79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.03.10 Справа№ 27/134
Суддя Судова -Хомюк Н.М.
розглянула матеріали справи
за позовом: Виробничо -наукового об”єднання птахівничої промисловості „УКРПТАХОПРОМ”, м. Київ
до відповідача: ВАТ „Жовківський Племптахорепродуктор”, с. Мервичі Жовківського району Львівської області
третя особа: Публічне акціонерне товариство „Державний експортно -імпортний банк України” (АТ „Укрексімбанк”), м. Київ
про дострокове розірвання договору, стягнення 131 906,39 грн.
та за зустрічним позовом: ВАТ „Жовківський Племптахорепродуктор”, с. Мервичі Жовківського району Львівської області
до відповідача: Виробничо -наукового об”єднання птахівничої промисловості „УКРПТАХОПРОМ”, м. Київ
про визнання договору №63-8-159 від 02.10.1995 р. недійсним.
В судове засідання з'явились:
від позивача: Мазан О.О. - представник
від відповідача: Жак Н.Т. - представник
від третьої особи: Горбачова О.В. -представник
Позовні вимоги заявлені Виробничо-науковим об”єднанням птахівничої промисловості „УКРПТАХОПРОМ” м.Київ до Відкритого акціонерного товариства „Жовківський Племптахорепродуктор”, Львівська обл., Жовківський район с. Мервичі, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ „Укрексімбанк”,м.Київ про дострокове розірвання договору №63-8-159 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995рік та стягнення з відповідача 131 906,39 грн. заборгованості за вказаною угодою.
В подальшому сторона позивача подала додаткове обґрунтування позовних вимог за № Б-4 від 08.09.2009р., яке долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача позовні вимоги заперечує у відзиві від 10.09.2009р.. В подальшому звернувся з заявою про призначення судово-бухгалтерської експертизи, яка судом відхилена за безпідставністю.
До матеріалів справи долучено пояснення по предмету спору від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у якому зазначається про підтримання позовних вимог в повному обсязі. У зв”язку з проведенням державної реєстрації змін до статуту нове найменування третьої особи -публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України”. В подальшому представник третьої особи подав пояснення від 24.11.2009р. у якому підтверджується, що станом на 17.11.2009р. за даними бухгалтерського обліку АТ „Укрексімбанк” заборгованість Виробничо-наукового об”єднання птахівничої промисловості „УКРПТАХОПРОМ” м.Київ перед державним бюджетом становить 20 076 424,56 дол.США.
В ході судового розгляду сторона відповідача подала зустрічну позовну заяву порядку 60 ГПК України про визнання договору №63-8-159 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995рік недійсним, яка прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Сторона відповідача за зустрічним позовом долучила до матеріалів справи відзив від 23.11.2009р. у якому вказує на відсутність підстав щодо визнання спірної угоди недійсною.
Термін розгляду судового спору було продовжено за згодою сторін в порядку ст.69 ГПК України.
В судовому засіданні 23.02.2010р. оголошувалась перерва до 05.03.2010р. по закінченні якої судом було оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення. Суд відхилив клопотання представника ВАТ „Жовківський Племптахорепродуктор” щодо відкладення розгляду спору.
В ході судового розгляду встановлено наступне :
Виробничо-наукове об”єднання птахівничої промисловості „УКРПТАХОПРОМ” є правонаступником управління птахівничої промисловості Української РСР, створеного Постановою Ради Міністрів УРСР №1103 від 21.10.1964р..
29.12.2008р. згідно з постановою господарського суду міста Києва по справі №15/800-6 позивача визнано банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Горбача С.Ф..
Між позивачем та ВАТ „ЖОВКІВСЬКИЙ ПЛЕМПТАХОРЕПРОДУКТОР” виникли правовідносини, що склались за договором №63-8-159 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту Укрексімбанку згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік.
Між Міністерством сільського господарства і продовольства України від імені Уряду України та Товарно - кредитною корпорацією США укладено Міжурядову угоду щодо надання кредиту для фінансування контрактів на закупівлю та транспортування соєвого шроту в Україну на суму 25,0 млн. дол. США в рамках кредитної програми ПЛ-480-95.
Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 04.08.95 № 217 та окремим дорученням Прем”єр - міністра України від 18.08.95 року № 4211/96 ВНО „Укрптахопром” визначено позичальником кредиту на суму 25,0 млн. дол. США. Між Міністерством фінансів України, УКРЕКСІМБАНКОМ та ВНО „Укрптахопром” укладено кредитну угоду від 07.10.96 року № 07/04-113 .
Відповідно з положеннями п. 5.3 договору, останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов”язань за договором.
Згідно з умовами договору позивач виконав перед відповідачем взяті на себе зобов”язання по договору щодо поставки шроту, що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу:
- від 29.11.1995р. №34102321 масою „нетто” 50550 кг;
- від 10.12.1995р. №34103273 масою „нетто” 51350 кг;
всього маса поставленого відповідачу шроту становить 101900 кг (101,90 тон).
Згідно з п.3.1 договору відповідач зобов”язався у строк до 15.10.1995р.здійснити попередню оплату та перерахувати позивачу кошти у сумі 20,00 дол.США за кожну тону соєвого шроту, що підлягає поставці ( 100тон згідно п.2.1 договору), тобто 2000,00 дол.США , а також, власним коштом оплатити витрати позивача по розвантаженню соєвого шроту в порту, по оплаті митних, інспекційних, експедиційних, банківських, портових витрат, витрат завантаження та розвантаження , доставку шроту відповідачу залізничними вагонами.
Відповідно до договору № 63-8-159 від 02 жовтня 1995 року між ВНО ПП „Укрптахопром” та ВАТ „ЖОВКІВСЬКИЙ ПЛЕМПТАХОРЕПРОДУКТОР”, відповідачу було поставлено 100 тонн соєвого шроту на загальну суму 25 000,00 дол. США. За умовами вказаного договору (п. 3.2.) підприємство зобов”язалось повернути вартість одержаного шроту з відсотками на протязі 15 років, згідно з додатком до договору. Додатком № 1 до договору № 63-8-159 встановлений графік, а додатком № 3 - уточнений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому. Згідно зазначених документів боржник повинен за період з 2006 р. по 2008 р. включно сплатити 9790,52 дол. США, в тому числі: сума, що підлягала оплаті за 2006р.- 3376,04 грн., сума, що підлягала оплаті за 2007р.- 3263,51 грн., сума, що підлягала оплаті за 2008р.- 3150,97 грн.. Сума нарахованих щорічних платежів включає в себе розмір заборгованості по відсотках, розмір заборгованості за соєвий шрот та розмір заборгованості платежів Укрексімбанку.
Додатково сторона позивача за первісними позовними вимогами просить стягнути суму неоплаченого шроту, який планувався сплаті згідно уточненого графіку в 2009-2010рр.на загальну суму 5964,34 дол.США , що складає 45 448,27 грн. (5964,34 дол. США * 7,62) та розмір штрафних санкцій на суму боргу.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
У відповідності до статуту ВАТ „Жовківський племптахорепродуктор”(державна реєстрація змін до установчих документів проведена 18.09.2007р.) товариство засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду Державного майна України уЛьвівській області від 27.02.1996 року №342 шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство. Товариство є правонаступником державного підприємства „Жовківський племптахорадгосп-репродуктор”.
Відповідно до ст.245 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р.( чинного на момент спірних правовідносин) за договором поставки організація -поставщик зобов”язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов”язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов”язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. Договором поставки є також договір, що укладається між організаціями за їх розсудом, за яким поставщик зобов”язується передати покупцеві продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк який не збігається з моментом укладення договору.
Разом з тим, згідно ст.128 вказаного Кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому встановлено, що передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов”язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Відповідно до п.2.3. договору поставки №63-8-159, поставка здійснюється вагонами типу „Хопер” або іншими критими вагонами на станцію Куликів Львівської залізниці.
Згідно п.38 Статуту залізничних доріг СРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1964р. № 270, який діяв на момент поставки соєвого шроту, в посвідчення приймання вантажу для перевезення станція видає вантажовідправнику вантажну квитанцію.
Договір №63-8-159 укладено в порядку та на умовах, визначених Цивільним кодексом УРСР, що діяв на момент укладення цього договору, та з дотриманням приписів чинного на той час законодавства. Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві.
До того ж в п. 28 Положення Про поставку продукції виробничо - технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року № 888, зазначено, що днем виконання постачальником обов”язку по поставці продукції вважається дата здачі продукції органу транспорта чи зв”язку при відвантаженні іншогородньому отримувачу. Крім того листом № 34 від 04.09.1996 року відповідач повідомив, що господарство одержало соєвий шрот в кількості 101900 кг (додається).
Згідно з протоколом взаємних розрахунків, який є невід”ємною частиною договору та додатком 2, щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, сторони підсумували витрати по поставці 101,90 тон соєвого шроту та встановили розрахункову загальну вартість 1 тони соєвого шроту - 265,44 дол. США при фактичних витратах на весь обсяг поставки в сумі 27048,12 дол. США.
Разом з тим, відповідач взятих на себе зобов”язань за договором не виконав, кошти за поставлений позивачем шрот останньому не сплатив. Сторони договору встановили факт заборгованості відповідача перед позивачем, і підписали Протокол звірки взаєморозрахунків станом на 24.07.1998р., згідно з яким встановили на цю дату недоплату позивачеві платежів за Уточненим графіком (додаток 3) в сумі 242,77 дол. США.
Протокол звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем підписані керівниками підприємств та головними бухгалтерами, а їх підписи скріплені печаткою, предметом вказаних протоколів є не тільки суми і дати розрахунків, а також підстава здійснення розрахунків (договір поставки №63-8-159 від 02.10.1995р) та предмет поставки (соєвий шрот). На відміну від акту звірки бухгалтерів, який може носити узагальнюючий характер по різним взаємовідносинам між сторонами і не підписується керівниками підприємств і не скріплюється печаткою, протокол носить конкретний і відповідальний характер, який використовується як первісний документ для підтвердження факту зобов”язань.
Відповідно до п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р за №168/704, первісні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов”язань та фінансових результатів.
Сторона відповідача заперечує факт проведення поставки соєвих шротів, зазначаючи при цьому, що угода по якій виникла спірна заборгованість укладена в односторонньому порядку , оскільки не містить підписів та печатки від ВНО ПП „Укрптахопром”.Разом з тим представник відповідача долучив до матеріалів справи копію договору № 63-8-159 від 02 жовтня 1995 року, сторонами якої є ВНО ПП „Укрптахопром” та ВАТ „ЖОВКІВСЬКИЙ ПЛЕМПТАХОРЕПРОДУКТОР”. Вказана угода завірена підписами та печатками юридичних осіб, оригінал угоди оглянуто в судовому засіданні. Зміст угоди повністю відповідає змісту угоди, на яку посилається сторона позивача, що дає підстави стверджувати про наявність договірних відносин між сторонами спору та про факт укладення договору на поставку соєвих шротів. Представник позивача коментуючи факт наявності декількох угод, зазначає, що дана обставина не може заперечити факт існування та виконання договірних відносин між сторонами, а підставою її виникнення є надсилання старої та нової редакції договору на адресу відповідача. Оскільки підприємство позивач перебуває в стадії банкрутства, представник ліквідатора не може детально відтворити період укладення спірної угоди № 63-8-159 від 02 жовтня 1995 року між ВНО ПП „Укрптахопром” та ВАТ „ЖОВКІВСЬКИЙ ПЛЕМПТАХОРЕПРОДУКТОР”.
До матеріалів справи долучено копію рішення господарського суду м.Києва від 23.04.2004р. у справі №21 471 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва до Виробничо-наукового об”єднання птахівничої промисловості „УКРПТАХОПРОМ” м.Київ треті особи без самостійних вимог: Державне казначейство України, Управління державного казначейства України у м.Києві, Міністерство фінансів України та Відкрите акціонерне товариство „Експортно-імпортний банк України”. Під час розгляду цієї судової справи досліджувалось питання отримання кредиту ВНО „УКРПТАХОПРОМ” м.Київ та використання його за цільовим призначенням. Зокрема, вказаним рішенням встановлено, що ВАТ „Державний експортно-імпортний банк” на виконання рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України від 16.10.1995р. №2(57) п.6 „Про відкриття акредитів по кредиту США ПЛ-480 в сумі 25 млн.доларів США, що залучається НВО „УКРПТАХОПРОМ”, відкрило акредитиви на вказану суму. Кредит був повністю використаний за цільовим призначенням : у 1995році ВНО„УКРПТАХОПРОМ” отримало 101,4 тис.тон соєвого шроту для потреб сільського господарства. На підставі договорів ВНО „УКРПТАХОПРОМ” передав отриманий соєвий шрот в повному обсязі птахо- господарствам України.
Враховуючи наведене суд вважає, що у сторони відповідача, як правонаступника державного підприємства, що отримувало вказану продукцію, виникає обов”язок до повернення коштів у визначені договором періоди. За умовами вказаного договору (п. 3.2.) підприємство зобов”язалось повернути вартість одержаного шроту з процентами на протязі 15 років, згідно з додатком до договору. Додатком № 1 до договору № 63-8-159 встановлений графік, а додатком № 3 - уточнений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому. Згідно зазначених документів боржник повинен за період з 2006 р. по 2008 р. включно сплатити 9790,52 дол. США, що складає 74 603,76 грн. (9790,52 дол. США * 7,62). Відповідно до п. 3.1. договору перерахування здійснюється в національній валюті по курсу на момент оплати. Згідно статті 36 Закону України „Про Національний банк України” Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його, а значить перерахунок повинен здійснюватись по курсу НБУ. Станом на дату подання позову, курс НБУ становив 7,62 грн..
Згідно з частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов” язання, в якому хоча б одна сторона є суб”єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов”язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов”язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Сторона позивача просить стягнути розмір пені, що становить 4393,92 грн. та нарахована в порядку ст.4.2 договору, а також розмір штрафу в порядку ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, що становить 5222,29 грн..
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо зобов”язання виконане не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов”язки, в тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник, який прострочив грошове зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми/
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора повинен сплатити 3% річних з простроченої суми. Сума 3% від простроченої суми складає 2238,15 грн. і підлягає стягненню з відповідача. Що стосується стягнення з відповідача розміру пені та штрафу суд відмовляє у цій частині позовних вимог, оскільки підприємство позивач не належно контролювало порядок виконання спірного договору. Доказом цього є винесення рішення господарського суду Львівської області у справі № 3/27-13/78 від 05.04.2005р. за позовом ВНО „УКРПТАХОПРОМ”. Результатом судового розгляду є задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором за 2002 - 2004 роки на користь ТзОВ „ІФК Агроконсалт”, вказане судове рішення до виконання не пред”являлось.
Статтею 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, підприємницька діяльність банкрута завершується. Згідно зі статтею 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до повноважень ліквідатора з дня його призначення віднесено, зокрема, аналіз фінансового становища банкрута та пред”явлення до третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Враховуючи те, що позивач перебуває в стадії ліквідації у зв”язку з його банкрутством, правомірними та такими, що відповідають ст.ст. 651 та 652 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, є його вимоги щодо дострокового розірвання договору, як вказано в позовній заяві, оскільки у відповідності до ст.ст. 22 та 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня визнання боржника банкрутом, підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; а строк виконання зобов'язань банкрута вважається таким, що настав. Крім того, в п.4.1 договору зазначено, що позивач має право припинити дію цього договору в односторонньому порядку через 10 днів затримки відповідачем платежів і пені за затримку розрахунку за умовами договору. Таким чином, договір підлягає розірванню достроково, а виконання зобов”язань сторонами договору визнанню такими, що настали. Вказані обставини є підставою для стягнення розміру заборгованості за 2009-2010р., що складається з платежу за 2009р.у розмірі 3038,44 дол.США та платежу за 2010р. у розмірі 2925,90 дол.США на загальну суму 5964,34 дол.США, що еквівалентно 45 448,27 грн.( 5964,34*7,62).
21.10.2009 р. відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору №63-8-159 від 02.10.1995 р., оскільки останній вважає, що вказаний договір укладено особою, а саме директором, у якого були відсутні повноваження на укладення цього договору.
За договором поставки підприємство (організація) постачальник зобов”язується передати у певні строки або строк підприємству (організації) - покупцеві у власність або у оперативне управління певні товари, а покупець зобов”язується прийняти товари і оплатити його вартість за встановленою договором ціною.
Поставку соєвого шроту за договором позивач здійснив у порядку, визначеному статтею 382 Цивільного кодексу УРСР, та на виконання державної програми та наказів Міністерства сільського господарства та продовольства від 04.08.1995р. №217 та від 23.10.1995р. №286 „Про закупівлю і ефективне використання імпортного соєвого шроту”.
Строк виконання відповідачем розрахунку за поставку соєвого шроту обумовлений у додатку 1 до спірного договору, а після виконання відповідачем зобов”язання по поставці соєвого шроту, сторони уточнили ці строки, узгодили суми розрахунку та ціну товару, порядок розрахунку за поставлений відповідачем соєвий шрот.
Матеріали справи містять докази часткового (в 1996 - 1998р.р.) виконання позивачем розрахунку за спірним договором, що підтверджено протоколом звірки взаємних розрахунків та листом відповідача про отримання товару від 04.09.1996р. № 34 (копія є в матеріалах справи). Тобто, позивач та відповідач уклали договір у належній формі, визначили його умови та здійснили його виконання: позивач здійснив поставку соєвого шроту в повному обсязі визначеному оговором, а відповідач розпочав здійснювати платежі за поставлений соєвий шрот згідно з чинними умовами договору та згідно з графіком платежів.
Відповідач з 1995 року не направив позивачу жодної претензії щодо поставленого позивачу соєвого шроту, не висловлював будь-яких заперечень щодо предмету спірного договору та/або його недійсності.
Посилання відповідача на те, що договір укладено особою, а саме директором, у якого були відсутні повноваження на укладення вказаного договору не заслуговує на увагу, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов”язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Оскільки договір виконувався (відповідач прийняв товар та частково здійснив оплату вартості товару), що свідчить про схвалення договору, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Суд зазначає, що зобов”язальні правовідносини виникають не лише з підстав, прямо передбачених законом, а й з підстав, що не суперечать йому, а породжують цивільні права й обов”язки згідно із загальними підставами виникнення цивільних прав та обов”язків (ст.11, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови, що визначаються на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, що є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України (ст.153 ЦК УРСР) договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними є умови, що формують договір у цілому та його окремі види. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Законом визначаються істотні умови договорів оренди державного і комунального майна, концесійних договорів, договорів про розподіл продукції, зовнішньоекономічних контрактів тощо. Істотними є також умови, які хоча прямо і не вказані в законі, але є необхідними для договорів даного виду, наприклад ціна в оплатних договорах, строк у договорах найму тощо.Ціна у договорах встановлюється за домовленістю сторін. Будь-яких порушень приписів закону з цього приводу спірний договір не містить. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), що встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.
Умовами укладеного між ВНО ПП „УКРПТАХОПРОМ” та ВАТ „ЖОВКІВСЬКИЙ ПЛЕМПТАХОРЕПРОДУКТОР” договору поставки передбачено проведення розрахунків у національній валюті України за ціною, встановленою в іноземній валюті і перерахованою за офіційним курсом Національного Банку України на день зарахування коштів на рахунок постачальника.
Статтею 3 Закону України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов”язань.
Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України”, гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним засобом платежу на території України. Названі законодавчі акти, хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіж на території України, однак не містять заборони на вираження грошового зобов”язання в іноземній валюті, (п. 2 ст. 254 Цивільного Кодексу України: сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті).
Укладення, зміни та виконання спірного договору здійснювалось сторонами в рамках державної програми та під контролем Кабінету Міністрів України та Державного казначейства, а тому, будь-яких інших строків, ніж передбачені Державною програмою спірний договір містити не міг, оскільки в самій преамбулі договору зазначено, що договір на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480 на 1995 рік.
Згідно із ст. ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.
Згідно ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Однак, наявність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного договору недійсним не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 203,215,626 ЦК України, ст. ст. 43, 49, 82-85,116 ГПК України, суд -
1.Первісні позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути з ВАТ „Жовківський Племптахорепродуктор” (80370, Львівська область, Жовківський район, с. Мервичі, вул. Робітнича, 1, п/р №26009241068001 у філії ЗГРУ КБ „Приватбанк” м. Жовква, МФО 325321, код ЄДРПОУ 00852714) на користь Виробничо -наукового об”єднання птахівничої промисловості „УКРПТАХОПРОМ” (01011, м. Київ, вул. П.Мирного, 28, код ЄДРПОУ 00858792) заборгованість за 2006-2008 рр. у розмірі
74 603,76 грн., заборгованість за 2009,2010р. у розмірі 45 448,27 грн. та 3% річних, що становлять 2238,15 грн., 1222,90 грн. держмита, 315,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Розірвати достроково договір №63-8-159 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995рік.
4. Відмовити у стягненні розміру пені та 7% штрафу.
5. Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Суддя