ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/63008.02.10
За позовомПриватного підприємства «Вікторія Дім»
доЦентральної районної дитячої поліклініки Голосіївського району м. Києва
третя особа 1Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації
третя особа 2Головне фінансове управління Київської міської державної адміністрації
третя особа 3Київська міська рада
простягнення 13 057,94 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача:Охват О.Д. -директор;
від відповідача:Гришаєнко І.А. -представник за довіреністю від 12.08.2009 року;
від третьої особи 1:не з'явились;
від третьої особи 2:не з'явились;
від третьої особи 3:не з'явились.
Приватне підприємство «Вікторія Дім»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Центральної районної дитячої поліклініки Голосіївського району м. Києва про стягнення 13 057,94 грн.
Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 147 від 05.12.2007 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 41 411,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору, зобов'язання з оплати робіт виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 9 499,80 грн., збитки від інфляції у розмірі 3 077,94 грн. та 3 % річних у розмірі 480,20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.12.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 19.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.12.2009 року подав витребувані ухвалою суду від 19.11.2009 року докази й відзив на позовну заяву та надав усні пояснення по суті спору.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнає основну заборгованість перед позивачем та, посилаючись на відсутність його вини, заперечує проти позовних вимог про стягнення збитків від інфляції та 3 % річних.
Крім того, у судовому засіданні 21.12.2009 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
На підставі частини 4 статті 69 ГПК України, суд задовольнив заявлене сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 року відкладено розгляд справи 19.01.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2010 року надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2010 року подав витребувані ухвалою суду від 21.12.2009 року письмові пояснення та надав усні пояснення по суті спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року відкладено розгляд справи на 08.02.2010 року та залучено до участі у справі на стороні відповідача у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, Головне фінансове управління Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду.
Представник сторін у судовому засіданні 08.02.2010 року надали усні пояснення по суті спору.
Зокрема представник відповідача зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.
Представник третьої особи 1 у судове засідання 08.02.2010 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав витребувані ухвалою суду від19.01.2010 року письмові пояснення, в яких клопотав розглянути справу за його відсутності.
Представники третіх осіб 2 та 3 у судове засідання 08.02.2010 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.12.2007 року між Центральною районною дитячою поліклінікою Голосіївського району м. Києва (надалі -відповідач) та Приватним підприємством «Вікторія Дім»(надалі -позивач) укладено договір підряду № 147 (надалі -договір).
Згідно з умовами договору позивач зобов'язався на свій ризик виконати за завданням відповідача капітальний ремонт туалетних приміщень відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що загальна вартість робіт за договором становить 41 411,00 грн.
На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 41 411,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в № 1 за грудень 2007 року від 10.12.2007 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
Судом встановлено, що строк (термін) виконання відповідачем обов'язку розрахуватися за виконані роботи сторони обумовили отриманням відповідачем бюджетного фінансування.
Так, відповідно до пункту 2.3 договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи відповідач здійснює протягом трьох банківських днів з дати отримання бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).
Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
З наведених норм судом вбачається, що договір будівельного підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу кореспондує обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.
Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Проте, як вже зазначалось, договір підряду є оплатним. Тобто обов'язок відповідача як замовника за договором оплатити прийняті роботи виникає згідно з положеннями закону та пунктами договору.
При цьому, включивши до договору пункт 2.3, сторони обумовили настання строку виконання зобов'язання зі здійснення розрахунку отриманням відповідачем бюджетного фінансування.
Згідно з частиною 1статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, положення статті 530 ЦК України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов'язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов'язання підлягає виконанню, має неминуче настати.
Проте, отримання відповідачем бюджетного фінансування не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третіх осіб, жодним чином не визначених в договорі.
Отже, пункт 2.3 договору суперечить ЦК України.
З огляду на вказане, до відносин сторін щодо здійснення розрахунку за виконані роботи слід застосовувати правила наведеної вище частини 2 статті 530 ЦК України.
За твердженням позивача, вимогу оплатити виконані роботи позивач пред'явив відповідачу 30.09.2009 року.
У відзиві на позовну заяву та в наданих суду усних пояснення по суті спору відповідач проти вказаної обставини не заперечував.
За таких обставин, суд вважає твердження позивача таким, що відповідає дійсності, та приймає його до уваги.
Враховуючи зазначене, розрахуватися за виконані роботи відповідач зобов'язаний був у термін до 07.10.2009 року.
Згідно з наданими суду виписками по особовому рахунку позивача відповідач частково оплатив виконані роботи, перерахувавши позивачу 31 911,20 грн.
Зокрема, 12.12.2007 року відповідач здійснив на користь позивача переказ 30 824,00 грн., 13.12.2007 року -587,20 грн. та 31.07.2008 року -500,00 грн.
Таким чином, станом на день вирішення спору основана заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 499,80 грн.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доказів належного виконання зобов'язання за договором щодо оплати виконаних робіт відповідач не подав, основну заборгованість перед позивачем визнав.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи та визнаний відповідачем.
Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 9 499,80 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 3 077,94 грн. та 3 % річних у розмірі 480,20 грн.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач заперечує проти позовних вимог про стягнення збитків від інфляції та 3 % річних, вказуючи, що порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт сталося не з його вини, а внаслідок відсутності відповідного бюджетного фінансування.
В силу ж частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 229 ГК України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявності вини.
Отже, відсутність бюджетного фінансування не може впливати на наявність підстав для виникнення у відповідача зобов'язань зі сплати збитків від інфляції та 3 % річних.
За таких обставин, суд вважає доводи відповідача непереконливими та відхиляє їх.
Як зазначалося вище, розрахуватися за виконані роботи відповідач зобов'язаний був у термін до 07.10.2009 року Таким чином, прострочення виконання зобов'язання має місце з 08.10.2009 року.
З доданих до позовної заяви розрахунків заявлених до стягнення сум судом вбачається, що збитки від інфляції у розмірі та 3 % річних у розмірі позивач просить стягнути за період з 31.12.2007 року по 05.09.2009 року.
Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.
Тому, нарахування судом збитків від інфляції та 3 % річних за прострочення оплати робіт можливе виключно в межах позовних вимог, тобто в межах періоду, заявленого позивачем.
Беручи до уваги відсутність підстав для нарахування індексів інфляції та 3 % річних за вказаний період, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 3 077,94 грн. та 3 % річних у розмірі 480,20 грн. суд вважає необґрунтованим та відмовляє у їх задоволенні.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Центральної районної дитячої поліклініки Голосіївського району м. Києва (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 53; ідентифікаційний код 26252957) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного підприємства «Вікторія Дім»(02125, м. Київ, бульв. Перова, 4, к. 64; ідентифікаційний код 33782230) основну заборгованість у розмірі 9 499 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 80 коп., 95 (дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 171 (сто сімдесят одну) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.
СуддяДідиченко М.А.
Дата підписання -13.02.2010 року.