2-75/09
Іменем України
16 лютого 2009 року Обухівський районний суд
Київської області в складі:
головуючого: Потабенко Л.В.,
при секретарі: Личак О.Л.,
за участю прокурора: Дутчина І.М. ,
адвоката: ОСОБА_1,
представників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду цивільну справу за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, державна екологічна інспекція в Київській області до ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,
встановив:
Прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави уповноваженим органом якої є управління з контролю за використанням та охороною у м. Києві та Київській області, державна екологічна інспекція в Київській області, обґрунтовуючи який зазначив, що прокуратурою 15.09.2008 року було проведено перевірку щодо додержання вимог земельного законодавства на території Обухівського району уздовж автотраси «Київ-Знамянка», в ході якої було встановлено, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 28.11.2003 року №12 надано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд площею 0.2500 га. на території ОСОБА_5 сільської ради. На підставі даного рішення відповідачка ОСОБА_4 отримала 13.12.2003 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га.. В ході перевірки було встановлено, що вказане рішення №12 від 28.11.2003 року суперечить вимогам законодавства, а саме п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Крім того, на підставі вказаного рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради, Обухівським районним відділом земельних ресурсів 13.12.2003 року відповідачці ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку згідно вищевказаного рішення. Враховуючи, що вході перевірки було виявлено порушення земельного законодавства при наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_4 прокурор просить скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 28.11.2003 року №12, та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га. від 13.12.2003 року виданий відповідачу ОСОБА_4, та зобов»язати ОСОБА_4 повернуту земельну ділянку загальною площею 0.2500 га. до ОСОБА_5 сільської ради, та стягнути з відповідачів судові витрати.
Позивач управління з контролю за використанням та охороною земель у Київській області, направив до суду клопотання про розгляд справи у відсутності їхнього представника.
Позивач державна екологічна інспекція в Київській області також просила розглянути справу у відсутності їхнього представника та підтримала заявлені позовні вимоги.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, та просив суд задовільними їх в повному обсягу, крім того прокурор заявив клопотання про поновлення строку позовної давності, оскільки вважає, що він пропущений з поважних причин, так як перевірку було проведено лише в вересні 2008 року, і прокуратурі не було раніше відомо про рішення та державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача.
Відповідач ОСОБА_5 сільська рада до суду не з»явилась, але направила клопотання про розгляд справи у відсутності їхнього представника, заперечень, щодо позову не подавала.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні в зв»язку з пропуском строку позовної давності, оскільки позивач не надав жодних доказів поважності причин його пропуску, крім того просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав що позивачі в інтересах яких звернулась прокуратура є неналежними, оскільки жоден з них немає відношення до земель комунальної власності, які належать ОСОБА_5 сільській раді, і до компетенції зазначених позивачів не входить звернення до суду з тих підстав що зазначені в позові.
Крім того відповідач зазначила, що при проведенні згаданої перевірки представники управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київської області участі не приймали, а тому до прокуратури з клопотанням про подання позову не звертались, а що стосується іншого позивача державної екологічної інспекції в Київській області то вони склали лише акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавста.
Представники відповідача ОСОБА_2, та ОСОБА_3, також заперечили щодо задоволення позовних вимог, та просили відмовити в задоволенні позову.
Адвокат ОСОБА_1, також просила відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає позов безпідставним та не обґрунтованим, в зв»язку з неналежністю позивача, та пропуском строків позовної давності звернення до суду.
Суд заслухавши прокурора, відповідача, адвоката, представників, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради №12 від 28.11.2003 року, ОСОБА_4 було надано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 25 га., та для ведення особистого селянського господарства площею 0, 6197 га, на території ОСОБА_5 сільської ради, що підтверджується зазначеним рішенням.
13 грудня 2003 року відповідачці ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею площею 0.2500 га., на підставі вказаного вище рішення, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.
29 липня 2007 року рішенням ОСОБА_5 сільської ради №14, ОСОБА_4 за її заявою було змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0, 25 га., розташованої в с. Підгірці, вул. Боровкова, 91, що наділялась їй для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на змішане цільове призначення, для житлової забудови і комерційного використання.
На даній земельній ділянці ОСОБА_4 побудувала домоволодіння, яке зареєструвала в Обухівському БТІ, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, та зареєструвалась за даною адресою, що підтверджується копією паспорта.
Рішенням ОСОБА_5 сільської ради №37 від 02.10.2008 року, за заявою ОСОБА_4 було затверджено рішення виконкому №12 від 28.11.2003 року «Про приватизацію присадибної земельної ділянки ОСОБА_4, та рішення від 29.07.2004 року «Про зміну цільового призначення земельної ділянки», що підтверджується копією даного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, та державної екологічної інспекції в Київській області.
Відповідно до ст. 45 ч. 1 ЦПК України, у випадках встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод, та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.09.1999 року №3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступити орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Спір що вирішується в даній справі, виник з приводу дотримання порядку надання виконкомом ОСОБА_5 сільською радою відповідачу ОСОБА_4 земельної ділянки у приватну власність відповідно до рішення від 28.11.2003 року та видачі відповідного акту на право власності земельною ділянкою від 13.12.2003 року. Отже спірними правовідносинами у даній справі є відносини щодо набуття права власності на земельну ділянку.
Проте, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права звертатися до суду згідно з встановленою підвідомчістю цивільних справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ЦПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, оцінюючи правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносин, пов'язаних із захистом інтересів держави суд виходить з наступного.
Відповідно до Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2002 року № 1958, і Типового положення Про управління з контролю за використанням та охороною земель у АР Крим, областях, містах Києва та Севастополя, затвердженого наказом Держкомзему України від 25.09.2005 року № 285, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель покладено на Держземінспекцію та її територіальні органи.
Згідно Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель (п.4) Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організує і здійснює державний контроль, в тому числі, за дотриманням встановленого порядку набуття та реалізації права на землю; вживає в межах своєї компетенції заходів до усунення порушень земельного законодавства, в тому числі щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам; вносить в установленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.
Відповідно до п.5 цього ж Положення Держземінспекція та державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Отже, згідно положень чинного законодавства, управління ( позивач ) організує і здійснює державний контроль за дотриманням встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, для чого може здійснювати перевірки, давати обов'язкові приписи тощо.
В той же час, управління не є органом який здійснює конкретні функції (діяльність) при наданні земельних ділянок у власність. Щодо державної екологічної інспекції в Київській області, то суд зазначає, що згідно Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києва та Севастополя, від 19.12.2996 року №548, Державна екологічна інспекція в областях відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інстументально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин, у межах галузі атестації на право виконання цих вимірювань, додержанням вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, подає до Мінприроди, територіальних органів Мінприроди та Держекоінспекції у межах своєї компетенції пропозиції щодо розроблення та виконання загальнодержавних, регіональних та інших програм з охорони навколишнього природного середовища, удосконалення системи обліку, звітності та державної статистики з питань що належать до її повноважень, затвердження та погодження в установленому порядку правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища та відтворення природних ресурсів, розроблення нормативів зборів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища, а також порядку їх стягнення, видачі, зупинення дії чи анулювання в установленому законом порядку дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, планування та здійснення заходів щодо попередження та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру в частині забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, координує відповідно до законодавства роботу підрозділів центральних органів виконавчої влади на місцях, взаємодіє із засобами масової інформації з питань висвітлення актуальних проблем здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, інформує у межах своєї компетенції органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і населення про додержання вимог природоохоронного законодавства, уживає заходів щодо добору й розстановки кадрів та забезпечує в межах своїх повноважень підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників інспекції.
Отже, згідно положень чинного законодавства державна екологічна інспекція Київської області, організовує та здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, для чого може здійснювати перевірки, склади акти перевірок, давати обов»язкові приписи, тощо. Тобто державна екологічна інспекція, також не є органом який здійснює конкретні функції при наданні земельних у власність.
При цьому матеріалами справи, підтверджується, що протягом 2003 року, Обухівським районним відділом земельних ресурсів надавався висновок «Про погодження технічної документації по складанню та виготовленню державного акту на право власності на землю відповідача ОСОБА_4О.», та інше, а в кінцевому випадку видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
Отже, на переконання суду управління з контролю за використанням та охороною земель, державна екологічна інспекція не є органами уповноваженими у спірних правовідносинах здійснювати відповідні функції, а за таких обставин вони є неналежними позивачами у справі.
Так вирішуючи, даний спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб»єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов»язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов»язку від інших осіб.
Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб»активного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з»ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог. З огляду на наведене, суд вважає, що позивачі не є особами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, між тим оспорюють рішення виконавчого комітету селищної ради, та державний акт на право власності на земельну ділянку з підстав суперечності інтересам держави, та ОСОБА_5 сільської ради, інтереси якої у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» може представляти вона сама. Враховуючи, що суду не надано право залучати до участі у справі в якості позивачів осіб, яким належить право вимоги, суд вважає що позов прокурора в інтересах держави уповноваженим органом якої є управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, державна екологічна інспекція в Київській області, заявлено безпідставно. Що ж стосується строків позовної давності, на які посилалися сторони, то суд вважає, що підстави для застосування правил про позовну давність відсутні з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 Рішення Конституційного суду від 08.04.1999 року №3-рп/99 представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов»язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників, колом суб»єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Правила обчислення строків позовної давності, передбачають відлік строку саме з моменту коли особа, а не представник (прокурор), дізналася, або мала дізнатися про порушення свого права. Проте обидва позивачі в справі є неналежними, а відповідно правила про позовну давність не застосовуються.
Керуючись ст. ст. 15, 45, 57-60, 213-215, 292, 294 ЦПК України, ст. ст. 6, 7, 13 Конституції України, Рішенням Конституційного суду від 08.04.1999 року №3-рп/99, ст. 152 ЗК України, Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києва та Севастополя, від 19.12.2996 року №548, Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положенням про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2002 року № 1958, і Типового положення Про управління з контролю за використанням та охороною земель у АР Крим, областях, містах Києва та Севастополя, затвердженого наказом Держкомзему України від 25.09.2005 року № 285, суд
В задоволенні позовних вимог міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, державна екологічна інспекція в Київській області до ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, відмовити повністю.
Дане рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.