ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/3017.02.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіко -Констракшен»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС 2009»
Про стягнення 1 242 018, 08 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Гріненко Т.К. -по дов. №б/н від 29.09.2009р.
Від відповідача не з»явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіко -Констракшен»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС 2009»1 242 018, 08 грн. заборгованості.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №26/02 від 26.01.2006 року не сплатив позивачу платежі, передбачені п. 4.1 договору за період з лютого 2009 року по вересень 2008 року у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 1 242 018, 08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2009р. порушено
провадження у справі №36/30, розгляд справи призначено на 01.02.2010 року.
В судове засідання 01.02.2010 року представник відповідача не з»явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.02.2010 року.
В судовому засіданні 17.02.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в засідання суду 17.02.2010 року не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду від 30.12.2009р. та 01.02.2001 року.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витязі із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача 1 та його відзиву на позовну заяву.
В судовому засіданні 17.02.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
26.01.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіко -Констракшен» (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНОВА - УКРАЇНА»було укладено договір оренди №26/02.
Відповідно до листа Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНОВА -УКРАЇНА» позивач був повідомлений, що з 28.09.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНОВА -УКРАЇНА» було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС 2009».
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти в оренду нежитлове приміщення, що розташоване на п'ятому поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул.. Червоноармійська, 77 а (літераЗ), загальною площею 407,5 кв.м.
Додатково до приміщення позивач також гадає відповідачеві одне місце для паркування транспортних засобів відповідача та/або його клієнтів, працівників, відвідувачів у підземному паркінгу будинку та 3 місця для паркування на наземному паркінгу (п.1.3 договору).
15 лютого 2008 року 2007 року між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору №26/02 від 26.01.2006р., відповідно до якої сторони погодили перше речення а.3.1 договору оренди викласти в наступній редакції:
Додатково до приміщення позивач також надає відповідачу місця паркування транспортних засобів відповідача та/або його клієнтів, працівників , відвідувачів у підземному паркінгу будинку чи наземному паркінгу (за наявності таких паркувальних місць у позивача), оформлюючи таку передачу відповідним актом приймання -передачі паркувальних місць, в якому зазначається кількість паркувальних місць.
15 лютого 2008 року між сторонами був підписаний акт приймання -передачі парукальних місць, що орендується відповідно до додаткової угоди від 15 лютого 2008 року, відповідно до якого позивач передав відповідачу додатково 2 паркувальних місця №2 та №9 у підземному паркінгу.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що строк оренди становить 5 років. Строк обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому -передачі приміщення і закінчується у відповідний місяць і число останнього строку оренди.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав основного обов'язку Орендаря щодо внесення в повному обсязі орендної плати по Договору у період з лютого 2009р. по вересень 2009р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1 242 018, 08 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, відповідач зобов'язаний здійснювати на користь позивача наступні платежі: пов'язані з користуванням приміщенням:
4.1.. орендну плату, яка становить 74 538, 00 грн., ПДВ -14907,60 грн., всього -89445,60грн. за кожний повний календарний місяць оренди;
4.1.2. щомісячну плату за сервісне обслуговування, передбачене п. 5.1.2 цього договору, в розмірі 9 689,94 грн., ПДВ -1937,99 грн., всього -11 627, 93 грн.;
4.1.3. щомісячну плату за користування відповідно до п. 1.3 цього договору одним місцем в підземному паркінгу в розмірі 757,50 грн., ПДВ -151,50 грн., всього -909 грн., та трьома (3) місцями наземного паркінгу в розмірі 1 515,00 грн., ПДВ- 303 грн., всього -1 818, 00 грн.
Додатковою угодою від 15.02.2008р.сторони п. 4.1.3 виклали в наступній редакції:
щомісячну плату за користування відповідно до п.1.3 цього договору місцями в підземному/наземному паркінгу. Розмір такої щомісячної плати встановлюється виходячи з кількості паркувальних місць, яку передані відповідачеві відповідно до акту приймання -передачі, на підставі існуючих на дату здійснення платежу розцінок за користування паркувальними місцями. Такі розцінки встановлюються позивачем, виходячи з його витрат на забезпечення функціонування парковки та надаються відповідачеві до дати підписання акту приймання -передачі паркувальних місць шляхом направлення офіційного листа.
Згідно п. 4.2 договору всі платежі здійснюються відповідачем в гривнях щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, за який вноситься плата.
Сторони в п. 4.3 договору погодили, що всі платежі за цим договором підлягають щомісячній індексації з урахуванням зміни офіційного встановленого курсу долара США.
Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків у частинні внесення платежів по договору №26/02 від 26.01.2006р. в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.02.2009р. по вересень 2009р., що становить 1 242 018, 08 грн.
У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
30 вересня 2009 року між сторонами по справі був підписані акти приймання -передачі приміщення та паркувальних місць, що орендуються по договору №26/06 від 26.01.2006 року, відповідно до якого відповідач повернув позивачу приміщення, що орендується, а саме - нежиле приміщення в будинку, розташованому на 5 поверсі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Червоноармійська, 77- А та паркувальні місця.
Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, паркувальними місцями, а тому зобов'язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.
З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 1 242 018, 08 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС 2009»(м. Київ, вул.. Червоноармійська, 77 «А», код ЄДРПОУ 33784504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіко -Констракшен» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 94, код ЄДРПОУ 24920768) 1 242 018 грн. 08 коп. основного боргу, 12 420 грн. 18 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
СуддяТрофименко Т.Ю.