ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/45116.02.10
За позовом Колективного підприємства «Тала»
До Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва
Про визнання договору купівлі-продажу недійсним
Суддя Ващенко Т.М.
В засіданнях приймали участь:
Від позивача Бойко М.М. -представник за довіреністю № б/н від 24.09.09.
Від відповідача Татаринська С.Ю. - представник за довіреністю № 676 від 27.11.09.;
Лісун І.В. -представник за довіреністю № 35 від 25.01.10.
Рішення прийнято 16.02.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 26.01.10. по 16.02.10.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Колективного підприємства «Тала»до Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва про визнання недійсним п. 5.2 ст. 5 Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 1164 від 27.03.08., укладеного між позивачем і відповідачем.
Позовні вимоги мотивовано тим, що п. 5.2 ст. 5 Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 1164 від 27.03.08. суперечить нормам чинного законодавства, що призводить до порушення прав позивача, як власника придбаних за Договором нежитлових приміщень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.09. порушено провадження у справі № 30/451, розгляд справи було призначено на 24.12.09. о 14-30.
В судовому засіданні 24.12.09. сторонами було подано суду спільну заяву про продовження на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору у справі № 30/451.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.10. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі 30/451; розгляд справи відкладено на 26.01.10. о 12-30.
В судовому засіданні 26.01.10. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю
Представником відповідача в судовому засіданні 26.01.10. подано суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю, та зазначає, що позивач безпідставно стверджує, що п. 5.2. ст. 5 Договору № 1164 купівлі-продажу нежилих приміщень від 27.03.08., яким позивача було зобов'язано використовувати об'єкт приватизації для розміщення перукарні, суперечить нормам чинного законодавства, а саме ч. З ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та ч. 2 ст. 27 Закону України «про приватизацію державного майна», оскільки умову щодо використання вказаних нежилих приміщень за певним цільовим призначенням не було передбачено рішенням Печерської районної у м. Києві ради № 8 «Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва», яким було затверджено спірне приміщення на приватизацію.
Крім того, відповідач вказує на те, що жодним нормативно-правовим актом України не визначено, в якому саме документі повинні визначатися умови викупу. Всі умови викупу приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 41/8 (літера А) передбачені в спірному Договорі, як то вартість об'єкту приватизації, строки оплати, цільове призначення тощо. Спірний договір укладено на принципах добровільності, розумності, в момент підписання спірного договору позивач був ознайомлений з усіма істотними умовами спірного договору та КП «Тала», уклавши спірний договір, погодилося на викуп нежилого приміщення саме на таких умовах.
В судовому засіданні 26.01.10. судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.02.10. о 12-30 для виготовлення повного тексту рішення по справі № 30/451.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
27.03.08. між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва (Продавець) та Колективним підприємством «Тала»(Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 1164 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) згідно рішення 4 сесії V скликання Печерської районної у місті Києві ра ди від 18.10.07. № 8 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва" Продавець продав, а По купець купив нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 117) загальною площею 38,00 кв. м, у будинку за адресою: м. Київ, вул. Московська, 41/8 (літера А). Продавець зобов'язується передати у власність Покупця вказані нежилі приміщення, а Покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити за них ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.
Відповідно до п. 2.1 Договору сторонами було погоджено, що Покупець зобов'язаний внести 383 400,00 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного Договору. Термін оплати продовжується ще на 30 календарних днів за умови сплати за перші 30 днів не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкту.
Згідно п. 3.1 Договору встановлено, що передача об'єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцеві в трьох -денний термін з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
У відповідності до п. 3.2 Договору, передача об'єкта приватизації Продавцем і прийняття об'єкта приватизації Покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.08. на виконання вимог ст. 2 Договору, позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в розмірі 383 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 49 від 22.04.08.
На виконання вимог ст. 1 та ст. З Договору відповідач передав, а позивач прийняв, за актом № 690 від 25.04.08. передачі нежилих приміщень, вбудованих у жилий будинок за адресою: вул. Московська, 41/8, літ. А, нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 117) загальною площею 38,00 кв. м, у будинку за адресою: м. Київ, вул. Московська, № 41/8 (літера А), загальною вартістю 383 400,00 грн.
Таким чином, сторони Договору повністю виконали взяті на себе зобов'язання, щодо передачі нежитлових приміщень та повної оплати їх загальної вартості.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що п. 5.2 ст. 5 Договору суперечить нормам чинного законодавства, зокрема ч. 3 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та ч. 2 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», що призводить до порушення законних прав позивача (встановлених ст. 319 Цивільного кодексу України), як власника придбаних за Договором нежитлових приміщень.
Позивач вказує на те, що в п. 5.2 ст. 5 Договору сторони передбачили, що Покупець (позивач) зобов'язаний використовувати об'єкт приватизації для розміщення перукарні.
Позивач зазначає, що в рішенні Печерської районної у м. Києві ради від 18.10.07. № 8, яким було затверджено умови викупу нежитлових приміщень за Договором № 1164, відсутня така умова, як використання нежитлових приміщень для розміщення перукарні.
Колективне підприємство «Тала»вказує на те, що до зобов'язань позивача за Договором № 1164 було включено зобов'язання, яке не передбачено умовами викупу, затверджених рішенням 4 сесії V скликання Печерської районної у м. Києві ради від 18.10.07. № 8.
Крім того, позивач вказує на те, що у п. 5.2. ст. 5 Договору сторони не узгодили строк, протягом якого позивач не має права змінювати профіль об'єкту приватизації, що на його думку суперечить вимогам ч. 2 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерської районної у м. Києві ради № 8 від 18.10.07. вирішено - Фонду приватизації комунального майна Печерського району міста Києва здійснити приватизацію об'єктів, зазначених в п. 1 та додатку до даного рішення, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до додатку до рішення Печерської районної у м. Києві ради № 8 від 18.10.07. нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 41/8, літ. А, було включено до переліку нежилих приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва і підлягають приватизації шляхом викупу орендарями.
27.03.08. між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва (Продавець) та Колективним підприємством «Тала»(Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 1164 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) згідно рішення 4 сесії V скликання Печерської районної у місті Києві ра ди від 18.10.07. № 8 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва" Продавець продав, а По купець купив нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 117) загальною площею 38,00 кв. м, у будинку за адресою: м. Київ, вул. Московська, 41/8 (літера А). Продавець зобов'язується передати у власність Покупця вказані нежилі приміщення, а Покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити за них ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Таким чином, з наведеного вбачається, що зміст господарського договору складає сукупність умов, на яких він укладений.
У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Можливість сторін майбутнього договору визначати коло істотних умов через його розширення шляхом включення у їх коло тих умов, які не лише визначені прямо у законі, як істотні, та не лише тих умов які можна віднести до істотних, посилаючись на їх "необхідність", а й тих умов, що на думку сторони договору також мають бути погоджені, є одним із механізмів реалізації принципу свободи договору. Процес визначення переліку істотних умов завжди передує досягненню згоди щодо змісту кожної умови, що потрапила у назване коло. З врахуванням змісту абзацу другого п. 1 ст. 638 ЦК України можна констатувати, що укладення договору вимагає як погодження змісту істотних умов, так і погодження переліку даних умов. Умови договору розробляються його сторонами у процесі визначення їх кола, за деяким виключенням.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
Згідно ч. 2 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; мови внесення платежів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», до договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.99. № 02-5/111, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом і вирішуючи спори про визнання угод недійсними господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Судом встановлено, що укладаючи Договір оренди від 01.03.08., сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, про що свідчить факт підписання зазначеного Договору сторонами, а тому посилання позивача на те, що така умова як, використання нежитлових приміщень для розміщення перукарні не передбачена рішенням Печерської районної у м. Києві ради № 8 від 18.10.07., не може бути підставою для визнання недійсним п. 5.2 даного Договору, оскільки зазначеним вище рішенням взагалі не передбачено умов, які повинні міститись у договорі купівлі-продажу спірного майна.
Крім того, позивач посилається на таку підставу визнання недійсним п. 5.2 Договору, як неузгодження сторонами спірного Договору строку, протягом якого позивач не має права змінювати профіль об'єкту приватизації, в зв'язку з чим суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», при приватизації майна державного підприємства як єдиного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.
Згідно до ч. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна»зазначено, що термін дії зобов'язань, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'ять років.
Таким чином, з наведеного вбачається, що ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»встановлено граничний строк зобов'язання покупця щодо використання приватизованого приміщення за певним цільовим призначенням.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що укладаючи Договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 1164 від 27.03.08., сторонами було погоджено граничний термін дії зобов'язання щодо збереження спеціалізації та профілю діяльності об'єкта приватизації як перукарні, передбачений чинним законодавством, а саме, строком у п'ять років, а тому позивач зобов'язаний використовувати приватизоване ним спірне приміщення за цільовим призначенням не більше п'яти років.
Обов'язок доведення покладається законом на позивача.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі.
Аналогічна позиція викладена у Роз'ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено суду, що п. 5.2 Договору порушує та обмежує права Колективного підприємства «Тала».
З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Колективного підприємства «Тала», суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог Колективного підприємства «Тала»відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко