покупець), в особі директора Партики І.В. укладено договір № 1 (далі по тексту -договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався на протязі дії цього договору передати покупцю товари
медичного призначення окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору (надалі -товар), а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.
Згідно п.1.2. договору ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару.
Відповідно до п.3.1. договору продавець зобов'язувався: забезпечити постачання товару по місцю реєстрації установи, в асортименті та на суму, які узгоджуються додатково та вказуються в накладних; поставлений товар забезпечити документами, що гарантують якість товару згідно вимог діючого законодавства, доставка товару здійснюється за рахунок продавця.
Згідно п.3.2. договору покупець зобов'язувався: провести повний розрахунок за отриману по накладній партію після приймання зазначеної партії на складі, з відтермінуванням платежу на строк 30 календарних днів з моменту відвантаження.
За умовами п.5.2. договору, у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення.
Згідно п.7.1. договору накладні, за якими передається товар за цим договором, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до договору, підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною цього договору.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (вироби медичного призначення) згідно видаткових накладних за період з 13.10.2009р. по 11.11.2009р. на загальну суму 26 792,49 грн.
Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.3.2 договору, не провів, отже порушив свої зобов'язання згідно договору.
Позивачем надано суду підписаний з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг останнього станом на 21.12.2009р. складає 26 792,49 грн.
Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 04.02.2010р. (дата подання позовної заяви) становив 26 792,49 грн.
15.02.2010р. відповідачем було частково сплачено борг в сумі 1 000,00 грн., в підтвердження чого представник позивача надав банківську виписку від 15.02.2010р.
Отже основний борг відповідача становить 25 792,49 грн.
Позивач керуючись умовами п.5.2. договору, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу, яка згідно поданого ним розрахунку становить 797,17 грн.
Відтак, загальна сума заборгованості становить 26 589,66 грн., з яких 25 792,49 грн. сума основного боргу та 797,17 грн. пені.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується накладними на реалізацію товарів (виробів медичного призначення) за період з 13.10.2009р. по 11.11.2009р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи) на загальну суму 26 792,49 грн.
Відповідач отримав товар (вироби медичного призначення), через свого представника -ОСОБА_5 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 03.12.1996р., виданий Шевченківським РВ УМВС у Львівській області) згідно доручень: №3 від 13.10.2009р., №5 від 28.10.2009р., №6 від 10.11.2009р.
Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 21.12.2009р. основний борг відповідача становив 26 792,49 грн.
Факт часткової сплати боргу підтверджується випискою банку від 15.02.2010р. на суму 1 000,00 грн.
Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 1 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.
З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку боргу за поставлений товар в розмірі 25 792,49 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованої позивачем пені, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктами 5.2. договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення.
При нарахуванні пені позивачем дотримано вимоги вищевказаних норм, відтак з відповідача підлягає стягненню 797,17 грн. пені.
Щодо наданого представником позивача в судовому засіданні клопотання вих. №4 від 01.03.2010р., в якому він просить суд накласти арешт на розрахунковий рахунок ТзОВ „Доната” для забезпечення сплати суми боргу по справі №32/27, суд зазначає наступне:
Статтею 66 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України визначено перелік заходів до забезпечення позову, одним з яких є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
При цьому, сторона яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з врахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивач у клопотанні про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, а також не долучив доказів, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову, крім того слід зазначити, що позивач просить накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача, тобто вжити такий захід до забезпечення позову, який не передбачений статтею 67 ГПК України.
Відтак суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на розрахунковий рахунок ТзОВ „Доната”.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 25 792,49 грн. основного боргу та 797,17 грн. пені.
Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 14 від 04.02.2010р. - 275,90 грн. держмита і № 15 від 04.02.2010р. -236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача повністю, з врахуванням того, що часткова проплата боргу була здійснена відповідачем після порушення провадження у справі.
Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627,629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 2300-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Доната” (79038, м.Львів, вул.Пасічна, 43; р/р 26000100000083 в ЛФ АКБ „Індустріалбанк” м.Львів; МФО 385424; ЄДРПОУ 22402555) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (79060, АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2 в ДЛФ ВАТ „КредоБанк”; МФО 385372; ідентифікаційний №НОМЕР_3) основний борг в сумі 25 792,49 грн., пеню в сумі 797,17 грн., держмито в сумі 275,90 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 1 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя