Справа №766/16400/19
н/п 1-кс/766/12524/19
19.08.2019 року м. Херсон
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_3 , погоджене з прокурором прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді на тримання під вартою, в кримінальному провадженні № 12019010000000106,
Слідчий звернувся до суду із клопотанням в якому просив: надати дозвіл на затримання підозрюваного щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді на тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, так, у відповідності до примітки статті 149 Кримінального кодексу України, під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти серед іншого втягнення у злочинну діяльність, яка у даному випадку полягає у незаконному ввозі мігрантів. Разом з цим, диспозиція зазначеної статті не вимагає того, щоб поняття втягнення у злочинну діяльність охоплювалися лише злочинами, які передбачені Кримінальним кодексом України.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно до частини 1 статті 3 Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Частиною 5 зазначеної статті цього Кодексу передбачено, що Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Крім того, у відповідності до частини 1 статті 7 Кримінального кодексу України, громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до частини 1 статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 зазначеної статті цього Кодексу передбачено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 3 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
Частиною 4 зазначеної статті цього Кодексу передбачено, що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Згідно частини 5 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Також, частиною 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 визначено, що в разі якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються саме правила міжнародного договору.
Так, Протоколом «Проти незаконного ввозу по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності», ратифікованим Законом України № 1433-IV (1433-15) від 04.02.2004, дата набуття чинності для України 21.05.2004, передбачено:
Стаття 1. Зв'язок з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності.
1. Цей Протокол доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (995_789). Він тлумачиться разом з Конвенцією.
2. Положення Конвенції (995_789) застосовуються mutatis mutandis (з лат.: із застереженнями і заявами) до цього Протоколу, якщо в ньому не передбачене інше.
3. Злочини, визнані такими відповідно до статті 6 цього Протоколу, розглядаються як злочини, визнані такими відповідно до Конвенції (995_789).
Стаття 6. Криміналізація.
1. Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально карних такі діяння, коли вони вчиняються навмисне і з метою одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду:
a) незаконний ввіз мігрантів;
b) коли вони вчиняються з метою створення умов для незаконного ввозу мігрантів;
i) виготовлення підробленого документа на в'їзд/виїзд або посвідчення особи;
ii) придбання або надання такого документа або володіння ним;
c) надання будь-якій особі, яка не є громадянином відповідної держави або не проживає постійно на її території, можливості знаходитися в цій державі без дотримання необхідних вимог для законного перебування в ній шляхом використання способів, згаданих у підпункті (b) цього пункту, або будь-яких інших незаконних засобів.
2. Кожна Держава-учасниця також вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально карних такі діяння:
a) за умови дотримання основних принципів своєї правової системи - замах на вчинення будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 цієї статті;
b) участь як спільника у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (a), (b) (i) або (c) цієї статті, і, за умови дотримання основних принципів своєї правової системи - участь як спільника у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (b) (ii) цієї статті;
c) організацію інших осіб або керівництво ними з метою вчинення будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 цієї статті.
3. Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися, для того щоб визнати в якості таких, що обтяжують злочини, обставини, визнані такими відповідно до пункту 1 (a), (b) (i) та (c) цієї статті, і, за умови дотримання основних принципів своєї правової системи, злочини, визнані такими відповідно до пункту 2 (b) і (c) цієї статті, обставини:
a) які ставлять або можуть поставити під погрозу життя або безпеку відповідних мігрантів; або
b) які зв'язані з нелюдським або принижуючим гідність поводження з такими мігрантами, у тому числі з метою експлуатації.
4. Ніщо в цьому Протоколі не перешкоджає Державі-учасниці вживати заходів щодо будь-якої особи, діяння якої є кримінально карним відповідно до її внутрішнього законодавства.
Таким чином, відповідно до вказаного Протоколу, який ратифікований відповідним Законом України, незаконний ввіз мігрантів, відповідно до чинного законодавства, є різновидом злочину, який має транснаціональний характер. Міжнародні договори залежно від обсягу взятих державами на себе зобов'язань у сфері кримінального права можуть встановлювати зобов'язання криміналізувати окремі дії або ж встановити вид покарання за певні дії, визнані злочинними. Конвенція ООН та Протокол є прикладом міжнародного договору, яким встановлене зобов'язання як з приводу криміналізації певних дій, так і з приводу необхідності встановлення виду покарання за їх вчинення.
Крім того, згідно до Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, ратифіковано Законом України № 2530-VI (2530-17) від 21.09.2010, дата набрання чинності для України 01.03.2011, згода людини на її подальшу експлуатацію, отримана з використанням уразливого стану цієї особи, чи з використанням обману, не виключає кримінальної відповідальності.
Досудовим розслідуванням встановлено, що, приблизно у 2015 році більш точну дату та час слідством не встановлено, ОСОБА_6 , з метою особистого незаконного збагачення, діючи умисно за попередньою змову з невстановленими особами, які перебувають на території Турецької Республіки, а також іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, розробив злочинну схему щодо вербування осіб (моряків) на материковій частині України, які перебувають в уразливому стані (тобто внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, а також постійного джерела доходів) та перевезення їх через державний кордон України (в тому числі через тимчасово закриті пункти пропуску та пункти контролю з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 № 424-р «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до Турецької Республіки, з метою їх експлуатації на морських суднах закордонного прямування та яхтах в якості членів екіпажу для втягнення зазначених осіб у злочинну діяльність яка полягає у перевезенні з території Туреччини морським шляхом на суднах закордонного прямування та яхтах нелегальних мігрантів до Республік Італія, Греція, що згідно діючого законодавства зазначених країн є незаконним та передбачає кримінальну відповідальність.
Так, ОСОБА_6 діючи умисно з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення та керуючись метою вчинення кримінальних правопорушень, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, які перебувають на території Турецької Республіки, а також іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, які перебувають на материковій частині України, на початку 2018 року, більш точну дату та час слідством не встановлено, залучив до вищезазначеної незаконної діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які за вказівкою ОСОБА_6 , повинні були здійснювати вербування осіб, шляхом пропонування «роботи» в якості членів екіпажу на плавзасобах із попереднім навчанням в Туреччині керувати судном, повідомляючи умови виїзду за кордон, пропонували високу заробітну плату, та у разі отримання згоди, разом з невстановленими особами організовували переміщення людини з України до Туреччини, з метою їх експлуатації на морських суднах закордонного прямування та яхтах в якості членів екіпажу, для втягнення зазначених осіб у злочинну діяльність, яка полягає у перевезенні з території Туреччини морським шляхом на суднах закордонного прямування та яхтах нелегальних мігрантів до Грецької Республіки.
Підшукавши таких осіб, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи діючи умисно за попередньою змовою та вказівкою ОСОБА_6 , з метою особистого незаконного збагачення, призначали зустріч особам, під час якої довідавшись, що особа внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи та постійного джерела доходів перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях, а також з використанням обману деяким особам пропонували «роботу» за кордоном в якості членів екіпажу на плавзасобах, пов'язану з пасажирськими перевезеннями туристів по Середземному морю, при цьому достовірно усвідомлюючи, що потерпілі направляються за кордон, а саме до Туреччини та Греції для незаконного переміщення мігрантів морським шляхом та їм було достовірно відомо, що за вказану діяльність у вищезазначених країнах передбачена кримінальна відповідальність пов'язана з покаранням у виді позбавлення волі. Декому пропонували «роботу» за кордоном в якості членів екіпажу на плавзасобах, пов'язану з перевезенням незаконних мігрантів при цьому повідомляли особам, що у разі їх затримання правоохоронцями їх можуть засудити до незначних строків позбавлення волі, або депортувати в Україну.
Так, ОСОБА_5 діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з метою вербування та переміщення людини вчинені з метою експлуатації шляхом втягнення у злочинну діяльність з використанням обману та уразливого стану особи, у всесвітній мережі Інтернет на одному із загальнодоступних сайтів, розмістив оголошення: «требуется моряк, без опыта работы, с хорошей зарплатой, возить туристов по Средиземному морю» із зазначенням свого номеру телефону.
На початку червня 2018 року, більш точний час та дату органом досудового розслідування не встановлено ОСОБА_8 , внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю постійного джерела доходів з метою пошуку роботи на одному із сайтів у мережі Інтернет, знайшов оголошення: «требуется моряк, без опыта работы, с хорошей зарплатой, возить туристов по Средиземному морю», після чого зателефонував за номером вказаним ОСОБА_5 в оголошенні та під час телефонної розмови дізнався про умови праці та заробітну плату домовився про його та ОСОБА_9 зустріч з ОСОБА_5 у місті Одеса на вул. Рішельєвська.
Так, на початку червня 2018 року, більш точна дата та час не встановлено, ОСОБА_5 , маючи умисел направлений на вербування людини з метою експлуатації у формі втягнення у злочинну діяльність, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також іншими невстановленими особами відповідно до заздалегідь розробленого плану, зустрівся із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вул. Рішельєвській в м. Одесі, де запропонував їм роботу за кордоном з метою перевезення туристів на морських суднах по Середземному морю, із заробітною платою у розмірі 2000 доларів США.
Крім того, ОСОБА_5 пообіцяв оплатити всі витрати, пов'язані з виїздом до Туреччини, а саме на оформлення закордонних паспортів на їх ім'я, купівля авіаквитків та в подальшому всі витрати пов'язані з проживанням в Туреччині, харчуванням, навчання керувати плавзасобом також будуть оплачені за кордоном невстановленими особами.
У подальшому, того ж дня, через деякий час ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за попередньою телефонною домовленістю зустрілись з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 біля торгівельного центру «Кадор» розташованого в місті Одеса по вул. Катериненська, 27/1, де знаходиться сервісний центр видачі біометричних паспортів. Після чого, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, перебуваючи в сервісному центрі видачі біометричних паспортів сплатив грошові кошти на оформлення паспортних документів громадян України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Так, приблизно в серпні 2018 року, більш точний час та дату не встановлено, після отримання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 закордонних паспортів на їх ім'я, ОСОБА_5 в телефонному режимі повідомив ОСОБА_8 , про те, що на їх ім'я придбані квітки на літак сполученням Одеса-Стамбул, рейс ОНY289, на 25.08.2018, який буде здійснювати виліт з міжнародного аеропорту міста Одеса. Також, ОСОБА_5 повідомив, що у разі відмови їх у вильоті до Туреччини, їм необхідно буде віддати йому 800 доларів США.
У подальшому, 25.08.2018 більш точний час слідством не встановлено ОСОБА_5 перебуваючи разом з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_10 на території міжнародного аеропорту міста Одеса зустрівся з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , де перед вильотом безпосередньо віддав їм вказані авіаквитки.
Прибувши до Туреччини в аеропорт Ататюрк ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зустріла невстановлена особа, арабської зовнішності, який в подальшому завіз їх на квартиру, де вони проживали протягом всього свого терміну перебування в Туреччині. Про своє прибуття ОСОБА_8 за допомогою мобільного месенджера «Вайбер» повідомив ОСОБА_7 , з яким вони в подальшому час від часу підтримували зв'язок. В ході спілкування ОСОБА_7 повідомляв ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що у зв'язку з поганими погодними умовами його спільники не можуть надати їм «роботу», а саме пов'язану з пасажирськими перевезеннями туристів.
Також, за вказівкою ОСОБА_7 , його невстановлені спільники залучили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до переміщення з ОСОБА_11 до Анталії морського пасажирського судна DJLA (DILA), яке як вони дознались планувалось використовуватись для незаконного переправлення нелегальних мігрантів з Анталії до Грецької Республіки. Під час переміщення вказаного морського судна, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від невстановленої особи також дізнались про те, що під час незаконного переправлення нелегальних мігрантів на вказаному судні, вони перевозитимуть приблизно 40 осіб.
У зв'язку з відсутністю коштів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували на території Туреччини до лютого 2019 року. Весь цей час вони забезпечувались спільниками ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 лише продуктами харчуванням та речами першої необхідності. Крім того, протягом всього терміну перебування в Туреччині ОСОБА_8 та ОСОБА_9 висловлювали своє не бажанням у здійсненні незаконного перевезення нелегальних мігрантів, проте їх вимоги залишалися поза увагою «роботодавців», можливості самостійно повернутися додому вони були позбавлені, у зв'язку з відсутністю грошових коштів на придбання проїзних квитків.
У січні 2019 року більш точний час та дату не встановлено, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , повідомили спільниками ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про термінову необхідність повернення їх на територію України, з метою вирішення власних побутових питань, вказану легенду останні вигадали, з метою уникнення кримінальної відповідальності та не бажанням вчиняти незаконні дії, та наполягали на придбані квитків в зворотному напрямку.
На вказану неодноразову вимогу, пов'язану з небажанням втягненням в злочинну діяльність, яка полягає у незаконному перевезенні нелегальних мігрантів та будучи усвідомленими, що за це діяння у разі їх виявлення та затримання правоохоронними органами іноземної держави, передбачена кримінальна відповідальність, а також покарання у виді ув'язнення на тривалий строк, про що вони дізналися перебуваючи в Туреччині, спільники ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 придбали їм квитки на літак сполученням Стамбул - Одеса, рейс UJX221 на 28.01.2019 року, зазначеним авіарейсом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прибули на територію України.
16.07.2019 складено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_5 за кваліфікуючими ознаками, вербування, переміщення людини, вчиненого з метою експлуатації, з використанням обману, уразливого стану особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за ч. 2 ст. 149 КК України в рамках кримінального провадження № 12018010000000224 від 13.11.2018.
В рамках кримінального провадження № 12018010000000224 від 13.11.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 332 КК України 05.07.2019 до міжрайонного оперативно - розшукового відділу (з м.д. н.п. Білгород - Дністровський) оперативно- розшукового управління Південного регіонального управління ДПС України направлено доручення в порядку ст. 40 КПК України, щодо встановлення місцезнаходження, місця мешкання ОСОБА_5 .
На виконання доручення слідчого ГУНП в АР Крим та м. Севастополя співробітниками міжрайонного оперативно - розшукового відділу (з м.д. н.п. Білгород - Дністровський) оперативно- розшукового управління Південного регіонального управління ДПС України встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактичного місця проживання встановити не вдалося. Разом з тим, стало відомо, що зазначена особа здебільшого проживає в м. Одеса, при цьому постійно змінює орендоване житло.
Відповідно до ст. 217 КПК України матеріали досудового розслідування, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кримінального провадження № 1201801000000224 від 13.11.2018 виділені в окреме провадження за № 12019010000000106 від 19.07.2019.
22.07.2019 в рамках кримінального провадження № 12019010000000106 від 19.07.2019 до міжрайонного оперативно - розшукового відділу (з м.д. н.п. Білгород - Дністровський) оперативно- розшукового управління Південного регіонального управління ДПС України направлено доручення в порядку ст. 40 КПК України, щодо встановлення місцезнаходження, місця мешкання ОСОБА_5 , щодо вручення повідомлення про підозру зазначеній особі, з урахуванням вимог ст. 135 КПК України.
На виконання доручення слідчого ГУНП в АР Крим та м. Севастополя співробітниками міжрайонного оперативно - розшукового відділу (з м.д. н.п. Білгород - Дністровський) оперативно- розшукового управління Південного регіонального управління ДПС України встановлено, що ОСОБА_5 за місцем реєстрації не проживає вже на протязі довгого перероду, де він саме невідомо. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням ст. 135 КПК України співробітниками оперативно- розшукового управління були здійсненні спроби вручення повідомлення про підозру батькові ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак останній категорично відмовився від вручення, при цьому повідомив, що йому невідомо його місце знаходження та зв'язки із ним не підтримує, контактного телефону не має.
Крім того, 22.07.2019 направлено доручення в порядку ст. 40 КПК України до управління боротьби із злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУНП в Одеській області, щодо встановлення місцезнаходження, місця мешкання ОСОБА_5 , щодо вручення повідомлення про підозру зазначеній особі, з урахуванням вимог ст. 135 КПК України.
На виконання доручення слідчого встановити місцезнаходження ОСОБА_5 та вручити повідомлення про підозру не представилось можливим, у зв'язку з чим повідомлення про підозру було направлено рекомендованим листом на адресу реєстрації ОСОБА_5 АДРЕСА_1 .
23.07.2019 у зв'язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного не відомо ОСОБА_5 оголошено у розшук, заведено РС «Розшук» № 6314/2019.
23.07.2019 кримінальне провадження № 12019010000000106 відповідно до ст.280 КПК України зупинено у зв'язку з розшуком підозрюваного.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: допитом потерпілого ОСОБА_8 , допитом потерпілого ОСОБА_9 , протоколом огляду предметів від 27.05.2019, оперативно - розшуковими заходами, протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впізнанням особи по фотознімках та іншими доказами у їх сукупності.
У вчиненні кримінальних правопорушень підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
Беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 12 років, з конфіскацією майна, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що клопотання не містить доказів того, що ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183,189 КПК України, -
В задоволенні клопотання - відмовити за необґрунтованістю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ________________________________