79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.03.10 Справа№ 24/166
За позовом: ОСОБА_1, м.Львів
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Привокзальний” ринок, м.Львів
Про стягнення 1976,82грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача -ОСОБА_2 -представник
Від відповідача -Волинець А.О., Пасічник Л.Й., Цюняк В.В.- представники
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 1976,82грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 02.12.2002року загальним зборами учасників ТзОВ „Привокзальний” ринок розглянуто заяву позивача про вихід з числа учасників товариства та прийнято рішення про її задоволення. Рішення зборів оформлене протоколом №1 від 02.12.2002 року. Як зазначено у позовній заяві, позивач вніс до статутного фонду товариства 1976,82грн., однак, при виході з товариства частка вартості майна йому не виплачена. На звернення позивача про виплату належної йому частки в сумі 1976,82грн. від відповідача надійшов лист за №172 від 26.08.2009року, в якому останній відмовляє у виплаті коштів. Посилаючись на ст.148 ЦК України, позивач вважає відмову відповідача незаконною.
В заяві від 15.12.2009року позивач збільшив позовні вимоги та просить додатково стягнути з відповідача 180,00грн. збитків, понесених ним у зв'язку з наданням представнику, який представляє його інтереси в суді, нотаріально посвідченої довіреності. Крім того, до заяви позивач додав, зокрема, договір про надання правової допомоги, укладений з ОСОБА_2, та квитанції на оплату правових послуг на суму 2 500грн.
19.01.2010р. позивач подав заяву, в якій підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача 1976,82грн. основного боргу та судові витрати, в т.ч. 2500,00грн. витрат на оплату правових послуг.
У відзиві від 02.03.2010р.відповідач проти позову заперечує з тих підстав, зокрема, що в червні 2003р. позивачу виплачена його частка у статутному фонді, виплата проводились видатковими касовими ордерами, які знищені у зв»язку з закінченням терміну їх зберігання. Крім того, у відзиві відповідач вказує, що позов подано після спливу позовної давності, тому просить застосувати позовну давність та відмовити в позові. Про застосування судом позовної давності подав заяву від 09.03.2010р.
На підтвердження своїх заперечень відповідач подав, зокрема, пояснення касира, головного бухгалтера, бувших учасників, акт про виділення до знищення справ (документів), які не підлягають зберіганню від 11.06.2008р.
Згідно із ухвалою суду від 12-19.01.2010р. був продовжений строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України.
В судовому засіданні 02.03.2010р. оголошена перерва до 09.03.2010р.
На підставі ст..22 ГПК України судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача1976,82грн., які були внесені позивачем до статутного фонду, у зв»язку з виходом позивача в 2002р. з числа учасників товариства.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
04.09.1998р. зареєстровано статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Привокзальний” ринок, учасниками якого згідно із додатками №1, №2, №3 до статуту є 94 фізичні особи, в т.ч.позивач.
Квитанціями до прибуткового касового ордеру від 25.12.1997р., від 28.01.2000р. та від 14.03.2001р. підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 вніс до статутного фонду ТзОВ «Провокзальний»ринок 1 966,82грн.
Позивач був не тільки учасником товариства, а й працівником товариства, що підтверджується наказом Орендного підприємства «Привокзальний ринок» №76 від 10.08.1995р. про прийняття ОСОБА_1 на роботу та наказом ТзОВ «Привокзальний»ринок №32-К від 29.05.2008р. про його звільнення з роботи.
22.08.2002р. 6 учасників товариства, в т.ч. і позивач, подали спільну нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства та про проведення з ними розрахунку в порядку, передбаченому ст.54 Закону України «Про господарські товариства».
02.12.2002р. збори учасників ТзОВ «Провокзальний»ринок прийняли рішення про надання згоди на вихід з товариства 54 учасників, в т.ч. позивача, що володіють 73,4% статного фонду товариства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою про повернення внеску до статутного фонду товариства у зв»язку з виходом з товариства, у відповідь на яку відповідач надіслав позивачу лист № 172 від 26.08. 2009р. про те, що частка позивача в статутному фонді товариства йому виплачена в 2003р. ( лист № 172 від 26.08. 2009р. є у матеріалах справи).
Доказів виплати позивачу в 2003р. його частки у статутному фонді товариства в сумі 1966,82грн. відповідач суду не подав.
Як стверджує відповідач, всім учасникам товариства, які вийшли із товариства згідно із рішенням зборів учасників від 02.12.2002р., в т.ч. позивачу, частки виплачені в червні 2003р. по видаткових касових ордерах, термін зберігання яких 3роки. Ці касові ордери знищені у зв»язку із закінченням терміну їх зберігання, тому не може подати суду видатковий касовий ордер, по якому позивачу виплачена його частка.
Згідно із актом документальної перевірки від 31.03.2004р., проведеної ДПІ у Франківському районі м. Львова, при проведенні перевірки дотримання товариством операцій з готівкою за період 01.07.2001р. по 01.01.2004р., порушень обігу готівки не виявлено.
Відповідач подав акт б/н від 11.06.2008р. «Про виділення до знищення справ (документів), які не підлягають зберіганню», затверджений головою товариства, згідно з яким відібрані до знищення відібрані первинні фінансові та бухгалтерські документи , касові книги, накази, акти, бухгалтерські звіти, корінці, копії ордерів, рахунків, накладних тощо за 2003 -2004роки.
В своїх письмових поясненнях касир, головний бухгалтер та бувші учасники товариства стверджують, що учасникам, які вийшли з товариства згідно із рішенням зборів учасників від 02.12.2002р., виплата їх часток проводилася в один день, і всі учасники, в т.ч. позивач, отримали свої частки.
Згідно із новою редакцією статуту товариства, зареєстрованою 13.05.2009р., учасниками товариства є 6 фізичних осіб і 1 юридична особа.
Крім того, судом встановлено, що 08.08.2009р. позивачем укладено договір з адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 від 16.07.2008р.) про надання юридичної допомоги згідно замовлень позивача, на підставі якого позивач подав замовлення №1 від 08.08.2009р. адвокату про надання правової допомоги про захист його інтересів у справі про відмову ТзОВ «Провокзальний»ринок виплатити частку в майні товариства. Названим замовлення встановлена ціна за надання послуг в сумі 1 500,00грн. Згідно із квитанціями № СКР / 157731 від 11.12.2009р.та №СКР /159061 від 14.12.2009р.позивач сплатив адвокату 2500,00грн.( 1500,00 + 1000,00).
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
В силу ст.10 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.
Статтею 54 цього Закону передбачено, що при виході учасника з товариства з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
З 01.01.2004р набрав чинності Цивільний кодекс України, статтями 116 та 148 якого також передбачено , зокрема, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.
В силу п.2 ст.148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю, який виходить з товариства, має право одержати вартість майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач вніс до статутного фонду товариства грошові кошти в сумі 1 966,82грн. В 2002р. позивач подав заяву про вихід з товариства та про проведення з ними розрахунку в порядку, передбаченому ст.54 Закону України «Про господарські товариства». 02.12.2002р. збори учасників ТзОВ «Провокзальний»ринок прийняли рішення про надання згоди на вихід позивача з товариства.
Отже, в 2002році позивач вийшов із товариства.
Згідно із вище названою нормою Закону виплата частки проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Відтак, розрахунок з позивачем повинен бути проведений в 2003р.
Відповідач стверджує, що по видатковому касовому ордеру він виплатив позивачу в червні 2003р. належну йому частку.
За таких обставин належним і допустимим доказом згідно із ст. 34 ГПК України є видатковий касовий ордер, проте, такого доказу відповідач суду не подав, посилаючись на закінчення терміну зберігання.
Позивач звернувся 19.11.2009р. з позовом про стягнення сплаченої ним частки до статутного фонду в сумі 1976,82грн., у зв»язку з виходом його з числа учасників товариства.
В силу ст. 256 ЦК України, позовна давність -це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права чи інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю в 3 роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч.1 ст.261 ЦК України).
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, позов подано після спливу позовної давності, про застосування якого відповідач подав заяву.
На підставі викладеного суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення 1766,82грн. належить відмовити у зв»язку із тим, що позивач звернувся з позовом до суду після спливу позовної давності.
Внесення частки позивачем до статного фонду відповідача на суму 10 грн. (1976,82грн.- 1 966,82грн.) не підтверджена доказами.
Відтак, в цій частині вимоги позивача є безпідставними.
На підставі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя