79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.03.10 Справа№ 32/36
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Відритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком”, м.Львів.
До Державного підприємства Міністерства оборони України „Львівський комбінат побутового обслуговування”, м.Львів.
Про стягнення 1 987,01 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Чемерис І.І. -юрисконсульт 2-ї категорії (довіреність №5138 від 12.11.2008р.).
Від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком”, м.Львів до Державного підприємства Міністерства оборони України „Львівський комбінат побутового обслуговування”, м.Львів про стягнення 1 987,01 грн., з яких 1 689,06 грн. сума основного боргу, 99,27 грн. пеня, 153,14 грн. інфляційні втрати, 45,54 грн. три відсотки річних.
Ухвалою суду від 17.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 02.03.2010р. Рішення прийнято 02.03.2010р.
Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2010р. подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5170585 від 18.02.2010р. -вручено 20.02.2010р.
Станом на 02.03.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
01.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі начальника Центру телекомунікаційних послуг (ЦТП) Львівської філії Генгало С.В., діючого на підставі довіреності №805 від 20.03.2007р. (надалі - підприємство зв'язку) та Державним підприємством Міністерства оборони України „Львівський комбінат побутового обслуговування” (надалі -споживач) було укладено договір № 2499 про надання послуг зв'язку (надалі -договір), за умовами якого підприємство зв'язку зобов'язалось забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, перераховані в додатку №1 і безоплатні послуги, перераховані в додатку №2, а споживач -зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.
Відповідно до п.4.1. договору послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.
Згідно п.4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.
За умовами п.5.8. У разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
Згідно п.7.1. та п.7.2. договору цей договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же самий термін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по договору № 2499 від 01.08.2007р. виконав повністю.
За надані телекомунікаційні послуги відповідачу виставлялись рахунки, які оплачувались частково, що підтверджується витягом з особової картки відповідача за період з 01.12.2008р. по 01.04.2009р., згідно якої відповідачем було здійснено оплату в сумі 2 337,90 грн.
Відтак, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 01.01.2010р., згідно поданого розрахунку становить 1 689,06 грн.
Позивач керуючись умовами п.5.8. договору, у зв'язку із несплатою за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 99,27 грн.
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 153,14 грн. інфляційних втрат та 45,54 грн. три відсотки річних.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства.
Повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами визначені Законом України „Про телекомунікації” від 18.11.2003р. № 1280-ІУ із змінами та доповненнями.
Згідно п.5 ст.33 Законом України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Згідно ст.901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати за отримані послуги електрозв'язку належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з лютого 2009р. по грудень 2009р. яка становить 1 689,06 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку абонента за період з грудня 2008р. по січень 2010р. включно.
Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 1 689,06 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 153,14 грн. та три проценти річних на загальну суму 45,54 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.5.8. договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 99,27 грн. пені.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення, а саме: 1 689,06 грн. основний борг, 99,27 грн. пеня, 153,14 грн. інфляційні втрати, 45,54 грн. три відсотки річних.
Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №1000325570-1203 від 29.01.2010р. -102,00 грн. держмита і №1000325570-1402 від 29.01.2010р. - 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 36 ЗУ „Про телекомунікації”, ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 625 ,627 ЦК України, ст. 174, 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Львівський комбінат побутового обслуговування” (79059, м.Львів, Шевченківський район, вул.Плугова, 12-А; р/р 26008010250980 у Банку КБ „Фінанси і Кредит”; МФО 325923; код ЄДРПОУ 22992255) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком” (79000, м.Львів, Галицький район, вул.Дорошенка, 43; п/р 2600613589 в ЛОД „Райффайзен Банк Аваль” м.Львів; МФО 325570, код ЄДРПОУ 01186030) 1 689,06 грн. основного боргу, 99,27 грн. пені, 153,14 грн. інфляційних втрат, 45,54 грн. три відсотки річних, 102,00грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати згідно вимог ст. 116 ГПК України.
4. Рішення вступає в законну силу відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя