79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.03.10 Справа№ 24/28
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „львівська автобаза №1”, м.Львів
До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів
Про стягнення 5 768,57грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача - Нікулін О.В. -адвокат (свідоцтво №НОМЕР_2 від 26.03.2008року)
Від відповідача -не з'явився
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 5768,57грн., в т.ч.: 4 442,00грн. основного боргу; 179,63грн. пені, 26,29грн. 3% річних, 120,65грн. втрат від інфляції та 1000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.07.2008 року сторонами укладено договір №44 на продаж нафтопродуктів, відповідно до умов якого позивач зобов'язується проводити заправку автотранспортних засобів відповідача нафтопродуктами, а останній зобов'язується оплатити вартість отриманих нафтопродуктів. Згідно із п.4.1 та п.4.2 договору нафтопродукти відпускаються в межах проведених авансових платежів, однак, за наявності домовленості позивач вправі відпустити відповідачеві товар в кредит, але на суму, що не перевищує 5000,00грн.
Як зазначено у позовній заяві за період з жовтня по грудень 2008 року позивач відпустив відповідачеві нафтопродукти на загальну суму 7592,00грн, за які останній розрахувався частково. Станом на 10.02.2010року заборгованість відповідача становить 4442,00грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.
Ні підставі п.6.2 договору позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 179,63грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.12.2009року по 10.02.2010року.
Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 120,65грн. та 3% річних в сумі 26,29грн.
Представник позивача в судове засідання з'явився, подав клопотання за №01/16 від 16.03.2010року, в якому повідомляє про сплату відповідачем суми основного боргу та просить припинити провадження у справі в цій частині. На підтвердження сплати відповідачем основного боргу суду подано виписку з рахунку за 16.03.2010року. В частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних позовні вимоги підтримує.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, відзиву на позов чи будь-яких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 01.03.2010року поштового відправлення за №5090263.
Розглянувши спір в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.
02.07.2008 року сторонами укладено договір №44 на продаж нафтопродуктів, відповідно до умов якого, позивач зобов'язується проводити заправку автотранспортних засобів відповідача нафтопродуктами, а саме дизпаливом, а останній зобов'язується приймати нафтопродукти та оплачувати їх вартість.
На виконання умов договору за період з жовтня по грудень 2008 року позивач надав відповідачеві нафтопродукти на загальну суму 7592,00грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними, а саме:
- №ЛА-02129 від 31.10.2008 року на суму 3150,00грн.;
- №ЛА-02368 від 28.12.2008 року на суму 2912,00грн.;
- №ЛА-02632 від 31.12.2008 року на суму 1530,00грн.
Зазначені накладні підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
Крім того, на підтвердження факту надання відповідачеві нафтопродуктів, суду подані відомості за жовтень - грудень 2008року на заправку автотранспорту через АЗС позивача, які також скріплені підписом та печаткою відповідача.
02.12.2008року відповідачем проведено оплату отриманих нафтопродуктів в сумі 3150,00грн., що підтверджується поданою суду випискою банку з рахунка клієнта.
Відтак, неоплаченими залишились нафтопродукти (товар) на суму 4 442,00грн. (7592,00 -3150,00).
Згідно із п.4.1 та 4.3 договору відпуск нафтопродуктів проводиться після проведення авансового платежу за кожну окрему партію. В окремих випадках, за погодженням між сторонами допускається відпуск товару в кредит, але не більше ні ж на 5 тисяч гривень.
Отже, умовами договору сторони погодили оплату товару шляхом сплати авансових платежів, а у випадку відпуску товару у кредит, остаточний термін (кінцевий) проведення розрахунків сторонами не встановлено.
23.11.2009 року позивачем надіслано відповідачеві претензію за №0802 від 19.11.2009року з вимогою оплатити нафтопродукти в сумі 4442,00грн. Претензія та докази її надсилання додані до матеріалів справи.
Вказана вимога про сплату боргу залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Відтак, заборгованість відповідача становила 4442,00грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду (позов подано 15.02.2010року).
16.03.2010року відповідач сплатив позивачу основний борг в сумі 4442,00грн., підтвердженням чого є подана суду виписка з рахунка за 16.03.2010року.
Таким чином, станом на день розгляд справи, сума основного боргу відповідачем погашена, а відтак, предмет спору відсутній.
Крім того, на підставі п.6.2 договору позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 179,63грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.12.2009року по 10.02.2010року
На підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 120,65грн. та 3% річних в сумі 26,29грн., які також нараховані за період з 01.12.2009року по 10.02.2010року. Розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних доданий до матеріалів справи.
Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на послуги адвоката в сумі 1000,00грн. На підтвердження понесених витрат суду подано договір від 05.02.2010року за №05 про надання юридичних послуг укладений між позивачем та ПП „Юридина фірма „Паритет плюс”, згідно з п.2.2 якого, інтереси позивача в господарському суду Львівської області представляє адвокат Нікулін О.В. Окрім договору, суду подано свідоцтво від 26.03.2008року №НОМЕР_2 про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Нікуліну О.В, а також платіжне доручення за №2561 від 05.02.2010року про сплату позивачем юридичних послуг в сумі 1000,00грн.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).
Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання ( ст.610 ЦК України).
У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.
Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.
Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за отримані ним нафтопродукти становила 4 442,00грн., однак, станом на день розгляду справи сплачена.
На підставі викладеного суд вважає, що в частині стягнення 4442,00грн. основного боргу провадження у справі належить припинити на підставі п.1/1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
В частині стягнення 172,14грн. пені, 115,62грн. втрат від інфляції та 25,19грн. 3% річних позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Щодо стягнення решти суми пені, втрат від інфляції та 3% річних позовні вимоги до задоволення не підлягають з огляду на наступне.
Оскільки строк виконання зобов'язання, по оплаті товару відпущеного в кредит, сторонами встановлено не було, то з огляду на ст.530 ЦК України, позивач мав право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник (відповідач) повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Оскільки претензія №0802 від 19.11.209року надіслана відповідачеві 23.11.2009року, то з урахуванням поштопробігу прострочення мало місце з 04.12.2009року, а не з 01.12.2009 року, як зазначає позивач у розрахунку.
За таких обставин суд вважає, що нарахування пені, втрат від інфляції та 3% річних за період з 01.12.09р. по 03.12.09р., є безпідставним.
Відтак, в частині стягнення 7,49грн. пені, 5,03грн. втрат від інфляції та 1,10грн. 3% річних належить відмовити.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати (держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача пропорційно до суми заявлених позовних вимог, яка існувала станом на день подання позову.
Враховуючи конкретні обставини даної справи, що при поданні позову позивачем були завищені пені, втрати від інфляції та 3% річних, часткове задоволення позову, кількість судових засідань (1 засідання) та з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката, належить покласти на відповідача в сумі 500,00грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, п.1/1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 116-118 ГПК України, суд
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівська автобаза №1”, ідентифікаційний код 01268489, адреса: 79035, м.Львів, вул.Пасічна,127, - 172,14грн. пені, 115,62грн. втрат від інфляції, 25,19грн. 3% річних, 101,69грн. державного мита, 235,29грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500,00грн. витрат на послуги адвоката.
Наказ видати.
2. В частині стягнення 4442,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя