ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/55602.02.10
За позовомДочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»
доДержавного підприємства «Будівельне управління Служби безпеки України»
простягнення 6 818,37 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача:Балтянська В.М. -представник за довіреністю від 14.01.2010 року;
від відповідача:Берездецький Ю.М. -представник за довіреністю № 19/12-12 від 12.01.2010 року.
Дочірнє підприємство «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Будівельного управління Адміністративно-господарського управління Служби безпеки України про стягнення 6 818,37 грн.
Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 2-02 від 06.06.2006 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на суму 26 330,40 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов'язання з оплати робіт виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 3 073,01 грн., збитки від інфляції у розмірі 3 113,41 грн. та 3 % річних у розмірі 631,95 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.11.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 27.10.2009 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.11.2009 року подав клопотання про зміну найменування відповідача на Державне підприємство «Будівельне управління Служби безпеки України», у зв'язку з внесенням змін до установчих документів відповідача.
Суд задовольнив подане відповідачем клопотання про зміну найменування відповідача.
Також, у судовому засіданні 17.11.2009 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.
Представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання не заперечував.
У судовому засіданні 17.11.2009 року судом оголошено перерву до 14.12.2009 року.
Представник позивача у судове засідання 14.12.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.10.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2009 року заявив клопотання про продовження строку вирішення спору та про відкладення розгляду справи.
На підставі частини 4 статті 69 ГПК України, суд задовольнив заявлене відповідачем клопотання про продовження строку вирішення спору.
З огляду на те, що нез'явлення представника позивача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 18.01.2010 року.
У судовому засіданні 18.01.2010 року представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від14.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 18.01.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання, неподання ним витребуваних доказів та необхідність витребування від позивача додаткових письмових пояснень перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 02.02.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 02.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 18.01.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судовому визнав основну заборгованість перед позивачем та подав клопотання про зменшення розміру належних до стягнення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення до 31.12.2010 року.
Представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання заперечував.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.06.2006 року між Державним підприємством «Будівельне управління Служби безпеки України»(надалі -відповідач) та Дочірнім підприємством «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»(надалі -позивач) укладено договір субпідряду № 02-2 на диспетчеризацію ж/будинку на розі Харківського шосе та вул. Тростянецькій (секція А) (надалі -договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати роботи з монтажу обладнання, внутрішньобудинкових мереж та пусконалагоджувальні роботи об'єднаних диспетчерських систем в ж/будинку на розі Харківського шосе та вул. Тростянецькій (секція А).
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що вартість обладнання складає 8 927,90 грн.; вартість виконання робіт 29 706,00 грн.; загальна сума договору складає 38 633,90 грн.
Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору в термін до 20.06.2006 року відповідач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок позивача аванс на придбання обладнання об'єднаних диспетчерських систем у розмірі 8 927,90 грн.
08.09.2006 року відповідач згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 договору здійснив на користь позивача переказ 10 000,00 грн., що підтверджуються наданою суду випискою по особовому рахунку позивача за 08.09.2006 року.
Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в № 0901-2 за вересень 2006 року на суму 10 616,40 грн., № 1001-2 за жовтень 2006 року на суму 8 941,20 грн., № 1006-2 за жовтень 2006 року на суму 6 772,80 грн. та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 26 330,40 грн.
06.04.2007 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв передбачене договором обладнання об'єднаних диспетчерських систем вартістю 8 927,90 грн., що підтверджується наданою суду видатковою накладною № РН-0000010 від 06.04.2007 року.
З наявної в матеріалах справи довіреності на одержання цінностей серії ЯНО № 520187 від 29.03.2007 року судом вбачається, що обладнання було отримане особою, належним чином на це уповноваженою.
Таким чином, з урахуванням вартості поставленого обладнання загальна сума договору склала 35 258,30 грн.
Виходячи зі змісту пункту 3.5 договору оплачувати виконані роботи відповідач зобов'язався на підставі підписаної сторонами довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним.
З огляду на вказане, за роботи, виконані в вересні 2006 року, відповідач зобов'язаний був розрахуватися у термін до 31.10.2006 року, за роботи, виконані в жовтні 2006 року, -у термін до 30.11.2006 року.
Згідно з наданими суду виписками по особовому рахунку позивача відповідач частково розрахувався за виконані роботи, перерахувавши позивачу 23 257,39 грн.
Зокрема, як зазначалося вище, 08.09.2006 року відповідач здійснив на користь позивача переказ 10 000,00 грн. За вирахування вартості поставленого на виконання умов договору обладнання, в рахунок оплати виконаних робіт зазначеним платежем було перераховано 1 072,10 грн.
Крім того, 28.12.2006 року в рахунок оплати виконаних робіт відповідач здійснив на користь позивача переказ 6 330,40 грн., 26.03.2007 року -2 000,00 грн., 02.07.2007 року -2 927,00 грн., 16.08.2007 року -6 927,89 грн. та 13.03.2008 року -4 000,00 грн.
Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 073,01 грн.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір містить елементи різних договорів (є змішаним договором).
Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Суд вважає, що в частині виконання позивачем робіт з монтажу обладнання, внутрішньобудинкових мереж та виконання пусконалагоджувальних робіт до відносин, що склалися між сторонами слід застосовувати положення актів цивільного законодавства про договір будівельного підряду.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).
Частина 4 статті 879 ЦК України визначає, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доказів належного виконання зобов'язань за договором щодо оплати виконаних робіт відповідач не подав.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3 073,01 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 3 113,41 грн. за період з листопада 2006 року по вересень 2009 року та 3 % річних у розмірі 631,95 грн. за період з 01.11.2006 року по 15.10.2009 року.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Вище вказувалося, що за роботи, виконані в вересні 2006 року, відповідач зобов'язаний був розрахуватися у термін до 31.10.2006 року. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання має місце з 01.11.2006 року.
Враховуючи зазначене, розмір збитків від інфляції за прострочення оплати робіт, виконаних в вересні 2006 року,складає:
9 544,30 грн. * (101,8 % * 100,9 %) -9 544,30 грн. = 257,70 грн.
3 213,90 грн. * (100,5 % * 100,6 % * 100,2 %) -3 213,90 грн. = 41,78 грн.
1 213,90 грн. * (100,0 % * 100,6 % * 102,2 %) -1 213,90 грн. = 33,99 грн.
Як зазначалося вище, за роботи, виконані в жовтні 2006 року, відповідач зобов'язаний був розрахуватися у термін до 30.11.2006 року. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання має місце з 01.12.2006 року.
З огляду на вказане, розмір збитків від інфляції за прострочення оплати робіт, виконаних в жовтні 2006 року,складає:
15 714,00 грн. * (100,9 % * 100,5 % * 100,6 % * 100,2 % * 100,0 % * 100,6 % * 102,2 %) -15 714,00 грн. = 801,41 грн.
14 000,90 грн. * (101,4 % * 100,6 %) -14 000,90 грн. = 280,02 грн.
7 073,01 грн. * (102,2 % * 102,9 % * 102,2 % * 102,1 % * 102,9 % * 102,7 %) -7 073,01 грн. = 1 131,68 грн.
3 073,01 грн. * (103,8 % * 103,1 % * 101,3 % * 100,8 % * 99,5 % * 99,9 % * 101,1 % * 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 %) -3 073,01 грн. = 808,20 грн.
Отже, за перерахунком суду загальний розмір збитків від інфляції за прострочення оплати виконаних робіт складає 3 354,78 грн.
Розмір 3 % річних за прострочення оплати робіт, виконаних в вересні 2006 року,складає:
9 544,30 грн. * 3 % * 57 (з 01.11.2006 року по 27.12.2006 року) / 365 = 44,71 грн.
3 213,90 грн. * 3 % * 88 (з 28.12.2006 року по 25.03.2007 року) / 365 = 23,25 грн.
1 213,90 грн. * 3 % * 98 (з 26.03.2007 року по 01.07.2007 року) / 365 = 9,78 грн.
Розмір 3 % річних за прострочення оплати робіт, виконаних в жовтні 2006 року,складає:
15 714,00 грн. * 3 % * 213 (з 01.12.2006 року по 01.07.2007 року) / 365 = 275,10 грн.
14 000,90 грн. * 3 % * 45 (з 02.07.2007 року по 15.08.2007 року) / 365 = 51,78 грн.
7 073,01 грн. * 3 % * 138 (з 16.08.2007 року по 31.12.2007 року) / 365 = 80,23 грн.
7 073,01 грн. * 3 % * 72 (з 01.01.2008 року по 12.03.2008 року) / 366 = 41,74 грн.
3 073,01 грн. * 3 % * 294 (з 13.03.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 74,05 грн.
3 073,01 грн. * 3 % * 288 (з 01.01.2009 року по 15.10.2009 року) / 365 = 72,74 грн.
Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати виконаних робіт складає 673,38 грн.
Відповідач просить суд зменшити розмір належних до стягнення штрафних санкцій.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частина 2 статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України, суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи зі змісту наведених норм, приймаючи рішення, суд має право зменшити розмір виключно штрафних санкцій.
Передбачене ж законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не можуть розцінюватися як заходи впливу на особу за вчинене нею правопорушення у сфері господарювання та, у зв'язку з цим, відноситися до штрафних санкцій в розумінні наведеної вище частини 1 статті 230 ГК України.
З огляду на викладене, суд вважає клопотання відповідача необґрунтованим та відхиляє його.
Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.
Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 3 113,41 грн. та 631,95 грн. відповідно.
Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення до 31.12.2010 року.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення, суд має право розстрочити або відстрочити його виконання.
Підставою для відстрочки чи розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
З огляду на те, що відповідач не навів суду переконливих доводів про існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення у справі або роблять його неможливим у визначений строк, а також не подав жодних доказів на підтвердження зазначеного, суд вважає клопотання відповідача необґрунтованим та відхиляє його.
Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Будівельне управління Служби безпеки України»(01021, м. Київ, вул. Шовковична, 13/2; ідентифікаційний код 20001964) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»(04205, м. Київ, просп. Оболонський, 23-А; ідентифікаційний код 05432796) основну заборгованість у розмірі 3 073 (три тисячі сімдесят три) грн. 01 коп., збитки від інфляції у розмірі 3 113 (три тисячі сто тринадцять) грн. 41 коп., 3 % річних у розмірі 631 (шістсот тридцять одна) грн. 95 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.
СуддяДідиченко М.А.
Дата підписання -13.02.2010 року.