ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/79908.02.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Максімус»
про стягнення 1 228 029, 00 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Стеценко О.В. -довіреність № 1 від 10.04.2009р.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Максімус»про стягнення 1 228 029, 00 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою № СК 1211/0508 від 05.08.2008р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 1 228 029, 00 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 977 833, 63 грн. - боргу, 106 209, 67 грн. -пені, 117 128, 30 грн. -інфляційних збитків, 26 857, 00 грн. -3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати -12 280, 28 грн. -державного мита, 236, 00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою суду від 14.12.2009 р. було провадження по справі та призначено її розгляд на 28.01.2010р.
28.01.2010р. відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи, що нез'явлення представників відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, розгляд справи було відкладено на 08.02.2010р.
В судове засідання 08.02.2010р. представник відповідача повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.02.2010 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
05 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу пального та відпуску за електронною карткою № СК 1211/0508 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) позивач зобов'язаний передати у власність відповідачу товар, а останній в свою чергу прийняти товар та оплатити його.
Передача товару та його приймання здійснюється при пред'явленні відповідачем, або його уповноваженим ним покупцем, електронних карток (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору право власності переходить до відповідача в момент передачі, підтвердженням чого можуть виступати видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС.
Ціна та вартість товару визначається у рахунках та видаткових документах (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору сплата вартості товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, заявами, рахунками, гарантійними листами.
Відповідач свої зобов'язання за Договором повністю не виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками, заявами, виписками банку.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 977 833, 63 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення оплати, а тому позивач, на підставі п. 10.1 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 106 209, 67 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 10.1 Договору у разі несвоєчасного перерахування коштів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 106 209, 67 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 117 128, 30 грн. - інфляційних збитків та 26 857, 00 грн. -3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок інфляційних збитків, нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Максімус»(04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ: 33791401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»(83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86-А, код ЄДРПОУ: 32183378) 977 833 (дев'ятсот сімдесят сім тисяч вісімсот тридцять три) грн. 63 коп. - боргу, 106 209 (сто шість тисяч двісті дев'ять) грн. 67 коп. -пені, 117 128 (сто сімнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 30 коп. -інфляційних збитків, 26 857 (двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп. -3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати -12 280 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 28 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: 15.02.2010р.