09.08.2019 Справа №607/12910/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Мотиль Б.І.
сторін та їх представників:
ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2
ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4
ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6
представника третьої особи ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_8 про встановлення порядку користування квартирою, а також за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_8 про встановлення порядку користування квартирою , -
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_8 в якому, просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: виділити ОСОБА_3 у користування житлову кімнату площею 18,3 кв.м.; у користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишити житлову кімнату площею 11 кв.м.; у спільному користуванні залишити кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу та балкон.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що вона є співвласником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира є двохкімнатною, належить сторонам на праві спільної сумісної власності, кімнати розміщені таким чином, що у кожного із співвласників наявний безперешкодний доступ до будь-яких приміщень. На протязі останнього часу, у неї з відповідачами, зокрема ОСОБА_5 склалися неприязні стосунки. Між ними часто виникають суперечки щодо порядку користування кімнатами у спірній квартирі. ОСОБА_5 часто перебуває у стані алкогольного сп'яніння та створює штучні умови для виникнення різного роду непорозумінь, що підвищує емоційну напруженість та дискомфорт у квартирі. ОСОБА_5 систематично принижує її честь та гідність, погрожує фізичною розправою. Дані погрози дають реальні підстави побоюватися за власне життя, оскільки 10.06.2017 р., мав місце факт побиття ОСОБА_5 старшої доньки - ОСОБА_1 , у зв'язку з чим було відкрито кримінальне провадження. Всі зазначенні факти унеможливлюють нормальне спілкування і мирне проживання в спірному житлі. Таке життя та співіснування у спірній квартирі для неї є неприйнятним та суперечить власним інтересам й потребам, оскільки створює для неї емоційний, психологічний та фізичний дискомфорт. ОСОБА_3 перебуває на обліку із 17.06.2010 р. з приводу діагнозу: с-r анального каналу прямої кишки. Згідно з цим діагнозом їй необхідний спеціальний медичний догляд, в зв'язку з вираженою важкістю функціональних порушень в організмі, які зумовлені вказаним захворюванням, що призводять до значного обмеження життєдіяльності та інтимних незручностей. Вважає, що їй у користування слід виділити кімнату площею 18,3 кв.м., всі інші приміщення залишити у спільному користуванні сторін.
Крім цього, ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_8 , у якому просить встановити порядок користування квартирою, що знаходиться у АДРЕСА_1 , а саме: виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 11 кв.м.; у користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залишити житлову кімнату площею 18,3 кв.м.; у спільному користуванні залишити кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу та балкон.
В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вона є співвласником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Протягом останніх декілька років у них склалися неприязні стосунки, нерідко виникають суперечки щодо порядку користування кімнатами у квартирі. Так, у зв'язку з протиправним діями ОСОБА_5 , вона змушена була звернутися у правоохоронні органи для захисту своїх порушених прав. За фактом вчиненого діяння ОСОБА_5 , відкрите кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12016210010001987 від 12 червня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 знаходиться в статусі потерпілої. Співжиття у спірній квартирі із відповідачем є неприйнятним та суперечить власним інтересам й потребам, оскільки створює для неї емоційний, психологічний та фізичний дискомфорт. Згідно із планом оспорюваної квартири, кімнати розміщенні таким чином, що в кожного із співвласників буде безперешкодний доступ до інших приміщень. ОСОБА_1 просить виділити їй у користування кімнату площею 11 кв.м., всі інші приміщення залишити у спільному користуванні сторін.
ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 подали суду відзиви на позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у яких вказують на те, що саме ОСОБА_5 видано ордер на спірну квартиру, у який були вписані його дружина ОСОБА_3 та старша донька - ОСОБА_1 . На даний час, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Квартира є двохкімнатною та складається із двох ізольованих кімнат площею 11 кв.м. та 18,3 кв.м. ОСОБА_5 вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом можуть користуватися житловою кімнатою площею 18,3 кв.м. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 створюють умови, які унеможливлюють його проживання. Вони провокують сварки, створюють конфлікти, якими принижують його людську честь та гідність. ОСОБА_5 не має вільного місця в квартирі, хоча б, для відпочинку. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 самовільно займають будь-яку кімнату. Також, зазначили, що встановлений режим користування спірним майном, запропонованим позивачами буде порушувати його право спільної сумісної власності на спірну квартиру, оскільки вона є двохкімнатною, при виділення позивачем у користування окремих кімнат, він буде позбавлений можливості проживати у спірній квартирі та повноцінно користуватись нею. У позові просить відмовити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав суду відповідь на відзив ОСОБА_5 , у якому зазначає, що відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до постанови Верховного суду України № 6-і500цс15 І 17.02.2016 року, оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. На підставі викладеного, вважають відзив ОСОБА_5 необґрунтованим. ОСОБА_3 подала суду відповідь на відзив ОСОБА_5 , у якому зазначає, що встановлення такого порядку користування квартирою, який вона просить, не обмежить права будь-кого власників, тому що кімнати розміщенні таким чином, що у кожного буде доступ до інших приміщень. Також вказує, що обставини та підстави, які наведені нею у позовній заяві про встановлення певного порядку користування квартирою, що знаходиться у АДРЕСА_1 , продовжують існувати, а її позовні вимоги будуть враховувати баланс інтересів кожного зі співвласників.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити. Щодо позову ОСОБА_3 не заперечили.
ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити. Щодо позову ОСОБА_1 не заперечили.
ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не визнали, вважають їх безпідставними, у задоволенні зазначених позовів просять відмовити. Зазначили, що запропонований позивачами встановлений порядок користування спірним житлом буде погіршувати житлові права ОСОБА_5 . Також зазначили, що ОСОБА_3 перешкоджає йому у користуванні спірною квартирою, у якій він має намір проживати та користуватись нею, оскільки не має іншого житла.
Представник ОСОБА_8 - ОСОБА_7 в судовому засіданні вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, оскільки саме запропонований нею порядок користування квартирою найбільше буде враховувати баланс інтересів кожного із співвласників квартири по АДРЕСА_1 . Щодо позову ОСОБА_3 вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки такий варіант встановлення порядку користування квартирою буде порушувати житлові права ОСОБА_8 , яка там зареєстрована.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.
23 січня 1989 року, на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради народних депутатів №28 від 21.01.1989 р., ОСОБА_5 видано ордер на житлове приміщення №89 серії МК, з сім'єю із трьох осіб (дружина - ОСОБА_3 та донька - ОСОБА_1 ) на право зайняття житлового приміщення житловою площею 29,7 кв.м., що складається із двох кімнат в квартирі по АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 серпня 1996 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації згідно з розпорядженням від 25 липня 1996 року №14474, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Відповідно до технічної характеристики житлових і допоміжних приміщень квартири АДРЕСА_1 , загальна площа становить 50,7 кв.м., житлова - 29,3 кв.м., квартира складається з двох кімнат, площа однієї становить 11 кв.м., іншої - 18,3 кв.м., інші приміщення, зокрема кухня площею 8,7 кв.м., ванна кімната - 2,6 кв.м., вбиральня - 1 кв.м., коридор - 7,7 кв.м., вбудована шафа - 0,5 кв.м., балкон - 3 кв.м. Виходячи з цього, можна зробити висновок що кожна із сторін є власником житлової площі, яка становить 9,766 кв.м.
Згідно витягу із кримінального провадження №12016210010001987 від 12 червня 2017 року, відносно ОСОБА_5 відкрите кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, з приводу спричинення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_1 .
Згідно довідки №348, виданої 15.02.2018 р. Тернопільською обласною комунальною психоневрологічною лікарнею, ОСОБА_5 , перебуває на диспансерному обліку в лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділення Тернопільської ОККПНЛ.
Як вбачається із довідки №550/01, виданої 12.12.2017 р. Тернопільським обласним клінічним онкологічним диспансером, ОСОБА_3 перебуває на обліку із 17.06.2010 року. ОСОБА_3 є інвалідом другої групи загального захворювання.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 , виданого 24.02.2011 року, ОСОБА_3 є інвалідом II групи, загальне захворювання.
Згідно Витягу з протоколу засідання лікарсько-консультаційної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» №210/3 від 07 березня 2018 року, ОСОБА_3 постановлено діагноз: захворювання анального каналу прямої кишки T2N0M0 II ст. II кл. гр. Функціонуюча сигмостома. Згідно наказу №52,додаток №1 МОЗ УРСР від 08.02.1985 р., пункту VIII, підпункту 1, за станом здоров'я ОСОБА_3 не може проживати в одній кімнаті із членами сім'ї, в тому числі ізольованій квартирі. Потребує спеціального медичного догляду. Зазначене заключення видане терміном на один рік.
Як вбачається із довідки №442 про зареєстрованих у житловому приміщенні будинку, осіб, виданої 07 серпня 2019 року ОСББ «Оболоня 11», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , 1964 р.н., ОСОБА_5 , 1965 р.н., ОСОБА_1 , 1988 р.н., ОСОБА_8 , 1999 р.н.
09 травня 2019 року комісією ОСББ «Оболоня 11» складено акт про фактичне проживання особи, згідно якого ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживають ОСОБА_1 . ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . ОСОБА_5 за даною адресою зареєстрований, але не проживає.
Сторони, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не можуть дійти добровільної згоди щодо порядку користування спірною квартирою, яка належить їм на праві спільної сумісної власності. Також до зазначеної згоди із вказаними сторонами не може дійти й ОСОБА_8 , яка там зареєстрована та проживає.
Відповідно до вимог ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до вимог ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а тому зазначена норма закону передбачає усунення будь-яких порушень права власності, у тому числі й шляхом вселення.
В силу вимог ч.1 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Частиною 1 ст.368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Частиною 1,2 ст.369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
В силу вимог ст..8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані, вони регулюються тими правовими нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія права).
Відповідно до вимог ст..104 ЖК Української РСР, член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом із ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього кодексу.
У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор, тощо) можуть бути залишені в загальну користуванні учасників спільної часткової власності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 Постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року за № 2, в силу ст. 104 Житлового кодексу України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов і викличе необхідність постановки особи на облік, як такої, що потребує поліпшення житлових умов.
Судом встановлено, що спірна квартира складається із двох окремих житлових кімнат, площею 11 кв.м. та 18,3 кв.м., кухня площею 8,7 кв.м., ванна кімната - 2,6 кв.м., вбиральня - 1 кв.м., коридор - 7,7 кв.м., вбудована шафа - 0,5 кв.м., балкон - 3 кв.м. Загальна площа становить зазначеної квартири 50,7 кв.м., житлова - 29,3 кв.м.
На момент вирішення спору в квартирі зареєстровані четверо осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 . Проте, згідно акту про фактичне проживання особи від 09.05.2019 року, складеного ОСББ «Оболоня-11», у зазначеній квартирі фактично проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 . Тобто, на кожного із фактично проживаючих мешканців квартир буде припадати по 7,32 кв.м. житлової площі, не враховуючи ОСОБА_5 , який у судовому засіданні зазначив, що має намір також проживати у спірній квартирі, оскільки йому чиняться перешкоди з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Таким чином, із врахуванням ОСОБА_5 , на кожного із зазначених осіб буде припадати по 5,86 кв.м. житлової площі.
Таким чином, при віділенні ОСОБА_3 у користування кімнати площею 18, 3 кв.м., а в користування ОСОБА_5 , ОСОБА_1 кімнати площею 11 кв.м. значно погіршаться житлові умови останніх, а також ОСОБА_8 , яка заперечує щодо встановлення такого порядку користування зазначеною квартирою. Також, щодо зазначеного порядку користування й заперечує інший співвласник спірного житла ОСОБА_5 . Крім цього, у зазначеній квартирі проживає без реєстрації малолітня дитина ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , що також буде погіршувати житлові умови малолітньої.
У свою чергу, при виділенні ОСОБА_1 у користування кімнати площею 11 кв.м., а ОСОБА_5 , ОСОБА_1 кімнати площею 18,3 кв.м. погіршаться житлові умови останніх, а також ОСОБА_8 . Крім цього, щодо встановлення такого порядку користування квартирою заперечує ОСОБА_5 .
Крім цього, суд зазначає, що при зазначеному порядку користування житлом, які запропоновані позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , не враховані житлові права ОСОБА_8 , яка також там зареєстрована та проживає.
При цьому, суд зазначає, що як вбачається із витягу з протоколу засідання лікарсько-консультаційної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» №210/3 від 07 березня 2018 року, згідно якого ОСОБА_3 за станом здоров'я не може проживати в одній кімнаті із членами сім'ї, в тому числі ізольованій квартирі та потребує спеціального медичного догляду, зазначене рішення діє терміном на один рік.
Також, при вирішенні спору, суд враховує інтереси іншого співвласника спірного житла - ОСОБА_5 , який є інвалідом 2 групи, не має іншого житла.
Таким чином, суд оцінивши та дослідивши докази надані сторонами вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_8 про встановлення порядку користування квартирою не підлягає до задоволення. Із наведених підстав, суд вважає, що не підлягає до задоволення й позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_8 про встановлення порядку користування квартирою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 391, 369, 355 ЦК України, ст.150, 104 ЖК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_8 про встановлення порядку користування квартирою, відмовити у повному обсязі.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_8 про встановлення порядку користування квартирою, відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 16 серпня 2019 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан