Справа № 569/15899/19
20 серпня 2019 року
Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Кучиної Н.Г.,
з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ,; право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .
Позивачем подано заяву про забезпечення позову по справі, в якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ,; на квартиру АДРЕСА_2 ; на квартиру АДРЕСА_3 ; на квартиру АДРЕСА_4 .
В обґрунтування необхідності застосування забезпечення позову позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання судового рішення, оскільки у разі вчинення реєстраційних дій, право власності на автомобіль відійде у власність інших осіб, це при тому, що в прохальній частині позивач просить накласти арешт на квартири.
Відповідно до вимог частини першої статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені: обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як слідує з вимог п.1 ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову, крім іншого, повинні бути зазначені причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов.
Позивач, наводячи аргументи стосовно забезпечення позову, а саме, що відповідач унеможливить виконання рішення суду шляхом продажу свого автомобіля, є для суду незрозумілим, оскільки предмет спору стосується подалу спільного майна подружжя, а саме квартир у місті Рівному, а не автомобіля, без конкретного доказу своїх припущень.
Надані позивачем докази, враховуючи характер та зміст заявлених позовних вимог, не підтверджують тієї обставини, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Наведені ж позивачем підстави для такого висновку, є взагалі не зрозумілими, а тому, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки предметом позову є 1/2 частини квартир, а заявник просить накласти арешти на цілі квартири, що належать на праві власності відповідачу, що на думку суду є неприпустимим.
Судом встановлено, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, оскільки у ній не зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, не наведено жодного обґрунтування необхідності застосування запропонованого виду забезпечення позову, а також тих обставин, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до вимог частини 9 статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За встановлених судом обставин, заява позивача про забезпечення позову підлягає поверненню позивачу як така, що не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.149,150,151,153,293,294 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - повернути ОСОБА_1 .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н.Г.Кучина